Чортик1:
Привіт, дзень добрий, гутен таг! Вітаю вас на різний смак.
Мене звуть антипком,
До вас примчав я аж із пекла, у вас – зима, в нас – хата тепла,
У вас – мороз за хвіст щипа,І снігу в очі насипа,
Не дивиться, що я тут гість, морозить, студить, як на злість
Я без шапки, без кожуха, відмерзають хвіст і вуха.
От біда! Чи довго ждати, поки влізу десь до хати,
Де живуть погані діти, треба ж кості розігріти!
(Під звуки музики пританцьовує та співає)
Ух, ух, ух, ух.... Замерзає в мене дух!
Не поможе тут і плач – Грійся, чортику, та й скач!
(перестає танцювати)
Трохи розігрівсь.... Та цить!
(В кінці залу задзвонили дзвони).
Хтось до мене вже спішить,
Десь би тут сховатись треба. (Ховається за завісою. Виходять з санчатами Яринка та Тарасик)
Яринка:
Чом, Тарасе, не видати ні одного агеляти,
Ні дзвіночків не чувати!
Може, Миколай Святий не прибуде до дітей?
Тарасик:
Неможливо це, сестричко! Ще хвилинку невеличку
Терпеливо ми заждім. Миколай Святий в наш дім
Вірю, скоро завітає, він про нас всю правду знає.
Ми ж усі учились пильно, не вели себе свавільно,
І чужого научались, та й свого не відцурались.
Яринка:
Ми до Господа молились, щоб багато дав нам сили,
Щоб багато дав охоти, перешкоди всі збороти
І колись такими стати, як хотіли б тато й мати,
Як хотіла б вся родина й наша рідна Україна
Миколая доброту всі у світі знають
І про Нього усі діти весело співають
Величають в святу днину славнії діла
Щоб вкраїнська дітвора щасливою була
(Звучать дзвіночки)
Тарасик: (прислухається)
Сестро, чуєш?
Яринка:
Це дзвіночки!
Тарасик:
Ангелів голосочки!
1-й ангел: Де з молока тече дорога,
Де безліч зір, де царство Бога,
Я звідти йду і вість веселу
Несу у вашу я оселю.
2-й ангел:Ще хвилька, діти, і між вами
Тут стане Миколай святий.
Він з щирим серцем і дарами
Опиниться у залі цій.
(Чортик чхає за завісою).
1-й ангел: Тихо, діти! Хтось тут є. треба подивитись.
(Ангел шукає когось на сцені, знайшовши, тягне за хвоста чортика на сцену).
Чортик: (плачить) Ой-ой-ой! Болить
Ангел1: Ось цей боягуз. Бачите як сховався!
Чортик1: І зовсім я не боягуз! Я до всіх нечемних дітей
із самого пекла примчався і прутики вербові приніс. (Показує в’язку).
І кожен з прутиків придасться
Усім лінивим, що не вчаться!
Не слухають батьків своїх
Усі вони друзі мої
(Бігає по сцені, розмахує в’язкою прутиків).
Чортик :А це не мої діти, бачу,
З горя мало не заплачу-у-у
(Сцена яскраво освітлюється, поважно виходить Святий Миколай у супроводі двох ангелів, вони тягнуть санки, повні подарунків)
Ангел2:
Просим, глянь, Дідусю Божий:
Перед містом на дорозі
Ми зустріли цих дітей.
Святий Миколай:
Мир вам, діти!
Яринка:
О, святий наш Миколаю! Не прогнівайся, благаю,
Що Тобі на зустріч ми серед ночі і зими
Аж за місто вийшли з хати! ми хотіли привітати,
Й поклонитися Тобі...
Тарасик:
Правду мовимо Тобі!
Святий Миколай:
Добрі діти – вас я знаю! Правду із сердець читаю,
З ваших синіх оченят – Дуже, дуже з того рад!
Тільки ви вночі взимі Не пускайтеся самі
Віддалік від ваших хат!
Тарасик: (до ангелів)
Ми гадали, слуги Божі, що поможем вам в дорозі,
Шлях в село ми вам покажем, хто і де живе, розкажем.
Святий Миколай:
Нам якраз туди пора, де чекає дітвора,
Щоб її дійснилась казка.
Тарасик:
О, то просимо! Будь ласка!
Тут місток, там першій дім,
Парк і зал...
Святий Миколай:
Хутчіш ходім!
(Знову відізвалися дзвіночки, висовуються чортики):
Чортик1:
Даремно я сюди пригнався,
Замерз, й нежиті набрався. (чихає)
Брів я снігами без кожуха,
Відморозив собі і ніс і вуха.
Друзів моїх тут нема –
Все пропало...все дарма!...
Братику рідненький мій
Перемерз я – розігрій!
Тарасик:
О, чортів я розумію!
Зараз я й тебе зогрію...
(з мітлою женеться за Чортиком, той втікає)
Сцена знов освітлюється, дзвонять дзвіночки, на сцену виходять святий Миколай з ангелами. Яринка та Тарасик показують дорогу.
Яринка:
Ось ми в залі! Погляньте – Оля, Галя
Ромки, Славки, Петрусі – Українські діти всі!
Святий Миколай:
О, спасибі, друзі браві, що дорогу показали!
За цю поміч, милі діти, буде вас Ісус любити,
А Ісусикова Мати все вам буде помагати.
(Пригортає Яринку та Тарасика, а потім підступає до края сцени і благославляє громаду дітей):
Мир вам, любі! Ласка Божа ваші душі хай осяє!
А громада ваша гожа, мов чудова квітка-рожа,
Хай росте і розцвітає
Без пригоди злої, лиха, мамі, татові на втіху,
А народові на славу!
(до ангелів):
А скажіть, небесні діти, - Ви ж для них найліпші свідки –
Чи ті діти, що у залі, ті спереду і там далі,
Більші, менші і маленькі, цілий рік були чемненькі?
Чи молитву рідну знають? Бога нею прославляють?
Чи шанують рідну мову, українське рідне слово?
Ангел2:
Так, вони були чемненькі,
Тата слухали і неньки.
Ангел1:
Так, і моляться, й читають, різні пісеньки співають
Галі, Роми, Андрійки, Олі, бо добре вчаться у рідній школі.
Святий Миколай(до дітей, що у залі):
Ну ж бо діти, сміливіше йдіть до мене всі скоріше
Розкажіть мені, ви, діти, що навчилися робити?
Чи молились ви в цю днину за добробут в Україні,
За бабусеньку – сирітку, за дідуня і за тітку,
За ровесників дітей і за рідних всіх людей?
Божі слуги, ангелята! Розвантажуйте санчата,
Розпаковуйте гостинці Святославу і Галинці.
Роздавайте всім, як треба, подаруночки із неба.
(Миколай роздає подарунки)
Погляньте любі діти горе, другі саночки з подарунками пропали. Та тож напевно наш дорогий друг, чортик постарався. Ану ж бо мої ангелятка наздоганяйте його. Як же ж ми залишимо решту діточок без подарунків.
Яринка:
Дякуємо Тобі, Святий,
Від усіх оцих дітей!
Тарасик:
Обіцяємо добрими бути,
Слів Твоїх не призабути,
Завжди вчитися охоче,
Бо того Ісусик хоче,
І такими виростати,
Як бажають тато, мати
Ангели (хором):
Всім вам Боже помагай!
Миколай:Отож, любі діти,нам пора прощатись. Ще хочу сказати вам декілька слів. Поважайте, цінуйте своїх батьків. Будьте завжди побожні та чесні. Не все легке в житті. Важку життєву дорогу зуміє той пройти, хто серцем до Бога прихилився, до добра святого. А батьки в свою чергу подавайте гарний приклад своїм діточкам. Адже ті заслуговують поваги, хто виконує щоденно святі заповіти. Не забувайте Божої науки. До зустрічі на наступний рік. Хай оберігає вас Господь!
Вертепна зірка
Дійові особи:
- Пастушок 1
- Пастушок 2
- Пастушка
- Ангел
- Ірод
(Заходять з колядою)
ПАСТУШОК 1:
Дивная новина
Цілий світ збудила,
В Вифлеемі Божа Мати
Сина породила!
ПАСТУШКА:
Нам ясная зірка Новину сказала,
Понад гори й полонини
Світлом засіяла.
В небі заспівали
Ті ангельські хори,
Зраділи діброви
І поля, і гори
(Колядують)
ПАСТУШОК 1:
Слава Богу в небесах!
ПАСТУШОК 2:
І мир людям у серцях!
ПАСТУШОК 2:
(До 1-го пастушка і пастушки)
Чи і ви в стаєнці були?
Чи зотвердо може вснули?
ПАСТУШКА:
Були, були, Я їх вздріла.
Де дитина та ясніла!
ПАСТУШОК 1:
Як не бути! Як не знати
Того Божого Дитяти?
Ми лиш вівці позганяли
І в колибі задрімали, —
Аж тут нагло світло стало.
На всі гори запалало!
ПАСТУШКА:
Ми гадали, що то чари.
Бо вогнем горіли хмари,
А з хмар спів лунав веселий
ПАСТУШОК 2:
То співали так ангели!
ПАСТУШОК 1:
Ми схопилися й питаєм,
Що тепер робити маєм,
Аж побачили з далі
Йдуть зі сходу три кия зі!
ПАСТУШКА:
Хоч величні і вельможні
Та покірні і побожні!
Йдуть і кажуть так до нас:
«Пастушки, вітаєм вас!»
ПАСТУШОК 1:
Привітали й повідають,
Що в яскиню поспішають,
Де Син Божий народився,
Із Марії воплотився.
Що йдуть Богу помолитись
Його Сину поклонитись,
Що несуть великі клунки,
То Дитині тій дарунки.
ПАСТУШКА:
Ми до тих князів пристали
І свої дарунки взяли.
ПАСТУШОК 1:
Я взяв сира бербеничку,
А сестра взяла ягничку.
Ще рушничок Йому дала,
Що в колибі вишивала.
ПАСТУШОК 2:
А я взяв свої горішки
Ісусику для потішки.
ПАСТУШКА:
Та й ангели нас хвалили,
Що Ісусика гостили.
ПАСТУШОК 2 (дивиться у вікно):
Гляньте Ангел той іде,
Що був з нами у стаєнці.
Він Ісусові служив
І Його небесній Неньці.
АНГЕЛ:
Мир і спокій тому дому! (Входить у хату.)
Тут немає місця злому (До пастушків.)
Любі діти, я вас знаю,
І за вами скрізь шукаю!
Йду я вас остерегти,
Щоб спаслися від біди.
ПАСТУШКИ:
Що там сталось? Що скоїлось?
АНГЕЛ:
Зло на добрих напосілось.
Ірод-цар вельми лютує,
Смерть Ісусові готує.
Бо Ісус прийшов на світ
Рятувати людський рід:
Щоб спасти людей з недолі,
З горя, лиха і з неволі.
Має Кривду понизити,
Має Правду підвищити!
Ірод з Кривдою панує,
Тому Правді смерть готує.
ПАСТУШКИ:
Мати Божа! Що ж то буде!
Чи спасуться з горя люди?
АНГЕЛ:
Мати Божа із Дитятком
До Єгипту утікає,
А цар Ірод шле вояків,
І повсюди їх шукає,
І шукає, і вбиває
Всіх детей таких маленьких,
І в темницю, знай, саджає
Пастушків, Богу вірненьких.
Тож ховайтесь, мої діти,
Він не сміє вас уздріти!
ІРОД:
Го! Попали ви, попали!
(Нагло впадає в хату,}
То і ви Його вітали?
Де Він? Де Він заховався?
Знайте, хто з вас не признався б,
Голова упаде з пліч!
(Грозить мечем)
ПАСТУШКИ:
Пуста погроза! Страх пустий!
Не знаєш, Іроде, людей!
Не знаєм що то страх, тривога!
Не зрадим віри в свого Бога!
ІРОД (замахнувся мечем):
То гиньте всі!
АНГЕЛ (Підняв руку, меч випав Іродові з рук):
Ні! Будуть жити!
І будуть Господа хвалити,
Й на славу Богові святому
Спротивляться усьому злому
Та й ущасливлять Рідний Край!
ПАСТУШКИ:
Подай же, Господи, подай!
(Ірод засоромлений, відходить, забувши свій меч на землі)
ПАСТУШОК 1 (Бере Іродів меч):
Ось меч його у нашій владі!
Кінець настав всій злобі, зраді!
ПАСТУШОК 2:
Бо де відвага у серцях.
Там на злобливих впаде страх!
Де вірність вірі і народу,
Там щастя Бог дасть і свободу!
Так! Де відвага у серцях,
Там на злобливих впаде страх!
Де вірність вірі і народу,
Там щастя Бог дасть і свободу!
АНГЕЛ:
Нехай же і у вашій хаті
Всі будуть завжди Богу раді!
Нехай вам дастся і додастся!
І хай весь час панує щастя!
Тож будьте, людоньки здорові.
Живіть у злагоді й любові.
Свої помилки визнавайте
І своїх ближніх пробачайте.
І щоб ніхто із вас не злився!
УСІ:
Бо в цю ніч ХРИСТОС РОДИВСЯ!!!
(Колядують)
ПАСТУШОК 1:
Дивная новина
Цілий світ збудила,
В Вифлеемі Божа Мати
Сина породила!
ПАСТУШКА:
Нам ясная зірка Новину сказала,
Понад гори й полонини
Світлом засіяла.
В небі заспівали
Ті ангельські хори,
Зраділи діброви
І поля, і гори
(Колядують)
ПАСТУШОК 1:
Слава Богу в небесах!
ПАСТУШОК 2:
І мир людям у серцях!
ПАСТУШОК 2:
(До 1-го пастушка і пастушки)
Чи і ви в стаєнці були?
Чи зотвердо може вснули?
ПАСТУШКА:
Були, були, Я їх вздріла.
Де дитина та ясніла!
ПАСТУШОК 1:
Як не бути! Як не знати
Того Божого Дитяти?
Ми лиш вівці позганяли
І в колибі задрімали, —
Аж тут нагло світло стало.
На всі гори запалало!
ПАСТУШКА:
Ми гадали, що то чари.
Бо вогнем горіли хмари,
А з хмар спів лунав веселий
ПАСТУШОК 2:
То співали так ангели!
ПАСТУШОК 1:
Ми схопилися й питаєм,
Що тепер робити маєм,
Аж побачили з далі
Йдуть зі сходу три кия зі!
ПАСТУШКА:
Хоч величні і вельможні
Та покірні і побожні!
Йдуть і кажуть так до нас:
«Пастушки, вітаєм вас!»
ПАСТУШОК 1:
Привітали й повідають,
Що в яскиню поспішають,
Де Син Божий народився,
Із Марії воплотився.
Що йдуть Богу помолитись
Його Сину поклонитись,
Що несуть великі клунки,
То Дитині тій дарунки.
ПАСТУШКА:
Ми до тих князів пристали
І свої дарунки взяли.
ПАСТУШОК 1:
Я взяв сира бербеничку,
А сестра взяла ягничку.
Ще рушничок Йому дала,
Що в колибі вишивала.
ПАСТУШОК 2:
А я взяв свої горішки
Ісусику для потішки.
ПАСТУШКА:
Та й ангели нас хвалили,
Що Ісусика гостили.
ПАСТУШОК 2 (дивиться у вікно):
Гляньте Ангел той іде,
Що був з нами у стаєнці.
Він Ісусові служив
І Його небесній Неньці.
АНГЕЛ:
Мир і спокій тому дому! (Входить у хату.)
Тут немає місця злому (До пастушків.)
Любі діти, я вас знаю,
І за вами скрізь шукаю!
Йду я вас остерегти,
Щоб спаслися від біди.
ПАСТУШКИ:
Що там сталось? Що скоїлось?
АНГЕЛ:
Зло на добрих напосілось.
Ірод-цар вельми лютує,
Смерть Ісусові готує.
Бо Ісус прийшов на світ
Рятувати людський рід:
Щоб спасти людей з недолі,
З горя, лиха і з неволі.
Має Кривду понизити,
Має Правду підвищити!
Ірод з Кривдою панує,
Тому Правді смерть готує.
ПАСТУШКИ:
Мати Божа! Що ж то буде!
Чи спасуться з горя люди?
АНГЕЛ:
Мати Божа із Дитятком
До Єгипту утікає,
А цар Ірод шле вояків,
І повсюди їх шукає,
І шукає, і вбиває
Всіх детей таких маленьких,
І в темницю, знай, саджає
Пастушків, Богу вірненьких.
Тож ховайтесь, мої діти,
Він не сміє вас уздріти!
ІРОД:
Го! Попали ви, попали!
(Нагло впадає в хату,}
То і ви Його вітали?
Де Він? Де Він заховався?
Знайте, хто з вас не признався б,
Голова упаде з пліч!
(Грозить мечем)
ПАСТУШКИ:
Пуста погроза! Страх пустий!
Не знаєш, Іроде, людей!
Не знаєм що то страх, тривога!
Не зрадим віри в свого Бога!
ІРОД (замахнувся мечем):
То гиньте всі!
АНГЕЛ (Підняв руку, меч випав Іродові з рук):
Ні! Будуть жити!
І будуть Господа хвалити,
Й на славу Богові святому
Спротивляться усьому злому
Та й ущасливлять Рідний Край!
ПАСТУШКИ:
Подай же, Господи, подай!
(Ірод засоромлений, відходить, забувши свій меч на землі)
ПАСТУШОК 1 (Бере Іродів меч):
Ось меч його у нашій владі!
Кінець настав всій злобі, зраді!
ПАСТУШОК 2:
Бо де відвага у серцях.
Там на злобливих впаде страх!
Де вірність вірі і народу,
Там щастя Бог дасть і свободу!
Так! Де відвага у серцях,
Там на злобливих впаде страх!
Де вірність вірі і народу,
Там щастя Бог дасть і свободу!
АНГЕЛ:
Нехай же і у вашій хаті
Всі будуть завжди Богу раді!
Нехай вам дастся і додастся!
І хай весь час панує щастя!
Тож будьте, людоньки здорові.
Живіть у злагоді й любові.
Свої помилки визнавайте
І своїх ближніх пробачайте.
І щоб ніхто із вас не злився!
УСІ:
Бо в цю ніч ХРИСТОС РОДИВСЯ!!!
(Колядують)
День пам’яті Небесної сотні. Герої не вмирають
Ведучий: Всі ми добре знаємо, що в минулому на долю нашої країни випало багато випробувань. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і вся в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.
Ведуча: Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось.
Ведучий. 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до курсу, спрямованого на розвиток співпраці з державами-членами СНД.
Ведуча. 30 листопада обурена таким рішенням уряду молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві, всіляко підкреслюючи мирний характер своєї акції. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок Революції Гідності. Та злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.
Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий.
Ведучий: Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.
(відео «Обличчя майдану»)
Ведуча: Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю. Події у Києві 18-20 лютого стали фінальним і найбільш драматичним етапом революції.
Ведучий: На початку революційних подій, нікому і в голову не могло прийти, чим усе це обернеться… Слова «Слава Україні! Героям Слава!», що видавалися простим вітанням, набувають нового й особливого значення.
Ведуча: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.
Ведучий: Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.
Ведуча: На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.
Ведучий: Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.
Ведуча: Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.
Ведучий: Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»
(відео «Мамо, не плач»)
Читець 1
…і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;
Вони загинули за нас весною
Віддали все що було в їхньому житті
І ринули у небо сотнею святою
Боронити звідти нас від ворогів
у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.
З очей мільйонів – сльози потекли;
Серця мільйонів – болем умивались… .
Серця ж Героїв битись не могли,
І очі їхні вже не відкривались.
А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
На небі спокій їх чекає вже;
І Вічна Пам`ять на землі настала.
За них ми Богу молимось лише,
Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!
Читець 2.
Майдан… з Героями іде прощання…
Тисячі людей зібралися в цю мить.
Для когось на землі вона передостання,
А хтось в землі сирій вже мирно спить…
Вже не побачить батько, не зустріне мати…
Живого сина в світі більше вже нема…
Прийшли у путь останню проводжати
Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…
Ридають всі… не стримати гірку сльозу…
Покотились сльози по щоках і обороні…
Сотники, що полягли,– не встануть з сну,
Не посивіють у майбутньому вже скроні…
Читець 3.
Небесна Сотня – то в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная, свою дитину.
Небесній Сотні шана й молитви,
За чисті душі, що злетіли в небо.
Їм шлях високий Боже, освяти.
І в мирі, Господи, прийми до себе.
(відео «Пливе кача»)
Ведучий. Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях.. Вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України! (хвилина мовчання)
Ведуча. Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану.
Нехай пам’ятають про наших героїв,
що за волю поклали безцінне життя,
що творили історію, наше минуле,
у яке вже нема вороття.
Ведучий. А ще ми маємо піклуватися про тих, хто залишився без найдорожчих людей. Без своїх дітей та батьків, сестер та братів, чоловіків і дружин, рідних і друзів… І щоразу, при кожній нагоді, не залишати їх з горем наодинці. Це найменше, що ми можемо зробити для них.
Вічна пам’ять героям!
Немає коментарів:
Дописати коментар