Поради батькам першокласників

 Як визначити готовність дитини до школи

  Початок навчання дитини в 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини. Адже в житті малюка відбудеться багато змін: з’являться нові знайомства, нові взаємини, нові обов’язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю карапуза є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.

   У психології виділяють таке поняття, як « готовність дитини до шкільного навчання ». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається? Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається як комплексне і багатогранне, яке охоплює всі сфери життя і діяльності майбутнього першокласника, яке необхідно відразу розділити поняття педагогічної та психологічної.

Педагогічна готовність до школи
    Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі вміння читати, рахувати й писати. Однак саме по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде вчитися успішно.

Психологічна готовність до школи

 Психологічна готовність до школи включає такі компоненти:

 фізіологічна готовність ;

 пізнавальна (інтелектуальна) готовність;

 емоційно-вольова готовність;

 соціальна готовність ;

 мотиваційна готовність .

Фізіологічна готовність дитини до школи

   Фізична готовність до школи визначається фізичним розвитком дитини та її відповідністю віковим нормам, тобто дитина повинна досягти фізичної зрілості, необхідної для навчального процесу. Здорові діти краще пристосовуються до змін, пов’язані з початком навчання.

Інтелектуальна готовність дитини до школи

  Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов’язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини: мислення, пам’ять, увагу, сприйняття, уява.

Мислення

   На момент початку навчання в школі дитина повинна володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про відносини між людьми.

Наприклад, дитина повинна знати своє ім’я та прізвище, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло), основні кольори. Володіти поняттям «більше» – «менше», «високий» – «низький», «широкий» – «вузький». Бажано, щоб дитина орієнтувався у просторі (розрізняв поняття «ліворуч» і «праворуч», розумів значення понять «під», «над», «біля», «між»). Дитина повинна вміти порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів і явищ.

Увага

  Чим вище рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які виконувалися під час гри. Шкільні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації і вимагають більшого зосередження.

Пам’ять

   Безумовно, легше буде вчитися тій дитині, у якої добре розвинена пам’ять. Достатній словниковий запас.

   Для успішного навчання є вміння дитини відповідати на питання, вміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини.

Розвинена дрібна моторика рук

   Достатній розвиток м’язів рук, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, розвиток дрібної моторики рук) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.

Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять з малюком (саме гра перетворює нудне навчання на цікаву і захоплюючу гру), і під час щоденного побутового спілкування.

                                     Емоційно-вольова готовність дитини до школи

Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусилля для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.

Чи виконує Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Або прибирає чи за собою іграшки? Застилає чи свою постіль (хоча б за допомогою дорослих)? Чи не перебиває вас під час розмови? Дайте відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтеся, сформована у малюка емоційно вольова готовність.

Соціальна готовність дитини до школи

  Наступний компонент – соціальна готовність. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими, уміння поступатися, підкорятися інтересам дитячої групи, класу, повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводиться з іншими дітьми в школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаєминах з іншими дітьми є дзеркалом того, які стосунки панують в сім’ї. Саме в родині дитина отримує перші зразки спілкування.

Мотиваційна готовність дитини до школи

   Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра.

                           РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК 

Моя дитина вже вмiє писати та читати. Чи можна вважати, що вона готова до навчання у школi?

  Звичайно, цi вмiння є важливими для успiшного навчання. Однак важливiше не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здiбнiстъ розрiзняти звуки; не вчити писати, а створювати умови для розвитку тонко координованих рухiв рук та пальцiв. А ще необхiдно розвивати здiбнiсть дитини слухати, розумiти змiст прочитаного, вмiти переказувати.

  Дитина не може переказати прочитане. Як їй допомогти?

  Вчитися переказувати прочитане найкраще на народних казках. Чому? 

1. Сюжет їх складається зi схожих епiзодiв. 

2. У них багато дiалогiв, якi повторюються, що палегшує запам’ятовування та читання. 

З. Дитина вчиться уважно читати. Кожна частина хоч i схожа на попередню, але все ж має відмiнностi. Невiрно прочитаєш -   змiст казки змiниться, усе одразу стане незрозумiлим i навiть кумедним. 

4. За казкою легко складати питания та вiдповiдати на них. Виберiть казку та пiдготуйте питания. Наприклад: «Як називається казкаа?», «Назви головних героїв казки», «Як починалася казка?»,  розкажи тощо. 

         Коли дитина опанує  переказ казок, можна запропонувати їй короткi оповiданкя,  а потiм переходити до складнiших текстiв.

                          Що таке активне та пасивне письмове мовлення? 

 Коли дитина вчиться читати, вона опановує пасивне письмове мовлення, коли вчиться писати — активне письмове мовлення.  Дуже важливо, щоб, навчаючись письму, дитина свiдомо замислювалася, iз яких звукiв складаються слова, якi вона чує. Розвиток активного письмового мовлення — непроста робота, але завдяки й у дитини формуються такi навички: 

1. Вона може зв’язано та чiтко викладати свої думки на паперi. 

2. Усна мова стає бiльш чiткою, зв’язною та виразною. 

З. Розвивається увага (дитина увесь час контролює, чи правильно вона пише). 

4. Розвивається зорова пам’ять (адже, щоб написати слово правильно, потрiбно пам’ятати, iз яких лiтер воно складається, тобто який має вигляд). 

5. Розвивається логiчне мислення.

Моїй дитинi шiсть рокiв. Пiсля тестування психолог вiдзначив, що у неї маленький словниковий запас. Чи це так? Адже дитина ще росте.
           З вiком поповнюється i словниковий запас малюка. Коли дитинi близько року, вона вже може розумiти деякi слова. Приблизно тодi ж вона сама може сказати першi 2—З слова. Тiльки спочатку вони не завжди означають у неї те ж саме, що i в старших. Наприклад, якщо дитина сказала слово  «мама», то це не обов’язково означає, що вона кличе маму, можливо, вона просто робить вправи своїм ротиком. Слово стане  засобом спiлкування пiзнiше.
           Мине час, i вона почне розумiти пiд словом «м’ячик» не тiльки той предмет, яким грається сама, але i будь-який iнщий предмет, схожий на її м’ячик. А у два рочки вже почне говорити простенькi речення iз 2—3 слiв. У них може бути щось неправильно. проте у цих реченнях уже є  пiдмет i присудок. Потiм цi речення у мовi дитини стануть правильнiшими.
          Збiльшується запас слiв — у два роки їх накопичиться близько трьохсот, у три — вже близько тисячi, у п’ять — понад двi тисячi.
          Пам’ятайте: чим бiльший запас слiв у вашої дитини, тим бiльше можливостi з допомогою мови висловити найточнiше свої думки та почуття.
Розвиток логічного мислення і уваги
Якi вправи iснують для розвитку операцiй мислення?
Для розвитку операцiй мислення iснують такi вправи, якi можна рекомендувати кожному з батькiв для занять iз своєю дитиною.
1. Узагальнення.
Покладiть перед малюком картинки з малюнками предметiв або предмети. Попросiть його назвати одним словом розкладенi предмети, наприклад: огiрок, цибуля, помiдор — це овочi; або: коник-сгрибунець, мураха, метелик — це комахи тощо.
2. Виключення зайвого предмета з низки iнших методом порiвняння двох та бiльше предметiв.
Запитайте у малюка, чим вiдрiзняється, наприклад,  книжка вiд зошита. Розкладiть книги та покладiть серед них зошит. Нехай знайде зайве.
3. Сортування картинок або предметiв.
4. Асоцiативне мислення.
Запропонуйте малюковi впiзнати предмет за описом, за заданими ознаками. Для ознайомлення iз властивостями або ознаками прелметiв можна використовувати загадки. Наприклад, опис чого ми спостерiгаємо в таких загадках: «Зелений, а не дуб, круглий, а не мiсяць, з хвостиком, а не миша» (кавун); «Сидить Марушка всеми кожушках, хто її  роздягає, той сльози проливає» (цибуля) тошо.
5. Встановлення причинно-наслiдкових зв’язкiв.
Покладiть перед малюком картинки вiдповiдно ло послiдовностi сюжету Запропонуйте скласти розповiдь за картинками.
6. Визначення ознак предметiв.
Запропонуйте малюку назвати, наприклад, ознаки трикутника, квадрата, прямокутника тощо.

                                               Що робити, якщо дитина неуважна? 

   Вмiння уважно, не вiднолiкаючись, слухати вчителя притаманне не всiм дiтям, немало таких, хто не може i 5  хвилин працювати зосереджено. Причини такої неуваги можугь бути найрiзноманiтнiшi: це й особливостi вишої  нервової дiяльностi, й швидка втомлюванiсть через слабке здоров’я, i власне психологiчна неготовнiсть (слабкi, нерозвиненi можливостi управлiння увагою та пам’яттю). 

 Здiбнiсть дiяти згiдно з iнструкцiєю, керувати навчальним процесом складається у дiтей, як правило, не ранiше 6-ти рокiв. Примушувати дитину виконувати досить тривалу роботу, та ще й вимагати зосередженостi на якiй-небудь дiяльностi — дуже складне завдання як для дорослого, так i для самого майбутнього першокласника.

Методика «Будиночок»

    Ця методика виявляє особливостi розвитку уваги малюка, дозволяє визначити, чи вміє вiн точно копiювати зразок. 

  Запропонуйте дитинi таке: «Перед тобою лежить аркуш паперу, на якому намальована картинка. На цьому аркушi намалюй таку саму картинку. Не поспiшай, будь уважний! Якщо щось намалюєш неправильно, то нiчого стирати не потрiбно, поруч намалюй правильно».

     Розгляньте виконане малюком завдання. Звернiть увагу на кiлькiсть елементiв, зображених невiрно та не намальованих взагалi, дуже важливо відзначити таке: 

• як дитина працює зi зразком, часто дивиться на нього чи малює по пам’ятi; 

• як часто відволікається під час роботи; 

• чи звiряє пiсля закiнчення роботи свiй малюнок із зразком. 

   Точне виконання малюнка означає добре розвинену увагу, вмiння дiяти за iнструкцією. навпаки, погано виконане завдання виявляє слабкі місця.

                                                Що таке обсяг уваги?

      Скiлькя об’єктiв може одночасно зафiксувати наша увага? Психологи зазвичай визначають обсяг уваги так: на короткий час (кiлька секунд) людинi показують кiлька рiзних об’єктiв (або зображення букв, цифр). Скiльки з них запам’ятала людина — такий обсяг й пам’ятi. Зазвичай людина звертає увагу на 4—6 об’єктiв.

Розкажiть про довiльну та мимовiльну увагу. Мимовiльна увага виникає без будь-яких зусиль з нашого боку. Що може притягувати до себе нашу мимовiльну увагу?        

    По-перше, те, що привертає увагу своїми зовнiшнiми властивостями: гучнi та несподiванi звуки (грiм, рiзкий звук, який утворюютъ гальма, хлопавка); яскравi свiтловi явища (блискавки, барвиста реклама, раптово ввiмкнене або вимкнене свiтло); сильнi запахи (парфумів, горiлого, смачної їжi). 

    По-друге, все, що цiкаво конкретнiй людинi. Звичайна людина не зверне уваги в лiсi на якiсъ слiди. Але увага мисливця буде цими слiдами буквально поглинена. 

Привабливе для людини зазвичай те, шо тісно пов’язано  з  її улюбленою справою у життi. 

Зовсiм iнакше виникає довiльна увага. Найчастiше тодi, коли людина сама ставить перед собою певну мету та докладає зусиль, старання для її досягнення. 

  Задача з математики не справляє такого сильного враження, як удар грому. Удар грому оволодiває людиною без зусиль, але розв’язуючи математичну задачу, потрiбно докласти зусиль, щоб постiйно втримувати на задачi свою увагу. 

    Однак iнколи вирiшення певної задачi стає для люлини настiльки цiкавою справою, що вона може не почути той самий грiм. Тодi можна казати про те, що її увага в 

процесi розв’язання задачi з довiльної перетворилася на мимовiльну.

                                                  Розвиток пам'яті 

                                 Що таке довiльна та мимовiльна пам'ять? 

  Коли запам’ятовування вiдбувається без спецiальних зусиль, сама собою працює мимовiльна пам ‘ять. 

  Спробуйте разом iз дитиною пригадати та записати, що ви бачили, наприклад, сьогоднi по дорозi до школи або до дитячого садка. Ви ж не намагалися спецiально запам’ятовувати, все вiдбулося мимохiть, тобто мимоволi. 

  Але людина може і  продумано керувати своєю пам’ятгю. Вона може ставити перед собою завдання запам’ятати який-небудь матерiал. Така пам’ять називається довiльною. 

 Особливо швидко розвивається довiльна пам’ять  зі  вступом дитини до школи. Це вiдбувається тому що пiд час навчання у школi не можна цілком покладатися на випадкове, мимовiльне запам’ятовування. Тому доводиться ставити перед собою спецiальнi цiлi та завдання запам’ятати те, що потрiбно запам’ятати.

                              У дитини погана пам’ять. Як їй допомогти?

    Звичайно, кожен окремий випадок потребує  iндивідуального пiдходу. І тому спочатку було б  добре звернутися до спецiалiста-психолога. Необхiдно виявити причини поганої пам’яті у малюка. Однак все одно якийсь вид пам‘ятi розвинутий лiпше вiд iнших. Найчастiше це зорова пам’ять. ЇЇ надалi й потрiбно використовувати для засвоєння матерiалу, iншi види пам’ятi слiд тренувати, розвивати.  

Iгри, що розвивають пам’ять

Гра «Зниклий предмет»

    Дiтям пропонується запам’ятати iграшки, картинки або листiвки, розкладенi на столi. Потiм дiти вiдвертаються, а ведучий ховає  який-небудь предмет та пропонує вгадати, що зникло.

Гра «Що змiнилося?»

    Дiтям пропонується запам’ятати розташування іграшок або картинок, листівок, розкладених на столi. А потiм дiти відвертаються, а ведучий міняє місцями декілька  предметів  та пропонує  відгадати, що змінилося на столі. 

   Нинi  існує велике розмаїття iгор, що розвивають. Головне, щоб батьки запам’ятали: чим ранiше почнеться робота над розвитком пам’ятi малюка, тим легше йому буде вчитися у школi.

Якi iснують прийоми, що допомагають добре запам’ятати певний навчальний матерiал? 

     Для полегшення  запам'ятовувавання  навчального матерiалу iснують деякi прийоми. 

Прийоми, що полегшують запам’ятовування 

Прийом рими

   Людина краще запам’ятовує вiрш, ніж прозу. Тому, щоб краще запам’ятати якесь правило, можна придумати риму або просто фразу. Наприклад, в українськiй мові є правило дев’ятки, яке визначає, що пiсля певних лiтер в словах iншомовного походження пишеться И. Для запам’ятовування цих приголосних придумано фразу: 

«Де ти з’їси цю чашу жиру», яка легко запам’ятовується. 

     Часто буває важко запам’ятати всi кольори веселки, Але існує така рахівниця: 

«Чапля одягла жупан, за болотом сiв фазан». Тут кожне слово колiр починаються з однєї  i 

тiєї ж лiтери: 

чапля — червоний 

одягла — оранжевий                   

жупан — жовтий 

за — зелений 

болотом — блакитний 

сів — синй 

фазан — фіолетовий

Прийом парних асоцiацiй

Важливу iнформацiю людина часто пов’язує з тим, що завжди добре пам’ятає. 

Наприклад, дуже часто як шифр для замка або камери схову людина обирає рiк 

свого народження. Цього вона нiколи не забуде. 

Прийом «На мiсця!»

Цей прийом дозволяє запам’ятати список предметів, поклавши кожен з них на своє мiсце. Наприклад, для того, щоб не забути купити потрiбнi продукти в магазині, можна подумки розмiстити iх на кухнi. М’ясо кладуть в холодильник,  крупу — до шафи, чай — на полицю, фрукти — на стiл. Потiм залишиться тiльки  уявити собi кухню,  щоб пригадати список потрiбних тобi продуктiв.

    Пригадайте разом з дитиною, чи користувалися ви такими прийомами запам’ятовування? У яких випадках?

Рекомендації батькам з розвитку пізнавальної сфери дітей молодшого шкільного віку

Увага

1. Використовуйте дидактичні ігри з чіткими правилами.

2. Включайте дітей у виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: створення будинків із конструктора, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форми яких ви задаєте словесно або за допомогою схеми.

3. Тренуйте дітей у переказі розповідей, казок за схематичним планом, складеним вами.

4. Пропонуйте дітям: повторювати слова, цифри, речення, сказані вами; незакінчені фрази, які потрібно закінчити; запитання, на які необхідно відповісти.

5. Вчіть порівнювати, аналізувати зразок і результат своєї або чужої роботи, знаходити і виправляти помилки.

6. Частіше пропонуйте дітям, особливо з низьким показником розвитку уваги, вправи: у газеті, старій книзі на одній із сторінок закреслювати усі букви «а», намагаючись не пропускати їх. Завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину закреслити всі букви «а», обвести у кружечок усі букви «к», підкреслити всі букви «о».

Пам’ять

1. Пояснюючи дітям новий матеріал і повторюючи пройдений, поєднуйте словесне пояснення з наочністю або із зображенням тих предметів або явищ, про які йдеться, використовуйте малюнки, таблиці, схеми.

2. Для поліпшення процесу запам’ятовування розвивайте у дітей уміння: аналізувати, виділяти у предметах звя’зки, ознаки, порівнювати предмети та явища між собою, знаходити в них подібності й відмінності; здійснювати узагальнення, поєднувати різні предмети за якимись загальними ознаками; класифікувати предмети та явища на основі узагальнення.

Мислення

1. Розширюйте кругозір дітей, їхні основні уявлення про природні, соціальні явища, нагромаджуйте в дітей знання і враження, обговорюючи з ними прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.

2. Після читання вголос казок, розповідей, просіть дітей переказати почуте , відповісти на запитання, поставити свої.

3. Розвивайте вміння будувати розповідь за картинкою, планом, темою; допомагайте будувати висновки, міркування, робити умовиводи.

4. Заняття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів повинні не тільки включати копіювання зразка і відпрацювання окремих графічних навичок, а й розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.

5. Включайте в заняття завдання на порівняння пари предметів або явищ, класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками, знаходження «зайвого слова» або зображення, не пов’язаного загальною ознакою з іншими, складання цілого з частин.

Правила домашньої самопідготовки для батьків майбутнього першокласника, який відстає в засвоєнні матеріалу

• Саджаючи дитину за виконання завдань, пригорнiть її до себе. Не треба нотацiй: «Ти вiдстаєш, тому будемо займатися разом». Краще скажiть так: «Давай-но, подивимось, що нам задавали? Менi буде дуже цiкаво попрацювати з тобою».

• Не виконуйте всю роботу за дитину, навчатися треба їй, а не вам.

• Не втрачайте надію, якщо сумісна праця не принесла одразу позитивних результатів – відпочиньте, відірвіться, погуляйте на вулиці. А потім знову беріться за діло. Не треба перетворювати її на катування.

• Не докоряйте пiд час занять: «Як ти не можеш зрозумiти! Це ж елементарно!». Краще вiдкладiть заняття до наступного дня. Неможливо отримати миттєвий результат.

• Виберiть оптимальний час для виконання завдань — 16-17 година, коли дитина вiдпочила пiсля школи.

• Завжди починайте iз самого важкого, поки дитина зосереджена, потiм можна виконувати щось легше.

• Якщо дитина погано читає, не змушуйте її робити це. Намагайтеся переконати її читати вголос щодня по 10—15 хвилин.

• Частiше хваліть малюка за будь-якi перемоги, не акцентуйте увагу на невдачах.

                                         ОСНОВИ МАТЕМАТИКИ

           Як має вмiти рахувати дитина: на пальцях, паличках чи подумки?

Дитина повинна поступово удосконалюватись у лiчбi, тобто переходити вiд лiчби предметiв моторними способами до лiчби очима. Крiм умiння рахувати, майбутнiй першокласник обов’язково має знати послiдовнiсть чисел та розумiти вирази: «перед яким числом», «пiсля якого числа», «до якого числа», «за яким числом». Дуже важливо закрiпити знання числового рядка через послiдовне зображення предметiв у суворо визначеному напрямку — злiва направо. Наприклад: першим предметом лiворуч буде яблуко, другим — кукурудза. третiм — груша, четвертим — вишня, п’ятим — ананас, шостим — полуниця, сьомим — лимон,  восьмим — помiдор, дев’ятим — кавун, десятим — виноград.

 Потiм дитинi ставляться запитання: «Пiсля якого предмета розташований лимон?», «Яке це число?», «Пiсля якого числа воно стоїть?», «Перед яким числом воно стоїть?», «Який предмет пiд цим числом?» тощо. 

   Пiдведiть дитину до розумiння того, що число «перед яким-небудь» знаходиться в числовому рядку лiворуч, а число «після якого-небудь»— праворуч вiд нього в числовому рядку.

                                  РОЗВИТОК НАВИЧОК ЧИТАННЯ

Як домогтися, щоб дитина виразно читала?

Щоб дитина навчилася виразно читати, вона має дома читати вголос, звертаючи увагу на роздiловi знаки. Розкажiть їй, що на крапцi потрiбно робити невеличку паузу (за цей час потрiбно вголос сказати слова «один-два»). На комi пауза коротша («один»). Пiсля цього пояснення запропонуйте їй починати, рахуючи вголос. Поступово треба перейти вiд рахування вголос до рахування мовчки. За цей час у дитини виробиться тверда иавичка робити паузи на роздiлових знаках. Таке вмiння рiзко пiдвищує  розумiння прочитаного.
Продемонструйте виразне читання на власному прикладі. Спробуйте почати з читання вiршiв: «Зараз я прочитаю тобі  вiрш, а ти уважно прослухай, як  я читатиму». Розкажiть про образи, якi зустрiчаються у  творах, пояснiть, чому ви читаєте саме так. Розiбравши змiст твору, завжди легше пiдiбрати потрiбну iнтонацiю для читання вголос.

 Як прищепити дитинi любов до читання?
            Це питания серед тих, якi ставлять батьки найчастiше. Це зрозумiло. Сьогоднi для багатьох книгу замiнює телевiзор чи комп’ютер. Але книги все одно не зникають iз сучасного життя, і дiти повиннi їх читати та любити.

                     Приклад із життя

       Розповідає мати:

   «3 раннього віку книга була поруч з донькою . Всі режимні моменти: вмивання, їжа,прогулянка,  iгри, пiдготка до сну – супроводжувалися дитячими віршами, примовками, казками та колисковими. Кожного дня ми сідали читати цікаву книжку. 

Минав час. Коли доньці  було З—4 роки, ми записалися до дитячої бібліотеки. Згодом  з’явилася  iще одна традиція у день «матусиної  зарплатні»  ми йшли до книжкового магазину та купували нову цікаву книжку. Коли донці виповнилося 5 років, вона вже читала книги сама із задоволенням. 

Книга і зараз завжди поруч з нею, хоча є і комп’ютер, телевізор.У свої 11 років вона любить повертатися до творів Віктора Драгунського та Миколи Носова.

            Рекомендації для формування iнтересу до читання
1. Iнтерес до самостiйного читання книг швидше формується у тих дтей які ростуть в сiм’ях і де читають. Дивлячись, що у вiльнi хвилини дорослі  члени сім’ї  беруть книгу, дитина мимоволі копiює їх.
2. Завжди  враховуйте, що можливостi малюка самому прочитати не задовольняють його читацьких потреб.  Вiн, як ранiше, з задоволенням слухає, як читають дорослi.

З. Придбайте платiвки, касети iз записами улюблених пісень, вiршiв, казок: нехай малюк  їх слухає  знову i знову.
4. Запишiть малюка да бiблiотеки та регулярно вiдвiдуйте її. Нехай це стане сваєрідною  традицiєю.
5. Будьте прикладом для дитини: нехай вона бачить, яке задоволення ви отримуєте  від читання книг.
         Тiлъки-но дитина сама прочитає першу книгу, обов’язково  з’явиться друга, третя. Але заспокоюватися передчасно. Доки процес читання вимагатиме вiд дитини значних зусиль, ви неодмiнно повиннi видiляти час для контролю читання та органiзацiї  роботи над книгою.

                          Чи повинна дитина вмiти читати, iдучи до школи?

  На це питання можна вiдповiсти позитивно, якщо читання є необхiдною умовою пiдготовки дитини да навчання пiд час вступу до конкретної школи. Такi умови висувають, наприклад, деякi гімназії  iз паглибленим вивченням iноземних мов. 

  У всiх iнших випадках звертають увагу на те, як размовляє  дитина, оцiнюються  мовнi навички.

  Зверніть увагу:

·         чи чітко дитина вимовляє звуки,

·         як будує речення,

·         говорить повними чи неповними реченням,

·         речення зовсім не використовує, а говорить

окремими фразами, словами.

            Якщо вимова звукiв гарна i мова досить розвинена, 

       то і навчання  читанню пiде з хорошими результатами.

                                РОЗВИТОК НАВИЧКИ ПИСЬМА

Моя дитина не хоче писати та читати: що робити?

З цією проблемою, нажаль, стикається більшість батьків нашої країни. І причина проблеми проста - дитина не розуміє, навіщо їй це потрібно. Тобто немає мотивації. Головне тут - не намагатися мотивувати її цукерками чи якимись винагородами. Тоді вам прийдеться кожного року збільшувати винагороду, він буде випрошувати оцінки у вчителів і нічим хорошим це не закінчиться ні для вас, ні для нього. А закінчиться це все тим, що за випускні екзамени треба буде купувати автомобіль.   Те, чого треба досягти - це бажання вчитися, яке йде зсередини, внутрішній потяг знати більше, потяг вміти більше. Це формування особистості і, як ви розумієте, за день сформувати характер неможливо. Тому перше, що нам потрібно - це час. Друге - це ваша наполегливість. Ви маєте прикласти досить багато зусиль.  А тепер конкретно: 1. Треба пояснити дитині, як взагалі живе людина у суспільстві: звідки вдома береться їжа, звідки беруться іграшки та солодощі, білети в цирк чи театр. Тобто звідки беруться гроші. А звідси випливає - як і навіщо люди працюють, як знаходять роботу, чому хтось заробляє більше, а хтось - менше. Адже все просто: людина знає багато, вміє багато, тому може допомагати людям на своїй роботі - і за це їй платять гроші. Тобто чим ти більше знаєш і вмієш, тим більше заробляєш. І якщо ти вмієш щось одне - ти можеш працювати тільки в одному місці, а якщо вмієш багато чого, то вибираєш серед багатьох робот, яка тобі більше подобається. І це все треба сказати не в один вечір нудною нотацією, а потрошку звертати увагу дитини на ці речі кожного дня. Наприклад, ви їдете у маршрутці - і запитуєте у сина, чи знає він, звідки тут крісла (якщо вони гарні, використовуйте тільки яскраві і красиві приклади). Швидше за все, він не знає. Розкажіть, що багато людей їх роблять на спеціальному заводі, що вони вміють робити такі гарні речі, бо добре вчилися робити ці крісла. А тепер нам є на чому сидіти, а їм за це заплатили гроші і ці робітники щось собі купили. Щоб чітко просліджувався зв'язок: уміння (знання) - користь - гроші - їжа, машина, одяг, іграшки і т.д. 2. Окремо зверніть увагу на письмо.  Ідеальна картина - ви не заставляєте та не просите дитину писати, вона сама пише тому, що розуміє, що це потрібно їй. Поясніть їй, що ви писати вмієте, завдяки цьому ви заробляєте гроші на роботі, можете написати листа подружці, можете записати рецепт смачної страви (придумайте ще приклади, які будуть зрозумілі та близькі дитині). А те, чи буде вона уміти писати – це її справа. І саме вона матиме проблеми, коли не вмітиме писати. (Тільки намагайтеся говорити жартома, щоб це не звучало як ультиматум чи погрози). Звертайте увагу на професії, де треба вміти писати, наприклад, людей, які оформлюють вуличні вивіски. «Уяви собі, доросла людина – і не вміє писати. Смішно? Звичайно. А ти вже майже дорослий.», «А давай напишемо листа Миколаю!», «Невже у тебе в класі є хтось, хто не вміє писати?!!  Жах!» - такі на перший погляд прості прийоми також працюють. Бо не вміти писати – це просто смішно, - такий лейтмотив усіх ваших слів.  3. Для того, щоб писати, треба багато тренуватися. Тому також звертайте увагу дитини на реальні ситуації в оточуючому світі, де люди вміють щось робити тільки завдяки тому, що багато тренуються. Наприклад, як швидко і правильно рахує касир гроші в супермаркеті. Адже якщо він помилиться, то отримує меншу зарплатню.            Головне, що ви маєте зробити – звертати увагу дитини на ситуації та людей у навколишньому середовищі, які ілюструють те, що вчитися потрібно. Вчитися писати, рахувати, вчити різні науки. Бо ці наочні приклади допоможуть йому все зрозуміти набагато краще, ніж будь-які ваші слова.

 

     Моя дитина погано малює,  у  неї недостатньо розвиненi руки. Як їй допомогти? 

    Зазвичай діти не люблять робити те, що їм важко,  в чому вони не вiдчувають своєї самостійностi, за що їх можуть сварити. Якщо всi ці негативнi фактори  вiдсутні, то вони вiдчувають себе повноцінними, виконуючи будь-якi дiї. 

    Головне, що повиннi пам’ятати батьки,  це принцип позитивного пiдкрiплення. Потрiбно знайти привiд, щоб похвалити малюка, надати йому впевноностi в тому, що вiн на вiрному шляху. Це стосується будь-якої дiяльностi та будь-якої дитини. 

     Для розвинення м’язiв руки пропонуйте тi тренувальнi рухи, котрi не викликають особливих проблем та котрi можна виконувати обома руками. Першюю такою вправою може бути гра «Ладки»: спочатку плескайте в долонi у певному ритмi, потiм продовжуйте — шдвидше, ще швидше; далi виконуйте такi самi плескання, але поставивши руки на лiктi. Робота має тривати, доки руки малюка не стануть скоординованими. 

  Дуже кориснi мозаїка, кубики, вишивання, плетiння, конструктори, iгри у бирюльки, палички. 

         Необхiдні iгри з м’ячами рiзного розмiру, фактури, матерiалу. Наприклад, хтось iз дорослих кидає  м’яч дитинi так, щоб вiн потрапив просто до її рук. З часом дистанцiя  мiж гравцями поступово збiльшується.

       Що таке дисграфiя та як своєчасно виявити передумови цієї недуги? 

  Однiєю iз суттєвих перешкод для опанування дiтьми грамоти та граматики рідної  мови є дисграфiя (порушення письма).  Деякi батьки вважають дисграфiчнi помилки безглуздими, викликаними особистiсними якостями дiтей: невмiнням слухати, неуважнiстю тощо. Насправдi у таких помилок вагомiшi причини: погано сформованi звукова та граматична сторони мовлення. 

Бiднiсть словникового запасу, невмiння висловити свою думку поширеним реченням, нерозумiння причинно-наслiдкових зв’язкiв призводять до того, що дiти на пiзнiших етапах навчання не вмiють писати перекази та твори. 

         За допомогою потрiбно звертатися до логопеда. Він проведе обстеження дитини у трьох напрямах: 

1. Оцiнка фонематичного (звукового) синтезу та аналiзу, стан фонематичного уявлення та сприймання; 

2. Оцінка стану зорового сприймання, просторової  уяви; 

3. Визначення рiвня сформованостi лексико-граматичного складу мови: обсяг словника, розумiння змiстового значення слiв, рiвень розвитку зв’язного мовлення, звуковимова. 

Варто вiдзначити, що логопед — не дублер вчителя та не репетитор. Виконуючи свою основну роботу щодо корекції вже наявних у дiтей дефектiв, вiн лише закрiплює навчальний матерiал, поданий вчителем, пов’язаний з коригувальним процесом . 

  Необхiдно враховувати i те, що дiти-дисграфiки вже з 1-го класу вiдстають в оволодiннi письмом. Потрiбно виявити передумови цих труднощiв та почати роботу щодо їх подолання з 1-го класу. 

    Для цього має бути розроблена iндивiлуальна програма корекції та розвитку яку реалiзують, виходячи з конкретних причин вiдставання дитини. Тiльки тодi така програма буде успiшною. 

Рекомендації для профiлактики дисграфiї 

1. Використовуйте iгри та вправи, спрямованi на ознайомлення з лiтерами, розвиток мовленнєвого слуху та формування навичок звуко-буквеного аналiзу. Наприклад, називайте по черзi кожну лiтеру у словi, а потiм запропонуйте малюку знайти мiсце знаходження певної лiтери; визначте з дитиною звуки, які повторюються у словi; визначте, які звуки у словi рiзнi тощо. 

2. Будьте завжди прикладом для малюка: у правильнiй вимовi слiв, вживаннi лексичних значень слiв; намагайтесь не припускатися граматичних помилок. 

З. Ознайомте дитину з алфавiтом, розкажiть їй, що голоснi лiтери можна проспiвати, а приголоснi — ні. Викладіть слова за допомогою паличок для лічби, зверніть увагу на елементи, котрi входять у написання лiтер. 

4. Якщо ви помiтили, що ваша дитина робить кострубатi з’єднання, не вміє орiєнтуватися на аркушi паперу та недостатньо володiє олiвцем, придiлiть увагу розвитку загальної та дрiбної моторики руки. 

5. Якщо вас щось турбує  у процесi виконання дитиною вищеназваних завдань, обов’язково звернiться до таких спецiалiстiв, як психолог та логопед. 

                               Що таке дрiбна моторика руки ? 

          Одразу зазначимо, що йдеться про складну діяльнiсть. Для її формування потрiбна зорово-моторна координацiя, тобто узгодженiсть м’язових дiй iз зоровою iнформацiєю. Оскiльки особливостi формування таких навичок найяскравiше виявляються пiд час навчання дитини письму, їх варто розглянуги на конкретному прикладi.
           Коли дитина пише, її  дiяльнiсть складається з двох етапiв, якi послiдовно змiнюють один одного: власне виконання рухiв та мiкропауз, необхiдних для контролю своїх рухiв, корекцій та програмування наступного руху.

               Щоб зрозуміти, наскільки розвинені руки вашого малюка,  обов’язково:
1. Звернiть увагу, якою рукою малює дитина;
2. Як вона працює зi зразком, чи часто дивиться на нього чи малює по пам’ятi;
З. Швидко чи повiльно проводить лінії;
4. Якi запитання ставить пiд час малювання;
5. Пояснiть дитинi, що таке штрихування; штрихування не має виходити за межi малюнка; лiнії штрихування мають проводитися на однаковiй вiдстанi одна вiд одної.

Ігри, що розвивають моторику руки дитини
Гра «Бирюльки»
Гравцi розсипають бирюльки (рiзнi дрiбнi предмети) на столi та витягують iх по одному паличкою з гачком на кiнцi так, щоб не зачепити ту, яка лежить поруч. Виграє той, хто витягнув бiльше бирюльок. Гра закiнчується, коли всi бирюльки будуть розiбранi.
Гра «Палички»
Палички розсипають на столi, учасники гри по черзi вибирають їх, але так, щоб не зрушити тi, що лежать поруч. Якщо дитина, необережно вибираючи паличку, порухала сусiдньою, вона виходить з гри. Хто iз гравцiв узяв бiльше паличок, той i виграв.
Iгри з м’ячами Для розвитку дрiбної моторики руки пiдiйдуть iгри з м’ячами рiзного розмiру, фактури, матерiалу. Це можуть бути гумовi, пластмасовi м’ячi, м’ячi-стрибунцi; маленькi, середнi, великi. Виконують такi вправи: катання, кидки точне влучення, втримування та багато iншого.

                         РОЗВИТОК ЕМОЦIЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ

Моя дитина не ходила до дитсадка. Чи складно їй буде в дитячому колективi?   

     Дуже часто дiти, якi не вiдвiдували дитячий садок, прив’язанi до матерi та хворобливо переносять навiть нетривалу її вiдсутнiсть. Для цих дiтей характернi страх перед чужими дорослими та дiтъми, вони вередливi, неспокiйнi.

    Але трапляеться так, що малюки, якi не ходили до дитячого садка, все одно мають навички спiлкування з iншими дiтьми (брати та сестри, сусiди по будинку та iн.)

    Досвід спiлкування у колективi приходить iз часом.

Рекомендацiї батькам, діти яких не ходять до дитячого садка          

 Намагайтеся поступово збiльшувати коло спiлкування вашого малюка, наприклад, розмовляйте у його присутностi iз незнайомими або малознайомими людьми, запрошуйте в гості дiтей, самi не вiдмовляйтеся вiд запрошень. Пiдкреслiть переваги та кориснiсть спiлкування, розкажiть, що нового та цiкавого ви дiзналися вiд спiлкування, що воно дало малюковi.

  У процесі поступового прилучення до суспiльства у дитини формуватиметься спокiйне ставлення до спiлкування, розвиватимуться навички спiлкування, мова.

    Безперечно, труднощi можуть виникнути у будь-якоi дитини. Головне, щоб вона прагнула до позитивного спiлкування з однолiтками, вміла поважати думку та бажання iнших, виконувати їхні вимоги, а не тiльки свої примхи.

                                                                                                                                                                                    

    

          Тест «Наскiльки товариська ваша дитина?»     

   Погодитесь чи не погодитесь із  такими  твердженнями?

 «Коли моя дитина перебуває в оточенi інших дiтей, то  вона...

   

• навiть в натовпi продовжує залишатися самотньою

• перед тим як узяти участь у грi, спостерiгає за тим, що на неї чекає

• повiльно звикає до нових людей

• буквально розквiтає в колi друзiв

• часто вiдповiдає за iнших i поводиться по - начальницькі

• товариська, але не надто говірк

 Обміркувавши  цi твердження, ви знайдете потрібний шлях

 до розвитку ситуації, що склалася з вашою дитиною. 

              Як подолати перенавантаження та перевтому малюка?

Головний захист дитини вiд перевантажень та перевтоми - це рацiональний режим дня. На жаль, дослiдження свiдчать, що режим дня дотримуються лише 15 % молодших школярiв. Звiдси — маса неприємностей. Батьки повинні дуже добре знати режим дня своєї дитини. 

Трапляється так, що батьки самi перевантажують свою дитину, навiть не замислюючись над тим, як реагуватиме її органiзм. Малюк погано вцмовляє звуки, не може побудувати речення, а мама «водить» його на англiйську, а потiм іще басейн i маса iнших занять.               Уявiть таку дитину на яку вдома чекають iще уроки. Про здоров’я можна говорити пiсля таких перенавантажень?! 

Приблизний режим дня для дитини-школяра

7.00 — 7.30— пiдйом, воднi процедури, снiданок.
8.00 — 12.00— уроки в школi.
12.30 — 15.00 — обiд, сон (вiдпочинок).
15.00 — 16.00 — гурток, секцiя i т. н.
16.00—17.00 (17.30) — виконання навчального завдання (час пiдготовки для кожноi дитини iндивiдуальний).
18.00 — 21.00 — гри, вечеря, пiдготовка до сну.
21.00 — 7.15 — сон.

     

  Затвердiть режим дня на сiмейнiй радi, спробуйте яскраво оформити його на аркушi паперу та повiсьте на виднотi.  

  Запам’ятайте! У першокласника починається новий спосiб життя, i нехай у цьому починаннi його помiчником буде режим дня! 

                   Як довго триває перiод адаптацiї першокласника? 

  Дуже складним для першокласникiв є перiод алаптацiї до школи. У цей перiод усi дiти поводяться по-рiзному: однi дуже галасливi, кричать, бiгаютъ коридорами, на уроках часто вiдволiкаються, з учителями спiлкуються досить розв’язно; iншi, навпаки, скутi, надто боязкi, намагаються триматися непомiтними, соромляться, коли до них звертаються вчителi, вiд найменшої невдачi або зауваження плачуть; у деяких дiтей порушується сон, апетит вони стають дуже вереддивими або раптом зростає цiкавiсть до iгор, iграшок, книжок для зовсiм маленьких дiтей, збiльшуєтъся кiлькiсть хвороб. 

  Усi цi порушення викликанi тим навантаженням, яке вiдчуває психiка дитини, і органiзм у зв’язку з рiзкою змiною способу життя, значним збiльшенням та ускладненням вимог, якi висувають до неi. 

  Зазвичай адаптацiйний перiод становить вiд чотирьох до семи тижнiв. Але є дiти, у яких адаптацiйний перiод затягувався на кiцька мiсяцiв. 

  Труднощiв адаптацій можуть зазнавати як дiти, якi вiдвiдували дитячий садок, так i дiти «домашнi», якi не вiдвiдували дитсадок, мало спiлкувалися з однолiтками. Батьки мають знати, що процес адаптацiї затягується зазвичай у дiтей, якi часто хворiють, дiтей, якi мають вiдхилення у розвитковi нервової системи, дiтей, яких спiткали невдачi з першого дня.

     Моя дитина не може всидiти за столом 30—40 хвилин. Як же вона вчитиметься?

   Справдi, школяр повинен вмiти протягом 35—40 хвилин зосереджено працювати i виконувати всi вказiвки вчителя. Але з цим упорається не кожна дитина. 

   Першокласник може спокiйно сидіти та зосереджено працювати 1О—15 хвилин. Багато вчителiв у класi проводять фiзкультурнi хвилинки, психогімнастики дозволяють дiтям спiлкуватися на уроках, якщо це не заважає роботi. Такi «хвилинки» дозволяюгь зняти зайву напругу змiнити дiяльнiсть i взятися з новими силами до виконання навчального завдання.

                                           

      Лiкар сказав, що моя дитина гiперактивна i їй буде складно в школi. Що робити? 

Йдеться про надмiрно рухливих дiтей. Вони непосидючi, неспокiйнi, швидко відволiкаються, не можугь надовго зосередитися, часто поспiшають вiдповiсти, навiть не дослухавши питання, не завершують розпочату справу, завдання у них часто бувають недописанi. На уроках крутяться, заважають іншим, можугь зiрвати урок. На жаль, сьогоднi у школах стає дедалi бiльше таких дітей. 

  
  Як же подолати пiдвищену iмпульсивнiсть та сформувати фуккцiю планування? 

У багатьох випадках перший учитель вiдiграє суттєву роль. Йому потрiбно враховувати особливостi усiх дiтей.  Необхiдно створити такi умови, за яких гіперактивнiй» дитинi буде легше дотримуватися вимог учителя. 

   
               Моя дитина сором’язлива. Як їй допомогти? 

Сором’язливiсть — це особливiсть, характерна для дуже багатьох людей, як дiтей, так i дорослих. Мабуть, й навiть можна назвати найбiльш розповсюдженою причиною, яка ускладює спiлкування. 

   Бути сором’язливою дитиною — значить, боятися людей, особливо тих, вiд кого виходить, на думку малюка, певна загроза. У психологiї поширена думка, шо сором’язливiсть є результатом реакцій на емоцiї страху, яка виникає у певний момент пiд час взаємодi з iншими людьми. 

  Допомогти дитинi подолати сором’язливiсть, сформувати у неї бажання спiлкуватися — завдання педагогiв та батькiв. Це завдання можна виконати, але робити це потрiбно, поки дитина iще маленька. З вiком у сором’ язливої дитини вже виробляється певний стиль поведiнки. Дитина не може перемогги свою сором’язливiсть сама, оскiльки не вiрить у свої сили. 

Рекомендацii щодо подолання сором’язливостi у дiтей 

Виробiть певний стиль поведiнки з сором’язливою дитиною. 

1. Збiльшуйте коло її знайомств. 

2. Частiше запрошуйте до себе друзiв. 

З. Збiльшуйте маршрути прогулянок; привчайте її спокiйно ставитися до нових мiсць. 

4. Постiйно змiцнюйте у дитини впевненiсть у собi, у власних силах. 

5. Залучайте дитину до виконання рiзних доручень, пов’язаних зi спiлкуванням . 

б. Створюйте ситуацii, у яких сором’язливiй дитинi довелося б вступати у контакт iз «чужим» дорослим. Наприклад: «потрiбно дізнатися, чи є в магазинi ця книга». 

Робота щодо подолання сором’язливостi має тривати постiйно, узгоджено та терпляче. Вона потребуї вiд дорослих обережностi, оскiльки сором’язлива дитина може вiдреагувати зовсім не так, як ми очiкуємо вiд неї. 

             Обов’язково повiдомте вчителю про особливостi своєї дитини. 

Спробуйте вiдповiсти лише на одне запитання: Чому сором’язлива моя дитина? Помiркуйте, проаналiзуйте поведiнку вашої дитини, вашi взаємини з нею , можливо, ви самi зможете знайти свiй шлях подолання сором’язливостi у вашої доньки або сина.

   Під час вступу дитини до школи психолог вказав на непiдготовленiсть довiльної сфери. Що це таке? 

  Усю поведiнку людини можна розподiлити на довiльну та мимовільну. До мимовiльної поведiнкн належать нашi рефлекси, якi здiйснюються без участi свiдомостi. Наприклад, усiм вiдомий пiдколiнний рефлекс: у положеннi нога на ногу, б’ють молоточком нижче колiна. Нога сiпається. Якщо у людини цей рефлекс у нормi, то нiякими стараннями неможливо втримати пiдстрибування ноги. Цей рух має назву «мимовільний». 

     До довiльної поведiнкн належить діяльнiсть людини, яка контролюється підсвідомiстю. 

     Довiльна поведiнка у дитини вперше народжується iз бажанням. Наприклад, дитина нiяк не хоче прокидатися. Але якщо вона знає, що завтра пiде до театру, кiно або на день народження до товарища, куди їй дуже хочеться пiти, i для цього їй потрiбно буде рано прокидатися, то уранцi вона легко встане, навiть ранiше, нiж необхiдно. 

    Дитинi хочеться погратися, побiгати з однолiтками, але вона, долаючи себе, виконує вимоги вчителя, слухає, запам’ятовує i відтворює матерiал на уроцi. Це означає, що дитина вчиться або навчилася керувати своєю поведінкою. Така довiльна поведiнка є базою для успiшного навчання дитини в школi.

Як виховати чепурну дівчинку й охайного хлопчика?

А взагалі, чи замислювалися ви колись, яку людину ви хочете виховати? І що ви для цього робите?          Буває так, що мама і тато хочуть бачити свого хлопця самостійним та акуратним. А, при цьому, кожного дня мама все робить за сина, не дає жодного кроку ступити самому, каже: "Краще я сама все зроблю. В мене вийде гарніше і швидше." Батько називає хлопця недотепою, нерішучим. Який результат? Дитина стає ще більш нерішучою та невпевненою у собі.          Батько запитує сина: "Чи багато це часу - 10 хвилин?" Син відповідає : "Не багато". "Чи можеш ти кожного дня протягом 10 хвилин прибирати кімнату? Син, начебто, погоджується. Минає декілька днів, кімната, як і раніше, залишається неприбраною.         Давайте поміркуємо, чому так сталося. Тато хоче, щоб син виріс відповідальним та охайним. І метод обрав, здавалося б, придатний. І у сина запитав, чи підходить він йому. А бажаного результату не отримав. А як зробили б ви?         Виявляється, у цій сім'ї за прибирання відповідає мати. І не залежно від того, прибере син свою кімнату чи ні, вона буде прибрана мамою. Тому, що мами звикли робити всю хатню роботу. Їм це простіше, ніж витрачати час та емоції на навчання дитини. Перше, що потрібно зробити, це припинити прибирати кімнату сина зовсім. Наскільки дорослою має бути дитина, щоб могла відповідати за порядок у своїй кімнаті? Знаю хлопчика, який у 4 роки справляється. Це не означає, що і ваш син у 4 роки також зможе прибиратися сам. Просто ваша дитина буде настільки дорослою, наскільки ви їй дозволите. Звичайно, спочатку не буде виходити. Звичайно, треба м’яко і ненав’язливо вказувати на помилки. Звичайно, треба буде миритися з брудом і розкиданими речами. Та ви пам’ятаєте про свою ціль. Це не чиста кімната зараз, а вихована людина, Особистість. Його кімната − це його кімната, і він повинен прибирати її самостійно. Далі, якщо це його кімната, він сам повинен вирішувати, коли і як її прибирати. До нього приходять друзі, і навряд чи йому захочеться запрошувати їх у неприбрану кімнату. А особливо, коли з'являться дівчата.          Коли дитина ще не достатньо доросла, щоб віддавати їй відповідальність за прибирання кімнати, важливо не поспішати і виділити окремий час для навчання охайності. Перш за все, батьки повинні бути охайними самі. Якщо у вас у самих речі розкидані будь де, не сподівайтеся, що ваші діти почнуть прибирати свої речі. Крім того, важливо помічати, коли дитина прибирає свої речі чи робить ще щось, що можна віднести до прояву охайності. Похваліть дитину. Скажіть їй, що ви дуже радієте, коли вона прибирає.          Одна мама сказала своїй доньці: "Мені так приємно, коли ти миєш посуд." Донька встала і пішла на кухню помити посуд.          Розкажіть близьким та знайомим, як вас порадувала ваша дитина. Важливо, щоб дитина це чула. Тоді їй захочеться радувати вас і далі. А якщо ви будете сприймати це як належне, дитина дуже швидко знову стане неохайною. Важливо не зупинятися. Коли ви привчаєте дитину до чогось, вона дуже потребує заохочення. Дуже важливо радіти успіхам вашої дитини. Особливо це важливо робити, доки це не стане звичкою дитини.          Увага! Не треба акцентувати увагу на те, коли дитина одного разу не прибере в кімнаті. Це дуже важливо. Дитина, можливо, перевіряє вас. Чи важлива вам вона сама, чи вам важливіша прибрана кімната. Не нагадуйте їй про те, що вона повинна зробити. Вона сама про все пам'ятає. Нехай відповідальність за прибирання буде на ній. І ви побачите, що поступово дитина почне це робити регулярно. Але не забувайте час від часу похвалити дитину, щоб вона знала, що її поведінку помічають та схвалюють.           Адже, коли дитина зробила щось не так, вона дізнається про це одразу. А от коли все гарно, чомусь ми це сприймаємо як належне. Виходить, що ми закріплюємо тільки недоліки. І ще й як закріплюємо! Пам'ятаємо довго. Нагадуємо декілька разів. Тоді що ми формуємо? Не запитували себе?           Обов'язково згадуйте про те, коли дитина поводила себе добре. При цьому, не шантажуючи її цим. А просто констатуйте факт. "Як ти гарно миєш посуд!" Психологи вважають, що треба хвалити дитину не тільки за те, що вона зробила, а, навіть, і за спробу щось зробити. Тоді ваша дитина разом з вами почне помічати свої достоїнства. Зверніть вашу увагу на те, що тут немає ніякої різниці, хлопчик це чи дівчинка. І він, і вона повинні бути охайними, вміти прибрати свою кімнату, приготувати їжу і таке інше.           Цікаво, що коли дитина зростає, ми вчимо її роботі по дому. А коли дитина виростає, чомусь постає питання - чия це справа — жіноча чи чоловіча. Чого б це? Хлопчики з великим задоволенням виконують хатню роботу і мамі допомагають, поки вони маленькі і не знають, що це - жіноча робота. А от виростають, і ми самі переконуємо і їх, і себе, що це не чоловіча справа. А може все ж таки, це сімейна справа, спільна?

                                    Що він знає про школу?
                                                   Тест

 Визначте, що знає про школу ваш малюк. Адже вже першого вересня в нього виникне багато запитань і складних ситуацій. Для вас ці дитячі тривоги здаватимуться дрібницями, а для нього найважчими зав­даннями. Будьте завбачливі і допоможіть дитині заздалегідь. Отже, вихід із майбутнього скрутного становища.

Запитайте малюка:

1. Як звертаються до вчительки?

2. Як привернути до себе увагу, якщо потрібно про щось запитати?

3. Що сказати, якщо потрібно вийти в туалет?

4. Що таке урок?

5. Як дізнаються, що пора починати урок?

6. Що таке перерва?

7. Для чого потрібна перерва?

8. Як називається стіл, за яким діти пишуть?

9. На чому пише вчитель, коли пояснює завдання?

10. Що таке оцінка?

11. Які оцінки гарні, а які погані?

12. Що таке шкільний щоденник?

13. У класі вчаться діти одного віку чи різного?

14. Що таке канікули?

Важливо, щоб дитина відповіла принципово правильно, можна і без уточнень.

Порівняйте її відповіді з правильними:

1. На ім'я і по батькові, на Ви.

2. Мовчки підняти руку, так, щоб її було видно.

3. Підняти руку і сказати: «Вибачите, можна вийти?»

4. Це той час, протягом якого діти вчаться чогось нового: слухають пояснення вчителя і відповіді учнів, роблять вправи і не виходять із класу.

5. Дзвенить дзвоник, коридори порожніють, діти біжать у класи.

6. Перерва — це проміжок часу між уроками.

7. Перерва потрібна для того, щоб діти могли вийти з класу, відпочи­ти, пограти, поснідати.

8. Парта.

9. Вчитель пише на дошці.

10. Оцінка — це цифра, якою оцінюють успіхи: правильно або неправильно, добре або погано учень виконав завдання.

11. Щоденник — це такий зошит, куди вписується розклад уроків, діти записують домашнє завдання, а учитель виставляє оцінки.

        12. В одному класі вчаться звичайно діти одного віку, одного року народження.

13. Канікули — це перерва в навчанні на кілька днів, а також на все літо; після літніх канікул діти йдуть у наступний клас.

Якщо дитина відповіла правильно:

— на 13—14 запитань — у шкільних правилах для неї не буде неспо­діванок;

— на 7—10 запитань — непогано, але можна поговорити або почи­тати про школу;

— на 4—6 запитань — необхідно докладніше поговорити про шкільні правила і повернутися до гри;

— на 1—3 запитання — а чи ходили ви самі в школу? Пограйте в ту саму гру, придумавши нові запитання, і попросіть бути вчителем кого-небудь із знайомих.