Сучасне дистанційне навчання для маленьких хакерів (читання)

        "Вундеркіндер" 
                      
Читання
   Читання


                                Дорогий школярику!

  Чи знаєш ти, що книги, прочитані в дитинстві, мають неабиякий вплив на людину впродовж її життя? Вони не просто дають необхідну інформацію, як це відбувається в дорослому віці. Вони виховують і формують особистість. Діти, які звикли до книги, набагато самостійніші в судженнях і поведінці, легше вступають в контакти.

Всесвітньо відомий німецький поет Гете писав: "Люди і не здогадуються, яких зусиль і часу потребує вміння читати. Я сам на це витратив 80 років і все ще не можу стверджувати, що цілком досягнув мети."
Що ж означає вміти читати? Для цього не досить упізнавати букви і складати їх у слова. Головне – зрозуміти, про що говориться в тексті, яка його основна думка і як її розкриває автор.

Є вираз: "Скажи мені, із ким ти дружиш, і я скажу, хто ти". Із таким самим правом можна сказати, дещо перефразувавши: "Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу, хто ти."
Людина, яка любить і вміє читати, – щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних, добрих і вірних друзів. Друзі ці – книги.
Читання книг називають мистецтвом. Тому читайте із задоволенням, поринаючи у цікавий світ незвичайних пригод! Приємної подорожі сторінками книг!


  В. О. Сухомлинський

           РОБИ НЕ ТЕ, ЩО ХОЧЕТЬСЯ, А ТЕ, ЩО ТРЕБА

  У Юрка занедужав дідусь. Дідусеві було вісімдесят п'ять років. Він знав багато цікавих казок та дивних бувальщин, які любив слухати Юрко.
     А зараз він лежить і важко дихає. Мама сказала:
     — Сиди, Юрку, біля дідуся, доглядай його. Попросить води — подай свіжої, попросить відчинити вікно — відчини.
     Юрко сидів біля постелі хворого дідуся, читав книжку. За півдня разів зо три дідусь попросив води.
    Набридло хлопцеві сидіти. Поклав книжку на стіл, тихо вийшов з хати й побіг до хлопців грати в м'яча.
    Кілька годин гуляв Юрко на стадіоні, вже й сонце до заходу схилилось. Та неспокійно було в нього на душі. Щось немов гнітило його. Покинув Юрко грати, побіг додому.
  Ледве двері відчинив, підійшов до ліжка — й упав на коліна. Дідусь лежав мертвий. А в склянці не було й краплини води.
    Усе життя Юрка мучили докори сумління. Він думав: «Дідусь, мабуть, помер тому, що не було води. Йому хотілося пити, а в склянці не було ні краплини. А я грав собі з хлопцями в м'яча».
    «Роби не те, що хочеться, а те, що треба», — навчав Юрко свого сина.



                     А СЕРЦЕ ТОБІ НІЧОГО НЕ НАКАЗАЛО?
 Андрійко прийшов зі школи й побачив заплакану матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду.
—  А тата відвезли до лікарні, — каже мати. — Занедужав батько.
Вона ждала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний.
Мати широко розплющеними очима дивилася на Андрійка.
—   А нам завтра до лісу йти, — каже Андрійко. — Завтра ж неділя... Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій годині ранку.
—   Ну й куди ж ти підеш завтра?
—   До лісу... Як наказала вчителька.
—   А серце тобі нічого не наказало? — спитала мати.
                                  ПЕТРИК, СОБАКА Й КОШЕНЯ

  Маленький хлопчик Петрик ішов стежкою в саду. Бачить, біжить назустріч кудлатий собака.
     Петрик злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилось маленьке кошеня. Воно втекло  від собаки й просило Петрика: захисти мене, хлопчику, від цього страшного звіра. Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голівку і жалібно нявчить.
     Петрикові стало шкода кошеняти. Він узяв його на руки і хоробро пішов собаці назустріч.
     Пес зупинився, злякано глянув на Петрика і сховався у кущах.

                                    ПУРПУРОВА КВІТКА

  Посеред ночі розтулився пуп'янок троянди. Розправив ніжні пурпурові пелюстки. Народилася нова Квітка. Вона була ще не дуже красива, пелюстки ще не зовсім випрямились, а одна була й зім'ята.
Квітка подивилася на зорі, що мерехтіли в небі, тихо здригнулась і прошепотіла:
— Уже світає. Треба явитися сонцю в усій красі. На нас, на пурпурові наші пелюстки, задивиться весь світ.
Пелюстки скинулися. Зім'ята пелюстка випрямилася. На пурпурову тканину впала крапля роси, затремтіла і теж стала пурпуровою.
Квітка випросталася, пелюстки затремтіли, крапля здригнулась і заграла переливами пурпурового світла.
— Дивіться, — сказала Квітка пелюсткам, — навіть небо на сході стає пурпуровим. Це від нашої краси. Увесь світ буде пурпуровий.
Сказала це Квітка й завмерла в чеканні.
Але пурпурове небо блідло, ставало рожевим, а потім рожево-блакитним.
І Квітка троянди здивовано подивилася навколо. Аж тут бачить зелене дерево і на ньому — білу свічку.
— Хто ти? — спитала Квітка. — Я каштан. Каштанова Квітка.
—  А чого ж ти не пурпурова? Чого ти біла, небо — блакитне, а дерево — зелене?
—  Якби все в світі було однакове, то не було б і краси, — відповіла Каштанова Квітка.


                        НАЙЛЕДАЧІШИЙ У CBITI KIT


 Лежав на столі кіт. Дівчинка поставила перед ним дві тарілки - одну зі сметаною, другу - з молоком.
Кіт подумав: це дівчинка принесла мені частування. Але що краще: сметана чи молоко? Кіт збирався подумати, що краще, але не міг думати - такий він був ледачий.

Коли це у відчинене вікно залетів горобець. Залетів, сів на стіл i клює там якісь крихти. Тепер перед Котом було вже три смачні речі: сметана, молоко i горобець. Та xiбa легко зважитися, що з цих трьох речей найсмачніше? Кіт збирався подумати, що ж найсмачніше, але думати було важко. Він заплющив очі и заснув.

Це був найледачіший у світі Кіт.




                              ЛЕДАЧА ПОДУШКА

  Маленькій Яринці треба рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка у дідуся:
- Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати i йти до школи.

- Це подушка в тебе ледача,- відповів дідусь.

- А що ж їй зробити, щоб вона не була ледачою?

- Знаю я таємницю,- пошепки сказав дідусь.- Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря, добре вибий її кулачками - вона і не буде ледачою.

- Справді? - зраділа Яринка.- Я так i зроблю завтра.

Ще дуже рано, а треба збиратись до школи. Не хочеться вставати Яринці, але треба ж нарешті подушку провчити, лінощі з неї вибити.

Схопилась Яринка швиденько, одяглася, взяла подушку, винесла на подвір'я, поклала на лавку - та кулачками її, кулачками. Повернулася до хати, поклала подушку на ліжко - та й умиватися. А дідусь у вуса посміхається.

                         НАЙГАРНІША МАМА

    Випало Совеня із гнізда та й повзає. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда. Побачили птахи малого — некрасивого, з великою голівкою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись:
— Хто ти такий, де ти взявся?

— Я Совеня, — відповідає мале. — Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень дуже погано бачу. Я шукаю маму. 

— Хто ж твоя мама? — питає Соловей.

— Моя мама Сова, — гордо відповідає Совеня.

— Яка ж вона? — питає Дятел.

— Моя мама найгарніша.

— Розкажи, яка ж вона, — питає Дрізд.

— У неї голова, вуха й очі такі, як у мене, — відповідає з гордістю Совеня. 

— Ха-ха-ха! — зареготали .Соловей, Дятел і Дрізд. — Та ти ж потвора. Виходить, і мати твоя така сама потвора. 

— Неправда! — закричало Совеня. — Мама в мене найгарніша. 
Почула його крик Сова, прилетіла потихеньку, взяла Совеня за лапку й повела до рідного гнізда. Совеня уважно подивилося на свою маму: вона була найгарніша.

                                      ОБРАЗЛИВЕ СЛОВО

 Одного разу Син розсердився і згарячу сказав Матері образливе, грубе слово. Заплакала мати. Схаменувся Син, жаль стало йому Матері. Ночей не спить — мучить його совість: адже він образив Матір.
Йшли роки. Син-школяр став дорослою людиною. Настав час їхати йому в далекий край. Поклонився Син Матері низько до землі й говорить:

— Простіть мені, Мамо, за образливе слово.

— Прощаю, — сказала Мати й зітхнула.

— Забудьте, Мамо, що я сказав вам образливе слово.

Задумалась Мати, геть посмутніла. На її очах з'явились сльози. Каже вона синові:

— Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід глибокий зостається.
                                 ПИХАТА ЖАБА

  Сподобалося жабі, як журавель співає. Сидить вона в болоті, слухає журавлиний спів і думає: "Навчуся і я співати по-журавлиному. Буду не така, як усі жаби. Хай дивується увесь жаб'ячий рід".
Довго вчилася вона співати по-журавлиному і таки навчилася. Розмовляють із нею по-жаб'ячому, а вона мов не розуміє — відповідає по-журавлиному. Розгнівалися жаби й дорікають своїй подружці:

— Ти ж така жаба, як і ми, чого ж ти не хочеш розмовляти по-жаб'ячому?

Жаба задерла голову й каже:

— А може, у мене виростуть крила, і я полечу, як журавель!..





                               «Наказ дітям»


 «Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждань. Все, що тобі дають батько й мати, — це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька — твоє життя, працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною — це велике горе для твоєї матері й батька. По-справжньому любити їх — означає приносити в дім мир і спокій.

  Твоя сім'я — це не тільки батько й мати. Це й ви, діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй у батька й матері дозволу на те, що без них вам робити не можна, або ж не тактично. Справжня свобода сина й дочки — бути слухняними дітьми. Підкорення волі батьків — перша школа громадського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, то не зможеш стати стійким, мужнім громадянином, дисциплінованим трудівником, вірним батьком своїх дітей.

  Три нещастя є в людини: старість, смерть і лихі діти — говорить українська народна мудрість. Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих. 

   Бути хорошими дітьми — означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій відчути найважчі душевні муки матері й батька. Їхня хвороба — твоє горе. їхні невдачі і неприємності на роботі — твоя біда. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносить не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків!»

                                 МИЛЬНА БУЛЬБАШКА

 Хлопчик сидів біля відчиненого вікна й пускав мильні бульбашки. Вони були легкі, красиві. Сонечко грало на бульбашках всіма кольорами веселки: жовтим, синім, зеленим, оранжевим, фіолетовим... Легенький вітерець підхоплював бульбашки, й вони летіли над квітником, над кущами бузку. їм хотілося піднятися вище за дерева, та ледве торкалися листя — вони лопались.
А одна велика Мильна Бульбашка, підхоплена вітром, полетіла у синє небо. Побачила Мильну Бульбашку Ластівка, полинула до неї, летить поруч і дивується:
— Яке на вас гарне плаття! Яка ви красива! Ви чарівна пташка!
— Так, я чарівна пташка,— згорда відповіла Бульбашка.— Поглянь, одежа на мені веселкою грає.
Доторкнулася Ластівка до одежі — Мильна Бульбашка лопнула.
— Де ж це вона поділась, та чарівна пташка? — здивувалася Ластівка.     Тільки бризки полетіли.




                             ЯКІ ВОНИ БІДНІ
Ще не світало, ще й ранкова зоря не зайнялася, як батько збудив Сергійка й сказав:
— Ходімо в поле. Послухаємо жайворонкову пісню.

Син живенько встав, одягнувся, і вони з батьком пішли в поле. Небо на сході стало рожеве. Небосхил щохвилини світлів, зорі згасали. І тої ж хвилини Сергійко почув дивну пісню. Немов над полем хтось натягнув срібну струну, й вогняна пташка, доторкаючись до неї крильцями, розсипає над степом небесну музику.

Сергійко затамував дух. Йому спало на думку: «А якби ми з татком спали, — чи жайворонок все одно співав би?»

— Татку, — тихо спитав Сергійко, — а ті, хто зараз сплять, не знають цієї музики?

— Не знають, — прошепотів батько.

— Які вони бідні...





                                           БО  Я — ЛЮДИНА


Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:
— Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.
Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.
— Дідусю, — запитав хлопчик, — ви не бачили тут каменя?
— Я прибрав його з дороги.
— Ви також спіткнулися й забили ногу?
— Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.
— Чому ж ви прибрали камінь?
— Бо я — людина. Хлопчик зупинився у задумі.
— Тату, — запитав він, — а ви хіба не людина?

                                     ДУБ ПІД ВІКНОМ

Молодий лісник побудував у лісі велику кам'яну хату і посадив дуба під вікном.
Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник.
І ось через багато літ, коли лісник став дідусем, дуб розрісся так, що заступив вікно. Стало темно в кімнаті, а в ній жила красуня — лісникова внучка.
— Зрубай дуба, дідусю, — просить онучка, — темно в кімнаті.
— Завтра вранці почнемо...— відповів дідусь. Настав ранок. Покликав дідусь трьох синів і дев'ятьох онуків, покликав онучку-красуню й сказав:
— Будемо хату переносити в інше місце.
І пішов з лопатою копати рівчак під фундамент. За ним пішли три сини, дев'ять онуків і красуня-внучка.

                               СОРОМНО ПЕРЕД СОЛОВЕЙКОМ


Оля й Ліда, маленькі першокласниці, пішли до лісу. Після втомливого шляху вони сіли на траві відпочити й пообідати.
Витягли з сумки хліб, масло, яєчка. Коли дівчатка вже пообідали, недалеко від них сів на дерево соловейко й заспівав. Зачаровані прекрасною піснею, Оля й Ліда боялись поворухнутись.
Соловейко перестав співати.
Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула під кущ.
Ліда забрала недоїдки, загорнула в газету й поклала в сумку.
— Навіщо ти забрала сміття? — запитала Оля.— Це ж у лісі... Ніхто не бачить...
— Соромно перед соловейком...— тихо відповіла Ліда.


                                     РЕМІСНИК І РІЗЕЦЬ


Майстер працював Різцем по дереву — вирізував Троянду. Різець маленький, сталевий, блискучий. У руках Майстра він був слухняним і вправним.
Не закінчивши роботу, Майстер кудись пішов, і Різець залишився на столі. В майстерню зазирнув Ремісник. Бачить лежить блискучий ножик. А поряд — незакінчена Троянда. Взяв Ремісник Різець і хоче вирізати пелюстки Троянди. Але нічого в нього не виходить. Крише Різець Троянду, псує роботу Майстра.
Здивувалась Троянда,
— Різцю, чого ти раптом так погано почав працювати?
Різець відповідає:
— Я просто шматочок криці. Я стаю Різцем, коли мене бере в руки Майстер. А коли торкається Ремісник — я не Різець, а просто ножик.

       ЯКИЙ СЛІД ПОВИННА ЗАЛИШАТИ ЛЮДИНА НА ЗЕМЛІ?


Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."

                              ХЛОПЧИК І СНІЖИНКА


З неба летіла додолу сніжинка. Вона була ніжна, легка, прозора, мов пушинка. І красива, мов зірка.
На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка, і думав: «Ось вона впаде комусь під ноги, і її затопчуть».
Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати.
Хлопчик простягнув долоню. Він захотів приголубити сніжинку. А вона впала на добру, теплу його руку й розтала. Хлопчик із жалем дивиться на долоню. А там блищить крапелька, мов сльозинка.

                                          СЬОМА ДОЧКА

   
Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць.
Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучали за матір'ю.
— Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, — сказала перша дочка.
— Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, — промовила друга дочка.
— Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, — сказала третя.
— Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, — щебетала четверта.
— Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, — промовила п'ята.
— Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, — сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці помити ноги.

           ЯК СЕРГІЙКО     НАВЧИВСЯ ЖАЛІТИ



Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі.
Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала:
— Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі. Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала:
— Що ти кинув у воду? Сергійко ще більше здивувався.
— Невже ти не бачиш? Я кинув камінець. Дівчинка сказала:
— Я нічого не бачу, бо я сліпа.
Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку.
Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?
Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву.
Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, в шибки стукав дощ. А в хаті було темно.
Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик уже не дивувався. Його серце стиснув жаль.
Як же вона, бідна, живе в отакій темряві?!
Сергійкові хотілося, щоб скоріше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її.

            Скляний чоловічок

У одного хлопчика був маленький приятель — Скляний чоловічок. Був зовсім прозорий і вмів угадувати, що думає і переживає його приятель хлопчик. Не вивчив хлопчик уроки й думає йти гуляти — Скляний чоловічок уже й не зовсім прозорий, а ледь-ледь помутнів і каже хлопчикові:
— Не треба так думати, друже. Спочатку зроби діло, а потім гуляй. Соромно стає хлопчикові, він зараз же береться до діла: вивчить
уроки, а тоді йде гуляти. Чоловічок мовчить. Але стає прозорий.
Якось у хлопчика занедужав товариш, з яким він сидів за однією партою.
Минув день, другий, а хлопчик і не згадує про товариша. Дивиться, а Скляний чоловічок став темний, як хмара.
—   Що я зробив чи подумав поганого? — з тривогою питає хлопчик.
—   Ти нічого не зробив поганого, нічого не подумав поганого... Але ти забув про свого товариша.
Соромно стало хлопчикові, і він пішов провідати хворого. Поніс йому квіти й велике-велике яблуко, яке дала йому мама.
Так Скляний чоловічок учив хлопчика жити. Це була його совість.

   Осіння квітка й весняна квітка

У нашій шкільній теплиці зустрілися осіння й весняна квітки. Ось як це сталося.
Перенесли ми в теплицю осінні квіти — хризантеми. Зацвіли вони — білі, фіолетові, рожеві. А біля них зеленів паросток бузку. Наближався Новий рік. Надворі йшов сніг, шумів зимовий вітер, а в теплиці було затишно й тепло. Одного сонячного ранку зацвів бузок. Відкрила Бузкова квітка блакитні оченята, побачила білу Хризантему й питає здивовано:
—  Ти ж осіння квітка. Чом ти цвітеш? Надворі ж лютий мороз. Глянула Бузкова квітка — справді надворі зима.
— Це все Оля зробила, — каже Хризантема. — Це вона посадила нас тут. Якби не Оля, ми б і не зустрілися. Не зустрілася б весна з осінню.

          Пташина комора

Ранньої осені у степу не вщухав пташиний щебет. Пташки зліталися на вижате поле, дзьобали зерно. На узліссі стояла Горобина. На ній доспіли червоні грона. Стоїть вона та й дивується, чого до неї пташки не летять. Летів Дрізд, Горобина й питає:
—  Дрозде, чого ти не хочеш покуштувати ягід моїх?
—  Зачекай, Горобинко, ягоди твої пригодяться у найскрутнішу годину. На твоїх гілках — наша пташина комора.
Випав сніг. Білим килимом покрив поля. Позамітав траву. Удень і вночі співає свою журливу пісню холодний вітер.
Ранесенько прокинулась Горобина від пташиного щебету. Бачить— прилетіли до неї дрозди і дятли.
—   Ось тепер і пташина комора нам знадобилась, — защебетав Дрізд. — Пригощай нас, Горобинко, ягодами своїми .


   Як дізнаються муравлики, що буде дощ

У лісі мурашник. Навколо нього кипить життя. Муравлики усе кудись біжать, звідкись повертаються.
Та ось муравлики занепокоїлися. Зачиняють дверцята маленькими грудочками землі й листочками.
—   Муравлики, що сталося? — питає Метелик. — Чого ви дверцята зачиняєте?
—   Наближається негода, от ми й готуємось. Зачиняємо дверцята, щоб не залило водою наших кімнаток.
   
—    А звідки ви знаєте, що негода насувається? — цікавиться Метелик.
—    Далеко-далеко пливе по небу холодна чорна хмара. Від неї повіває стуленим вітром. От ми й чуємо той холодний дух.

                      Кульбабка

На луках виросла жовта кульбабка. От вона одцвіла, й замість жовтої квіточки в неї з'явилася біла шапочка. У шапочці багато пушинок. Стеблинка промовляє до пушинок:
— Як тільки подме вітер — летіть, вибирайте вологий грунт і сідайте. Пускайте корінчики й ростіть.
Пушинки не барилися, сідали на хвилю вітерця й розліталися по луках.
Та ось пухнаста Шапочка кульбабки побачила на небі чорну хмару. Злякалася Шапочка. Склала свої пушинки, як парасольку. Побралися пушинки одна за одну. Повіяв вітер, закружляв вихор, але біла шапочка стоїть, не пускає жодної пушинки.
— Не летіть зараз, — каже їм Шапочка. — Занесе вас буря у воду чи болото — пропадете.

          Чому мама так хвалить? 


Пішла мама на роботу, а вдома залишилась шестирічна дівчинка Люда. Вона ще не ходить до школи.

Мама сказала Люді, щоб вона курей нагодувала й квіти полила.

Люда нагодувала курей і полила квіти. А потім думає: "Зварю борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине".

Зварила Люда борщу, попробувала. Борщ несмачний... Оце буде мама сваритися, що вона несмачного борщу наварила.

Прийшла мама з роботи. Здивувалась, що Люда зварила страву. Насипала борщу, їсть і хвалить:

- Ой смачного ж ти борщу зварила, дочко.

Люді ніяково слухати ці слова. Адже вона пробувала борщ - він несмачний. Думає Люда: "Чому ж мама так хвалить?"


                                                                    
                                                                       Молодець ! 



                                     


Казки


                   Лисиця і глечик

Бу-ли со-бі дід та ба-ба. Пі-шли во-ни в по-ле жа-ти. І взя-ли із со-бо-ю гле-чик мо-ло-ка. При-йшли в по-ле, ба-ба й ка-же:
— Де б це гле-чи-ка по-ста-ви-ти в спра-гу?
— По-став, ста-ра, під ку-щем.
Ба-ба по-слу-ха-ла ді-да і по-ста-ви-ла під ку-щем.
От пі-шли во-ни жа-ти. Жнуть та жнуть.
Аж бі-жить ли-сич-ка. По-ба-чи-ла гле-чи-ка, ви-пи-ла з ньо-го мо-ло-ко, а го-ло-ви не ви-тяг-не на-зад. Хо-дить, кру-тить го-ло-во-ю, при-ка-зу-є:
— Ну, гле-чи-ку, по-жар-ту-вав — і го-ді. Ви-пус-ти мо-ю го-ло-ву! А гле-чик не від-пус-ка-є, хоч ти що хоч ро-би.
— Пі-до-жди ж, кля-тий гле-чи-ку! — ка-же ли-сич-ка. — Ось я тебе втоп-лю.
По-біг-ла во-на до річ-ки. Встро-ми-ла го-ло-ву в во-ду. На-пов-нив-ся гле-чик во-до-ю, а ли-си-ця шу-бовсть — і ску-па-ла-ся.

                    Сім лозин

Жив ко-лись о-дин чо-ло-вік, і мав він се-ме-ро си-нів. Бра-ти бу-ли не-роз-лий-во-да: ра-зом ї-ли — пи-ли, ра-зом су-му-ва-ли й ра-ді-ли. Не бу-ло на сві-ті си-ли, здат-но-ї по-до-ла-ти їх.
Спли-ва-ли ро-ки, всі бра-ти по-же-ни-лись, у них на-ро-ди-лись ді-ти. Ко-жен звив сво-є гніз-до, й не зо-гля-ну-ли-ся во-ни, як від-цу-ра-ли-ся о-дин від од-но-го.
Бать-ко по-ста-рів і жив сам. Ча-сом ді-ти при-хо-ди-ли до бать-ка, та вже не бу-ло між ни-ми ні ко-лині-ньо-ї зла-го-ди, ні друж-би. Ба-чить бать-ко, що ко-ли й да-лі так бу-де, ста-нуть во-ни зов-сім чу-жи-ми між со-бо-ю.
По-кли-кав він я-кось у-сіх си-нів до се-бе та й ка-же:
— Си-ни мо-ї, зав-тра ко-жен при-не-сіть ме-ні по вер-бо-вій ло-зи-ні тов-щи-но-ю з па-лець.
— Га-разд, та-ту, — від-по-ві-ли си-ни та й пі-шли.
У-ран-ці ко-жен при-ніс по ло-зи-ні. Бать-ко взяв ті ло-зи-ни до-ку-пи й по-се-ре-ди-ні міц-но зв'я-зав мо-туз-ком.
— А те-пер, си-ни мо-ї, — зве-лів бать-ко, — я хо-чу по-ба-чи-ти, чи по-ду-жа-є хто з вас пе-ре-ла-ма-ти цей пу-чок ло-зи.
Ко-жен з бра-тів брав той пу-чок і, хоч як ста-рав-ся, не міг ви-ко-на-ти бать-ко-во-го по-ба-жа-ння. То-ді бать-ко роз-в'я-зав пу-чок і роз-дав кож-но-му по ло-зи-ні.
Ко-жен син лег-ко пе-ре-ла-мав сво-ю ло-зи-ну.
— Ці сім ло-зин, — від-по-вів бать-ко, — це ви, сім бра-тів. Як-що ви три-ма-ти-ме-тесь ку-пи, ні-хто вас зла-ма-ти не змо-же, як і
о-ці сім ло-зин.
По-слу-ха-ли си-ни бать-ко-во-ї по-ра-ди й з то-го дня по-ча-ли знову жи-ти друж-но, в ми-рі й зла-го-ді.


                    Котик і півник

Бу-ли со-бі ко-тик і пів-ник та й по-бра-та-ли-ся. От ко-ти-ко-ві
тре-ба йти по дро-ва, він і ка-же пів-ни-ко-ві:
— Сядь же ти, пів-ни-ку, на пе-чі та їж ка-ла-чі, а я пі-ду по дро-ва, та як при-йде ли-сич-ка, то не о-зи-вай-ся!
Пі-шов.
Ко-ли це бі-жить ли-сич-ка:
— Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Як не від-чи-ниш, ві-кон-це ви-де-ру, бор-щик ви-їм і те-бе візь-му!
А пів-ник ка-же:
— То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! От ли-сич-ка ві-кон-це ви-дер-ла, бор-щик ви-ї-ла і пів-ни-ка взяла. Не-се йо-го, а він кли-че ко-ти-ка, спі-ва-є:
— Мій ко-ти-ку, Мій бра-ти-ку! Не-се ме-не ли-са За кле-но-ві-ї лі-са, За кру-ті-ї го-ри, За бист-рі-ї во-ди...
От ко-тик по-чув, при-біг, від-няв пів-ни-ка, при-ніс до-до-му та й ка-же знов:
— Гля-ди ж, пів-ни-ку, як при-йде ли-сич-ка, не від-кли-кай-ся, бо те-пер я пі-ду да-лі!
Пі-шов.
А ли-сич-ка вже й бі-жить. Стук — стук у ві-кон-це:
— Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Як не від-чи-ниш, ві-кон-це ви-де-ру, бор-щик ви-їм і те-бе візь-му!
А пів-ник у-се:
— То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! От во-на ві-кон-це ви-дер-ла, бор-щик ви-ї-ла і йо-го взя-ла. Не-се, а пів-ник зно-ву:
— Мій ко-ти-ку, Мій бра-ти-ку! Не-се ме-не ли-са За кле-но-ві-ї лі-са, За-кру-ті-ї го-ри, За бист-рі-ї во-ди...
Раз про-спі-вав — не чу-є ко-тик; він у-дру-ге, го-лос-ні-ше — ко-тик при-біг, від-няв йо-го, при-ніс до-до-му та й ка-же:
— Те-пер же я пі-ду да-ле-ко — да-ле-ко і, хоч як бу-деш кри-ча-ти, не по-чу-ю; то вже мов-чи, не о-зи-вай-ся до ли-сич-ки!
Пі-шов.
Ко-ли ж із-нов ли-сич-ка:
— Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Як не від-чи-ниш, ві-кон-це ви-де-ру, бор-щик ви-їм і те-бе візь-му!
А пів-ник:
— То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! От ли-сич-ка ві-кон-це ви-дер-ла, бор-щик ви-ї-ла і йо-го взя-ла. Не-се, а пів-ник спі-ва-є — раз, у-дру-ге, втре-тє... Ко-тик не по-чув, і по-нес-ла ли-сич-ка пів-ни-ка до-до-му.
У-ве-че-рі при-хо-дить ко-тик до-до-му — не-ма пів-ни-ка... Він за-жу-рив-ся, а да-лі зро-бив со-бі бан-дур-ку, у-зяв мі-шок і мо-ло-ток і пі-шов до ли-сич-чи-но-ї хат-ки — сів і за-грав:
— А в ли-сич-ки — лис-ки но-вий двір, Чо-ти-ри доч-ки — на ви-бір, П'я-тий Пи-лип-ко.
Пи-лип-ко — лип-ко, ви-йди на рин-ку — по-ди-вись, Як буб-ни буб-нять, як сур-ми сурм-лять — по-гля-ди! А ли-сич-ка са-ме пек-ла па-ля-нич-ки. От стар-ша доч-ка ли-сич-чи-на й ка-же:
— Ма-мо, пі-ду я по-див-люсь, хто це так гар-но гра-є, і па-ля-нич-ку візь-му.
— І-ди, — ка-же ли-сич-ка.
І да-ла їй па-ля-нич-ку. Доч-ка піш-ла, а ко-тик ї-ї — цок, та в лобок, та в мі-шок, та й зно-ву став грать. От і дру-га доч-ка ка-же ли-сич-ці:
— Пі-ду і я, ма-мо!
— І-ди, до-ню!
І да-ла па-ля-нич-ку, і ця піш-ла. А ко-тик і ту — цок, та в ло-бок... А піс-ля і тре-тя доч-ка, і чет-вер-та. А Пи-лип-ко ждав — ждав і ка-же:
— Пі-ду я, ма-мо, за-же-ну їх, — чо-го во-ни так за-ба-ри-лись! Пі-шов. А ко-тик і йо-го — цок, та в ло-бок, та в мі-шок. А по-тім
за-біг у ха-ту до ли-сич-ки і ї-ї вбив. Та то-ді до пів-ни-ка та й по-ніс йо-го до-до-му. От во-ни жи-вуть, і хліб жу-ють, і по-сто-лом доб-ро во-зять.

                               Солом'яний бичок

Жи-ли со-бі дід та ба-ба. Дід смо-лу гнав, ба-ба до-ма си-ді-ла, льон пря-ла. Я-кось ба-ба на-па-лась на ді-да:
— Зро-би та й зро-би ме-ні, ді-ду, со-ло-м'я-но-го бич-ка і ос-мо-ли йо-го смо-ло-ю.
— Що ти, дур-на, го-во-риш, на-ві-що то-бі той би-чок здав-ся?
— Зро-би, я вже зна-ю на-ві-що.
Дід — ні-чо-го ро-бить — у-зяв, зро-бив со-ло-м'я-но-го бич-ка й ос-мо-лив йо-го смо-ло-ю.
На ра-нок ба-ба на-бра-ла льо-ну і по-гна-ла со-ло-м'я-но-го бич-ка пас-ти. Са-ма сі-ла, пря-де ку-жіль і при-ка-зу-є:
— Па-сись, па-сись, бич-ку, на тра-ви-ці, по-ки я льо-ну на-пря-ду! До-ти пря-ла, по-ки й за-дрі-ма-ла.
Ко-ли це з тем-но-го лі-су, з ве-ли-ко-го бо-ру бі-жить вед-мідь, на-ско-чив на бич-ка.
— Хто ти та-кий? — пи-тає. — Ска-жи ме-ні! А би-чок і ка-же:
— Я би-чок — тре-тя-чок, з со-ло-ми зроб-ле-ний, смо-ло-ю за-смо-ле-ний.
Вед-мідь ка-же:
— Ко-ли ти со-ло-м'я-ний, смо-лою за-смо-ле-ний, то дай ме-ні смоли о-бід-ра-ний бік за-ла-та-ти!
Би-чок ні-чо-го — мов-чить! Вед-мідь то-ді йо-го за-раз за бік, да-вай смо-лу од-ди-ра-ти. Од-ди-рав — од-ди-рав, та й за-в'яз зу-ба-ми, та ніяк і не ви-рве. Сі-пав — сі-пав — ні!
За-тяг то-го бич-ка хто-зна — ку-ди.
Ба-ба про-ки-да-єть-ся, аж бич-ка й не-ма.
— Ох, ме-ні ли-хо ве-ли-ке! Де це мій би-чок дів-ся? Ма-буть, він у-же до-до-му пі-шов.
Та мер-щій дни-ще й гре-бінь на пле-чі — та до-до-му. Ко-ли ди-вить-ся — вед-мідь бич-ка тя-га-є. Во-на до ді-да.
— Ді-ду, ді-ду, би-чок наш вед-ме-дя при-вів!
Дід ви-ско-чив, од-дер вед-ме-дя, взяв і за-ки-нув йо-го в по-гріб. Дру-го-го дня, ще ні світ ні зо-ря, ба-ба вже взя-ла ку-жіль і по-гна-ла на то-ло-ку бич-ка пас-ти. Са-ма сі-ла, пря-де ку-жіль і при-ка-зу-є:
— Па-сись, па-сись, бич-ку, на тра-вич-ці, по-ки я льо-ну на-пря-ду. До-ти пря-ла, по-ки й за-дрі-ма-ла. Ко-ли це з тем-но-го лі-су, з ве-ли-ко-го бо-ру ви-бі-га-є сі-рий вовк та й до бич-ка:
— Хто ти та-кий? Ска-жи ме-ні!
— Я би-чок — тре-тя-чок, з со-ло-ми зроб-ле-ний, смо-ло-ю за-смо-ле-ний.
— Ко-ли ти смо-ло-ю за-смо-ле-ний, — ка-же вовк, — то дай і ме-ні смо-ли за-смо-лить бік, а то ме-ні со-ба-ки о-бі-дра-ли.
— Бе-ри!
Вовк зра-зу до бо-ку, хо-тів смо-лу од-дер-ти. Драв — драв, та зу-ба-ми й за-стряг, що ні-як у-же й не од-де-ре: що хо-че на-зад, то й ніяк. От і вов-ту-зить-ся з тим бич-ком!
Про-ки-да-єть-ся ба-ба — аж бич-ка вже й не вид-но. Во-на по-ду-ма-ла: «Ма-буть, мій би-чок до-до-му по-брів», — та й пі-шла.
Ко-ли ди-вить-ся: вовк бич-ка тя-га-є. Во-на по-біг-ла, ді-до-ві ска-за-ла. Дід вов-ка в по-гріб у-ки-нув.
По-гна-ла ба-ба і на тре-тій день бич-ка пас-ти. Сі-ла та й за-сну-ла. Бі-жить ли-сич-ка.
— Хто ти та-кий? — пи-та-є бич-ка.
— Я би-чок — тре-тя-чок, з со-ло-ми зроб-ле-ний, смо-ло-ю за-смо-ле-ний.
— Дай ме-ні смо-ли, го-луб-чи-ку, при-ло-жи-ти до бо-ку: злю-щі со-ба-ки тро-хи шку-ри не зня-ли.
— Бе-ри!
У-в'яз-ла й ли-си-ця зу-ба-ми, ні-як не вир-веть-ся. Ба-ба ді-до-ві ска-за-ла, дід у-ки-нув у по-гріб і ли-сич-ку.
А да-лі й зай-чи-ка — по-бі-гай-чи-ка пій-ма-ли.
Як на-зби-ра-лось їх, дід сів над ля-до-ю в по-гре-бі і да-вай гост-ри-ти ніж. Вед-мідь йо-го й пи-та-є:
— Ді-ду, на-ві-що ти ніж гост-риш?
— Щоб з те-бе шку-ру зня-ти та зро-би-ти з ті-є-ї шку-ри і со-бі й бабі ко-жу-хи.
— Ой, не ріж ме-не, ді-ду-сю, пус-ти кра-ще на во-лю. Я то-бі ба-га-то ме-ду при-не-су.
— Ну, гля-ди!
Взяв і ви-пус-тив вед-ме-дя.
Сів над ля-до-ю, знов но-жа гост-рить. Вовк йо-го й пи-та-є:
— Ді-ду, на-ві-що ти но-жа гост-риш?
— Щоб з те-бе шку-ру зня-ти та на зи-му теп-лу шап-ку по-ши-ти.
— Ой, не ріж ме-не, ді-ду-сю, я то-бі за те ці-лу о-та-ру о-ве-чок при-же-ну.
— Гля-ди!
І вов-ка ви-пус-тив.
Си-дить та ще но-жа гост-рить. Ли-сич-ка ви-ткну-ла мор-доч-ку, пи-та-є:
— Ска-жи ме-ні, будь лас-ка, ді-ду-сю, на-ві-що ти но-жа гост-риш?
— У ли-сич-ки, ка-же, — гар-на шкур-ка на о-пуш-ку й на ко-мі-рець, хо-чу зня-ти.
— Ой, не зні-май з ме-не, ді-ду-сю, шкур-ку, я то-бі і гу-сей, і ку-рей при-не-су.
— Ну, гля-ди!
І ли-сич-ку пус-тив.
Зос-тав-ся о-дин зай-чик. Дід і на то-го но-жа гост-рить. Зай-чик йо-го пи-та-є, а він і ка-же:
— У зай-чи-ка шкур-ка м'я-кень-ка, теп-лень-ка — бу-дуть ме-ні на зи-му ру-ка-вич-ки й шап-ка.
— Ох, не ріж ме-не, ді-ду-сю, — я то-бі стьо-жок, се-ре-жок, на-мис-та доб-ро-го на-не-су, тіль-ки пус-ти на во-лю.
Пус-тив і йо-го.
От пе-ре-но-чу-ва-ли ту ніч, ко-ли на ра-нок, ще ні світ ні зо-ря, аж стук — стук щось до ді-да в две-рі. Ба-ба про-ки-ну-лась:
— Ді-ду, ді-ду! Щось до нас у две-рі сту-ка-є, пі-ди по-ди-вись! Дід ви-йніов, — ко-ли — то вед-мідь ці-лий ву-лик ме-ду при-пер. Дід у-зяв мед, та тіль-ки ліг, аж у две-рі зно-ву — стук — стук! Ко-ли ви-йшов — аж вовк по-вен двір о-вець на-гнав. От не-за-ба- ром ли-сич-ка при-нес-ла гу-сей, ку-рей — у-ся-ко-ї пти-ці. Зай-чик по-на-но-сив стьо-жок, се-ре-жок, на-мис-та доб-ро-го. І дід ра-дий, і ба-ба ра-да.




           Молодець ! 

                   Аудіювання


ЯК ДОМОВИЛИСЬ

      Прийшла мама з поля і принесла дітям у торбі гостинця. Вона завжди так робила.  Дмитрик зразу ж побіг до свого брата – Сашка. Побачивши його ще здалеку, закричав:
      -- Ура! Мама сьогодні на баштані була. Вона щось принесла нам з тобою. Ходімо швидше додому.
      Сашко, як завжди, почав хитрувати. Він гадав, що мама принесла з баштану кавун.
      -- Давай так поділимо гостинець, -- каже він. – Мені буде середина, а тобі решта.
     Дмитрик задумався на хвилинку тай говорить:
    -- Добре. Хай буде по-твоєму, якщо так бажаєш.
    Прийшли до хати. Дмитрик дістав з торби диню. І справді, то був не кавун, як сподівався Сашко,а велика жовта диня. Дмитрик, не поспішаючи, розрізав її, вичистив на тарілку насіння і поставив його перед Сашком:
    -- Ось тобі твоя середина. Бери їж. А я з’їм решту.
Потім Дмитрик, звичайно, поділився з братом динею. Але варто ж було хоч трішки провчити хитрила.
(140 слово)                                                                                 За М. Герасименко

1.      В чому мама принесла гостинець?
А В кошику;                       Б В торбі;                          В В сумці.
2.      Де мама була на роботі?
А На фермі;                       Б На баштані;                В У саду.
3.      На який гостинець чекали хлопці?
А  Цукерки;                        Б Яблука                         В Кавун
4.      Про кого або про що це оповідання? Вибери. Познач.
А Про хитруна, який себе перехитрив;           Б Про жадібність;        В Про турботу.
5.      Як звали братів?
___________________________________________________________________________
6.      Продовж речення: Дмитрик дістав із торби ____________.
7.      Про що говорить той факт, що Дмитрик все ж поділився з братом?
____________________________________________________________________
8.      Придумай свій заголовок до твору.
____________________________________________________________________

    

Горіх

             Бабуся передала з села торбинку з волоськими горіхами, бо її онучка Інна їх дуже полюбляла.
             Один волоський горіх Інна загубила на подвір’ї. Горобці примітили згубу і зразу підлетіли. Однак шкаралупка на горіхові була для їхніх дзьобиків занадто твердою.
              Ледачий голуб теж побачив горіха, але навіть не спробував вилущити його зерня – голубові аби хтось вилущив, то він готовеньке склював би.
              Підійшов до горіха великий смугастий кіт. Понюхав його , покачав лапою та й пішов, гордо несучи свого пухнастого хвоста.
             Так і лежати б горіхові хтозна-скільки. Але тут – шуг! – на подвір’я опустився грак.  Діловито підступив до горіха, дзьобом – тук-тук-тук! Мовляв, відчиняйся!
            Шкаралупка не піддавалася.
             Тоді грак ухопив горіха в дзьоб, злетів з ним вище сусіднього багатоповерхового будинку та й кинув його звідтіля на асфальтовану доріжку.  Шкаралупка тільки хрусь – і розкололася. А грак уже й тут: видовбує зерня до дрібочки та позирає, чи не загубив хто на подвір’ї ще чогось смачненького.
(150 слів)                                                                                          За Є. Шморгуном

1.      Що загубила дівчинка на подвір’ї?
А  Гроші                                   Б Сумку                               В Горіх
2.      Хто першим примітив згубу? 
А  горобці;                               Б Голуб;                             В Грак
3.  Чому голуб не виклював горіха?
А Був не  голодний;               Б Був ледачий                  В Був розумний
4.  Що зробив з горіхом кіт? 
А З’їв;                                         Б Понюхав;                        В Забрав
5 Як звали дівчинку, що загубила горіх?_____________________
6. Яка пташка виявилася найрозумнішою?_______________________________
7. Грак підняв горіх вище сусідньої багатоповерхівки і ____________________________
___________________________________________________________________________
8. З’єднай частинки.
   Горобці                  лінивий
    Голуб                   кмітливий
    Грак                     цікаві

  
                                                Наш сад


         На шкільне подвір'я в’їхала підвода. На возі сиділи старий садів­ник Влас Григорович і Володя.
         Діти оточили підводу.
         - Раз ви таке діло хороше задумали, - сказав дід Влас, - я вам найкращих саджанців смородини та аґрусу привіз. Зараз ми їх прико­паємо, щоб коріння не посохло. А ви після уроків, коли пообідаєте, за роботу. Дерево любить, щоб його зразу ж у землю. А як будете саджа­ти кущі, то добре втоптуйте землю навкруги, щоб земля за коріння взялася.
         Тільки задзвонив дзвоник з уроків, діти відразу ж кинулися по домівках. Незабаром вони повернулися з лопатами в руках.
         І от взялися діти до роботи. Вчителька Ольга Павлівна порадила молодшим школярам розділитися по троє: один тримає саджанець, а двоє засипають коріння землею і втоптують її.
         Незабаром всі кущі були посаджені
(Лаврін Гроха).
(126 слів)
Завдання.
1. Ким працював дід Влас?
         а) Садівником.
         б) Сторожем.

2. Для чого саджанці прикопали?
         а) Щоб вони не зав’яли.
         б) Щоб коріння не посохло.

3. Куди побігли діти після школи?
         а) До шкільного саду.
         б) Додому пообідати.

4. Коли діти садили кущі?
         а) У вихідний день.
         б) Після уроків.








              Самому вовка не побороти
                           (Болгарська народна казка)

         Вовк забрався в кошару й украв старого барана. Йде вівця і плаче. Зустріла її коза й питає:
         - Чого ти так гірко плачеш?
         - Як же мені не плакати? Вовк мого батька з’їв. Немає його біль­ше на світі, тільки дзвіночок залишився. Піду розправлюся з вовком.
         - І я піду. У мене роги гострі.
         А вівця так розхвилювалася, що з горя й страху не має.
         - Не треба, - каже, - я й сама з ним упораюсь.
         Іде далі, зустріла собаку. Узнав той про її горе й каже:
         - І я з тобою піду. У мене вовк двох братів загриз. Ти почни з вовком бійку, а я скочу йому на спину і загризу його.
         - Не втручайся в мою справу, - каже вівця. - Я зараз так розлю­тувалася, що одним ударом його на землю повалю.
         Пішла вівця битися з вовком сам на сам, а вовк її і загриз.
         Вибігла коза помститися за подругу, вовк і її з’їв.
         Пішов собака в ліс за братів помститися і теж додому не повер­нувся.
         А вовк бігає лісом та й думає: "Хоча б не здогадалися всі вівці, всі кози і всі собаки напасти на мене разом. Ну, тоді мені й не жити!"
         (191 слово)
Завдання.
1. Чому плакала вівця?
а) Вовк з’їв її дітей.
б) Вовк з’їв її батька.

2. За що собака хотів помститися вовкові?
а) Бо той загриз його братів.
б) Бо вовк загриз його друга.

3. Чому загинули вівця, коза і собака?
а) Тому що вовк був сильнішим.
б) Тому що тварини билися з вовком поодинці.

4. Чого боявся вовк?
а) Щоб усі вівці, кози й собаки не напали на нього разом.
б) Щоб не натрапити йому на мисливців.





                                              Боягузка

Валя боялася мишей, жаб, павуків, гусені. Усі її так і звали — боягузка.
Одного разу діти гралися в піску. Разом з ними був і малий Андрійко. Він ще не вмів ходити, а тільки повзав.
Раптом хтось закричав:
— Кудлай з ланцюга зірвався! Бережіться, діти!
Усі кинулися тікати. Валя побігла в садок і зачинила хвіртку. На піску лишився малий Андрійко.
Собака наближався до Андрійка. Валя вискочила з хвіртки і затулила собою Андрійка.
Великий злий собака біг прямо на Валю.
Валя кинула в нього совком і закричала:
— Йди геть!
Тут підбіг сторож і забрав собаку. Валя заплакала.
—Чому ти плачеш? — запитали діти.
—Я дуже злякалася... — сказала Валя.
За Н.Артюховою


Виконай тестові завдання:
1.   Де гралися діти?
   а) У піску.
   б) У садку.

2.  Якою була кличка в собаки?
   а) Рекс.
   б) Кудлай.

3.  Чому Андрійко не втік від собаки?
           а) Бо не помітив собаки.
           б) Бо не вмів ходити.

4.  Чи справедливо діти називали Валю боягузкою?
  а) Так, бо вона всього боялася.
   б) Ні, бо вона забула про страх і затулила Андрійка від собаки.




                                      Перше яблучко 

       Довго не родила яблунька. Десять років росла, розвивалася, а яблук не давала. Діти не могли дочекатися, коли ж з’являться яблучка. І цвітіння дерев закінчилося, а яблунька мовчки собі росла. 
       Улітку з-під листочків раптом зажовтіли три яблучка, ніби хтось їх причепив туди. Так зуміли вони заховатися під листочками, що спершу ніхто їх і не помітив. 
        Скільки радості вони дали дітям! Яблучка підростали, робилися більшими. Ніхто не наважувався їх зривати, всі хотіли дочекатися, які вони будуть доспілі. 
         Одного разу здійнявся сильний вітер і зірвав два яблучка. Вони самотньо лежали у траві. А одне залишилося на дереві. Діти чекали, коли ж воно доспіє. 
         І ось настав час його зривати. Усі притихли, чекають і пильно стежать, як мама обережно знімає яблучко. Спочатку уважно його роздивилися, а потім мама розрізала яблучко на рівні частки і роздала всім по шматочку. Яке ж воно було соковите та солодке! Смачнішого яблука діти ще не їли! 
       Рости, яблунько, принось нам радість! 

(152 слова)                                     Наталія        Кидисюк   

1.       Скільки років не родила яблунька? 
А) три роки            Б) десять років 

2.       Улітку з-під листочків раптом зажовтіли 
А) три яблучка           Б) п’ять яблучок 

3.                  Яблучка підростали, робилися більшими, 
А) і діти зірвали їх 
Б) і ніхто не наважувався їх зірвати 

4.                  Як вчинили з останнім яблучком? 
А) віддали мамі покуштувати 
Б) розділи на рівні частини між усіма 






                                                   ОСІНЬ 

       Після спекотливого літа, після серпневих теплих днів нарешті настала осінь. Яка чудова пора року! 
       По узліссях ще ростуть різні гриби:         червоноголові 
підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, слизькі грузді і запашні рижики. На старих великих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. У мохових болотах намистин­ками розсипана по купинах червона соковита журавлина. На освітлених сонцем лісових галявинах червоніють кетяги горобини. 
      Яке чисте й прозоре повітря! Далеко чути звуки, гучно линуть різні голоси. На дні лісового струмка видно кожен камінчик, кожну тоненьку травинку. По прозорому високому небу пливуть та й пливуть пухнасті білі хмарки. Ясної тихої днини літає у повітрі над землею, сідає на обличчя липуча па­вутинка. 
(105 слів)                        За Іваном Соколовим-Микитовим 

                   Познач правильні відповіді. 
1.      Яка настала пора року? 
   А весна-красна              Б красуня осінь          В білосніжна зима 
2.      Які гриби ще ростуть по узліссях? 
   А лисички і маслюки   Б підосичники і сироїжки  В боровики і підберезники 
3.      Де росте червона журавлина? 
   А на річці                       Б на озері                             В на болоті 
4.      Що можна побачити на освітлених сонцем лісових галя­винах? 
   А кетяги калини         Б кетяги горобини             В червону журавлину 
5.      Яке небо о цій порі осені? 
  А сіре й похмуре           Б темне й хмарне                В високе й прозоре 
6.      Що літає над землею ясної тихої днини?
  А пташка                        Б листочок                           В павутинка





                      ХТО ЯК ДО ЗИМИ ГОТУЄТЬСЯ

      Ліс улітку був увесь зелений, а тепер берізки та клени жовті, осики червоні, а поміж ними ялиночки зеленіють.
       Налетить вітер, зірве з дерев листочки, і закружляють вони в повітрі, наче метелики. Потім тихо додолу спускаються, зем­лю нібито килимом укривають. Дерева ронять листя, трава й квіти в’януть, сохнуть, а насіння їхнє на землю осипається, щоб навесні прорости й знову зазеленіти, зацвісти.
       Тварини також до зими готуються: мандрівні птахи збира­ються у великі зграї, щоб летіти у вирій; маленькі звірята за­пасають у своїх коморах їжу, лагодять й утеплюють свої житла та самі зодягаються в теплі зимові шубки. А комахи під кору дерев у свої ж різні щілинки ховаються.
      Так усе живе — і рослини, і тварини — готується до довгої та холодної зими.(116 слів)     За Георгієм Скребицьким

                     Познач правильні відповіді.

1.      Якого кольору ялинки осінньої пори?
 А зелені                    Б жовті                     В червоні
2.      Що за метелики кружляють у повітрі цієї пори?
 А це листочки          Б це сніжинки          В це павутинки
3.      Що відбувається з квітами і травами восени?
 А ростуть і цвітуть   Б в’януть і сохнуть    В зеленіють і цвітуть
4.      Як звірята готуються до зими?
А завмирають          Б утеплюють домівки  В вирушають у теплі краї
5.      Як комахи готуються до зими?
А утеплюють житло  Б запасаються їжею   В ховаються під кору дерев
6.      Як перелітні птахи готуються до зими?
А будують гнізда        Б летять у вирій          В готують запаси їжі


                           ПЕРШІ СНІЖИНКИ

  Хоч місяць цей і зветься листопадом, але дерева вже про- стягли вгору, до сірого неба, оголені віти. Тільки ялинки й сос­ни стоять зелені, та дуб не скинув свого вбрання. Листя його лише пожовкло, потемніло. І здалеку здається, що то стоїть могутній воїн, закований у бронзу. Налетить вітер, задзвенить своїм бронзовим листям могутній дуб, але не схилиться і перед грізною бурею.
      Іду тихо по парку. Тільки ледь шелестить листя, ніби сту­паю по золотому килиму під ногами, бо вночі трохи приморози­ло. Ось тихо, мов малесенький прозорий білий метелик, сіла на рукав перша сніжинка. А ось і друга, третя. Дуже гарні вони на вигляд, ці снігові зірочки. Здається, їх вирізьбив геніальний майстер. Ось затанцювало їх у повітрі більше, посипалися густіше.
(116слів)                          За Олександром Копиленком

                Познач правильні відповіді.

1.      Яку пору року описано в тексті?
А зиму                           Б весну                         В осінь
2.      Які дерева не змінюють кольору свого вбрання осінньої пори?
А ялинки і дуби           Б сосни і клени             В ялинки і сосни
3.      Якого кольору листя у дуба восени?
А стає червоним          Б стає бронзовим         В залишається зеленим
4.      З ким порівнює дуб автор тексту?
А з могутнім героєм   Б з могутнім воїном      В з могутнім охоронцем
5.      Яка особливість останнього місяця осені?
А дуже тепло        Б світить яскраве сонце       В можуть бути заморозки
6.      Як називає автор тексту перші сніжинки?
А яскраві вогники   Б сріблясті пушинки         В білі прозорі метелики


                                            СНІГУРІ

           Нарешті настала зима, засипала землю сріблястим снігом. Тоді ж і пернаті вісники зими прилетіли. Нерозлучні снігурі зі снігом. Через це пташку і назвали снігуром.
           Посідали снігурі на засніжених деревах — ті одразу погарнішали. Скрізь — намети снігові, а на деревах — рум’яні, червоні яблука пломеніють. Звісно, ніякі це не яблука, а красені снігурі. Вони і в сад залітають, і в парк, і на годівницю сідають, якщо побачать там смачне й поживне кленове, ясенове або соняшникове насіння. Щедро підсипай корму, не лінуйся! Тоді ти зможеш побачити цих гарних пташок зблизька, поми- лувнтися їхньою чарівною красою.
          А якщо ти ґроно горобини або калини на годівницю прилніїїтусш, то навряд чи скоро відлетять червоногруді снігурі. Спостерігай тоді за ними скільки заманеться!
(113слів)                                                За Миколою Леденцовым

                     Познач правильні відповіді.

1.      Яких птахів автор називає пернатими вісниками зими?
А синичок                   Б горобців                В снігурів
2.      Із приходом якої пори року прилітають снігурі?
А із приходом осені    Б із приходом зими В із приходом весни
3.      Чому снігур має таку назву?
А нерозлучний із зимою Б нерозлучний зі снігом В нерозлучний із морозом
4.      Ним відрізняються снігурі від інших птахів?
А мають жовті грудки  Б мають сині грудки  В мають червоні грудки
5.      Із чим порівнює снігурів автор тексту?
А із ягодами калини Б із рум’яними яблуками В із ягодами журавлини
6.      Яке насіння полюбляють снігурі?
А насіння квітів і трав        Б насіння ялинових шишок .
В кленове і ясенове насіння



                            Мурашки пообідали

       Дідусь Трохим прийшов з поля та й каже:
— Іду я, Івасику, полем, дивлюсь — біжить зайчик, до мене лапкою махає: «Зупиніться, я вашому Івасикові хлібця пере­дам!» І дає мені окраєць. «Це, — каже, — з пшеничної муки ми, зайчики, пекли».
        Беру в дідуся хліб, куштую — смачний. Зайчики пекли. З’їв і вирішив наступного дня віддячити зайчикові. Узяв цукерки, що купила мені бабуся Ганна, і — в поле. Йшов та уявляв, як зайчик братиме лапками подарунок, як смакуватиме. Знаю, що зайчики люблять моркву, але ж цукерки солодші. Бачу: рос­те заячий холодок, а зайчика під ним нема. Росте шипшина, а зайчика нема. І застав мене у полі дощик — йшов недовго, тільки покропив землю. Глянув я в небо, а там уже сонечко і веселка. Забув я про зайчика і почав рахувати кольори: синій, зелений, жовтий...
— Один, два, три, чотири... — лічив на пальцях. Розтулив долоню та й впустив цукерки.
         Глянув на землю, а ними вже ласують мурашки.
         Не знайшов зайчика — пообідали вони.
(158 слів)                                 Андрій М’ястківський


Тестові завдання   За кожне правильно виконане завдання учень одержує 3 бали

1.      Від кого приніс гостинчик дідусь Трохим?
    А від зайчика        Б від лисички
2.      Чим вирішив віддячити Івасик за гостинець?
   А тістечками          Б цукерками
3.      Куди пішов хлопчик шукати зайчика?
    А у поле    Б у ліс
4.      Чому Івасик загубив подарунок?
    А тому що пішов раптово дощик
    Б тому що рахував на пальцях кольори веселки



                                          ЛЕБІДЬ

     
   Лебедя якщо хтось і не бачив, то вже точно знає з картинок, що це білосніжний птах із гордо вигнутою стрункою шиєю, з опущеним донизу дзьобом.
       Але, виявляється, є й інший вид лебедя. У нього пряма шия і спрямований уперед дзьоб. Ці два види лебедів відрізняються не тільки зовнішністю, а й своїм голосом. Один із лебедів (з вигнутою шиєю) — шипить, другий — дзвінко трубить, немов видає переможний клич. Тому першого прозвали шипуном, а другого — кликуном.
      Лебідь — дуже сильний і хоробрий птах. Він сміливо вступає в бій не тільки з хижими птахами, але й із різними тварина­ми — лисицями, вовками й собаками. Ударами своїх здоровен­них і могутніх крил і дзьоба лебідь здатен навіть убити їх. Він майже завжди залишається переможцем.
     (115 слів)                                            За Геннадієм Снєгирьовим


            Познач правильні відповіді.

1.      Як називається білосніжний птах із довгою шиєю?
А орел             Б лебідь                   В ластівка
2.      Які зовнішні ознаки лебедя-кликуна?
А пряма шия і спрямований уперед дзьоб Б пряма шия й опущений донизу дзьоб Ввигнута шия і спрямований униз дзьоб
3.      Як називається вид лебедя, який шипить?
А лебідь-кликун          Б лебідь-шипун      В лебідь-крикун
4.      Чому лебедя називають кликуном?
А дуже голосно шипить Б дуже голосно кричить В видає переможний клич
5.      Які крила у лебедя?
А малі і слабкі               Б великі і могутні                    В малі і сильні
6.      Яких тварин лебідь може перемогти під час бою?
А кабана                         Б лисицю                                  В ведмедя



                                 ГРАД ТА ВИНОГРАД

      Наливними ґронами серед різьбленого листя пишався Виноград, вигойдував свій рясний плід у золотому промінні сонця. Коли раптом заступила небо лиховісна чорна хмара, згубою крижаною несподівано вдарив у неї Град. «Кінець Ви­нограду, сікачем посічу його на січку!» — сичав він люто, й падала на землю збита дозріла ягода, облітав зітнулий зеле­ний листок.
         Геть непривабливий, позбавлений своєї краси та слави Ви­ноград не зрадів навіть сонцю, що скоро знову запанувало у небесній високості. Здавалось, усе втрачено, задля чого ще йому жити? І пін би, напевно, усох, якби не почув тихого шепоту з підґрунтя: «Дивак, у тебе ж лишилося найголовніше. Нема-бо у світі такого Граду, що побив би твоє коріння». (105 слів)
Олександр Лук'яненко

                         Познач правильні відповіді.

1.      Як називається вид тексту?
А казка                         Б байка               В оповідання
2.                  Чим пишався Виноград?
А зеленим листям       Б своєю красою В рясними плодами
3.                  Яка мара заступила небо?
А похмура сіра хмара Б лиховісна чорна хмара В пухнаста біла хмаринка
4.                  Яким став Виноград після зустрічі з Градом?
А гарним                      Б привабливим                 В непривабливим
5.                  Що почув Виноград із підґрунтя?
А тихий шепіт             Б дзвінкий спів                  В голосну розмову
6.                  Якими були слова підтримки Винограду?
А «У тебе все є».
Б «У тебе ж нічого не залишилося».
В «У тебе ж лишилося найголовніше».



                                        ФЛЕЙТА І ВІТЕР

          У саду на лавці сидів Музикант. Він грав на флейті. До його чудової пісні прислухалися і пташки, і дерева, й квіти. Навіть Вітер приліг під кущем і з подивом слухав гру на флейті.
Грав Музикант про сонце в блакитному небі, про біленьку хмаринку, про сіреньку пташку — жайворонка — і про щасливі дитячі очі. Замовкла пісня, поклав Музикант флейту на лавку й пішов до хати.
          Підвівся Вітер із-під куща, прилетів до флейти та й подув із усієї сили. Загула флейта, мов осіння негода під стріхою. По­дув Вітер ще дужче, а флейта не грає — гуде та й гуде. «Чому ж це так? — думав Вітер. — Адже я залюбки можу вирвати дуба з корінням, скинути дах із хати. Чому ж флейта не підкоряється мені — не грає?».
         (121 слово)                                           Василь Сухомлинський

              Познач правильні відповіді.

1.      Хто сидів у саду на лавці?
А Співак           Б Музикант         В Композитор
2.      На якому інструменті грав Музикант?
А на роялі        Б на флейті          В на скрипці
3.      Хто прислухався до його чудової пісні?
А і сонце, і небо, і зірки      
Б і пташки, і дерева, і квіти  
В і комахи, і птахи, і тварини
4.      Про що грав Музикант?
А про зоряне небо
Б про природу рідного краю
В про сонце в блакитному небі
5.      Як загула флейта під час гри Вітру?
А мов завивання вовка в лісі
Б мов завірюха в лютий мороз
В мов осіння негода під стріхою
6.      Чому гула флейта у Вітру?
А не вистачало сили Б не вистачало бажання В не вистачало майстерності


                            ЖАЙВОРОНОК І СОНЦЕ

           У полі лежала сіра грудочка землі, присипана снігом. Пригріло сонечко. Розтанув сніг. Пропливала над полем хмар­ка. Розсипалась дощем. Упала на сіру грудочку землі гаряча краплина води, в якій відбилося Сонечко. Перетворилася гру­дочка землі на сіру пташку — Жайворонка.
           Злетів Жайворонок у небо. Попробував співати, а пісня вийшла поганенька. Полетів він до Сонця й просить:
Сонечко, золотеє Сонечко, навчи мене гарної пісні.
— Бери цей золотий клубочок і тягни до землі, — каже Со­нечко.
            Узяв Жайворонок золотий клубочок і полетів до землі. По­тяглася за ним тонка-тонесенька золота ниточка. Зазвучала чу­дова пісня. З того часу рано-ранесенько Жайворонок підлітає до Сонечка, і воно дає йому клубочок золота. Тягне золоту ни­точку Жайворонок над полями — і чують люди чарівну пісню. Співає блакитне небо, співає золота пшениця, співає цілий світ. Як гарно!
(124слова)                                 Василь Сухомлинський

                            Познач правильні відповіді.

1.      На кого перетворилася грудочка землі?
А на Горобця          Б на Соловейка             В на Жайворонка
2.      Що зробив Жайворонок?
А злетів у небо        Б сів відпочити             В почав кружляти
3.      Яка пісня спочатку була у Жайворонка?
А гарна                     Б не дуже гарна            В поганенька
4.      До кого полетів Жайворонок?
А до Сонечка            Б до Вітерця                 В до Хмаринки
5.      Для чого Жайворонок полетів до Сонечка?
А привітатися з ним  Б поспілкуватися з ним В попросити допомоги у навчанні співу
6.      Що Сонечко дало Жайворонку?
А книгу з порадами   Б золотий клубочок   В музичний інструмент












                           Прочитай уважно текст
       Робота оцінюється за 12-бальною шкалою з врахуванням складності окремих завдань:
2 завдання – 2 бали,
3 – 4 завдання – 1 бал,
5 завдання – 2 бал,
6 - 7 завдання – 1 бал,
8 завдання – 4 бали.

Варіант 1
      1. Уважно прочитай текст, намагайся якнайкраще його зрозуміти.

         Маленькій Яринці треба рано-рано вставати, щоб до школи йти. А не хочеться, ой, як не хочеться! Увечері й питає Яринка в дідуся:
Дідусю, чому вранці вставати не хочеться?..
Це подушка в тебе ледача, – відповів дідусь.
А що ж їй зробити, щоб не була ледача?
Знаю я таємницю, – пошепки сказав дідусь. – Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря. Добре вибий її кулачками – вона й не буде ледача.
Наступного дня, рано-пораненьку, знову не хочеться вставати Яринці. Але ж треба подушку провчати, лінощі з неї вибити!
         Схопилась Яринка швиденько, вдяглася, взяла подушку, винесла на подвір’я, поклала на лавку – та кулачками її, кулачками. Повернулася до хати, поклала на ліжко – та й умиватися.
         Кішка долі нявчить, за стіною вітер гуде, дідусь у вуса посміхається.
(125 слів)
2. Прочитай питання та варіанти відповідей. Вибери та познач правильну відповідь умовним знаком.
Маленькій Яринці не хотілось вставати вранці, щоб
 __ іти в дитячий садочок;
 __ погуляти з песиком;
 __ іти до школи.
– Чому вранці вставати не хочеться?, – запитала Яринка
 __ у дідуся;
 __ у мами;
 __ у бабусі.
Щоб подушка не була ледачою потрібно
__ сказати їй чарівне слово;
__ винести її на свіже повітря і добре вибити кулачками;
__ перекласти в інше місце.
Повернулася Яринка до хати і
__ знову лягла в ліжко;
__ умилася;
__ почала дивитися телевізор.
Прочитай переказ, написаний неуважним учнем. Віднови потрібну послідовність. Запиши зліва номери речень.
__ Дідусь сказав, що у всьому винна її ледача подушка і порадив винести її  надвір та вибити   кулачками.
__ Вона запитала поради у дідуся.
__ Так дівчинка провчила свою подушку, яка любила ранком довго спати.
__ Маленька Яринка не хотіла вставати вранці до школи.
__ Наступного ранку Яринка винесла подушку на вулицю і почала виганяти з неї лінощі.
4.Вибери або напиши свій заголовок, який найкраще підходить до тексту.
__ Розумна Яринка
__ Мудрий дідусь
__ Ледача подушка
________________________________________________________________   
 5.  Закінчи речення.
Головна думка цього оповідання:__________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
Визнач, у якому рядку слова записані в алфавітному порядку, постав у них наголос.
__ Дідусь, вітер, кішка.
__ Вранці, увечері, наступного.
__ Відповів, встановити, знаю.
Добери синоніми до слів.
Йти – ____________________________________________________________
Таємниця – _______________________________________________________
Пошепки – _________________________________________________
Поміркуй, чому вчить нас це оповідання.
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________  

                                                   Молодець !     





Варіант 2
1.Уважно прочитай текст, намагайся якнайкраще його зрозуміти.

         У Юрка занедужав старенький дідусь. Він знав багато казок та дивних бувальщин, які любив слухати Юрко.
         А зараз він лежить і важко дихає. Мама сказала:
– Сиди, Юрку, біля дідуся, доглядай його. Попросить води – подай свіжої.
         Юрко сидів біля постелі хворого дідуся, читав книжку. За півдня разів зо три дідусь попросив води.
         Набридло хлопцеві сидіти. Тихо вийшов з хати й побіг до хлопців грати.
Гуляв на стадіоні аж до вечора. Та неспокійно було в нього на душі. Покинув Юрко грати, побіг додому.
Ледве двері відчинив, підійшов до ліжка. Дідусь лежав мертвий. А в склянці не було й краплини води.
Усе життя Юрка мучили докори сумління. Він думав: “Дідусь, мабуть, помер тому, що не було води. Йому хотілося пити, а в склянці не краплини. А я грав собі з хлопцями.”
“Роби не те, що хочеться, а те, що треба”, – навчав Юрко свого сина.
(138 слів)
2. Прочитай питання та варіанти відповідей. Вибери та познач правильну відповідь умовним знаком.
1) У Юрка захворів
__ братик;
__ тато;
__ дідусь.
2) Хлопчик час від часу подавав йому
__ воду;
__ ліки;
__ компот.
3) Юрко гуляв з хлопцями
__ у парку;
__ на стадіоні;
__ на дитячому майданчику.
Хлопчик думав: “Дідусь, мабуть, помер, тому що…”
   __ нікому було подати води;
   __ нікому було дати ліки;
   __ він пішов гуляти.
Прочитай переказ, написаний неуважним учнем. Віднови потрібну послідовність. Запиши зліва номери речень.
__ Він лежав на ліжку і важко дихав.
__Гуляв на стадіоні аж до вечора, а, вернувшись додому, побачив, що дідусь помер.
__ У Юрка занедужав старенький дідусь.
__Усе життя Юрка мучили докори сумління.
__Півдня Юрко подавав хворому води, а потім побіг грати до хлопців.
Вибери або напиши свій заголовок, який найкраще підходить до тексту.
__ Хворий дідусь
__ Роби не те, що хочеться, а те, що треба
__ Склянка води
________________________________________________________________
5.  Закінчи речення.
Головна думка цього оповідання:__________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
Добери антоніми до слів.
Занедужав – ­­­­­­­­­­­­­­­­­­_______________________________________
     Важко – _____________________________________
     Вечір – ______________________________________
Запиши спільнокореневі слова.
Краплина – _____________________________________________________
Хворий – _______________________________________________________
Дідусь – ________________________________________________________
Поміркуй і напиши, чому вчить нас це оповідання.
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
__________________________________________________________________

Молодець !
            



                                             
Варіант 3
1.Уважно прочитай текст, намагайся якнайкраще його зрозуміти.

Хлопчик сидів біля відчиненого вікна й пускав мильні бульбашки. Вони були легкі, красиві. Сонечко грало на бульбашках всіма кольорами веселки. Легенький вітерець підхоплював бульбашки й вони летіли над квітником, над кущами бузку. Їм хотілося піднятися вище за дерева, та ледве торкалися листя ­ – вони лопались.
А одна велика  Мильна Бульбашка, підхоплена вітром, полетіла у синє небо. Побачила Мильну Бульбашку Ластівка, полинула до неї, летить поруч і дивується:
– Яке на вас гарне плаття! Яка ви красива! Ви чарівна пташка!
– Так, я чарівна пташка, – згорда відповіла Бульбашка. – Поглянь, одяг на мені веселкою грає.
Доторкнулася Ластівка до одягу – Мильна Бульбашка лопнула.
– Де ж це вона поділась, та чарівна пташка? – здивувалася Ластівка. – Тільки бризки полетіли.
(110 слів)
2.  Прочитай питання та варіанти відповідей. Вибери правильну відповідь, познач її умовним знаком.
1) Хлопчик сидів
__ у парку;
__ біля відчиненого вікна;
__ на шкільному подвір’ї.
2) Мильні бульбашки підхоплював
__ хлопчик;
__ кущ бузку;
__ легенький вітерець.
3) Мильна Бульбашка розмовляла
__ згорда;
__ несміливо;
__ сумно.
4) Від доторку пташки Мильна Булька
__ полетіла геть;
__ лопнула;
__ опустилася на землю.
Прочитай переказ, написаний неуважним учнем. Відредагуй його. Запиши зліва номери речень у потрібному порядку.
__ Вони вигравали усіма барвами веселки, піднімалися над квітником і лопались. 
__ Ластівка зачудувалася її красою і доторкнулася до неї.
__ Лише одна Мильна Бульбашка піднялась високо і зустрілася з Ластівкою.
__ Хлопчик пускав мильні бульбашки.
__ Мильна Бульбашка лопнула.
4.  Вибери або напиши свій заголовок, який найкраще підходить до тексту.
__ Ластівка
__ Мильна Бульбашка
__ У синьому небі
_________________________________________
5. Закінчи речення.
Головна думка цього оповідання ________________________________________________________________
__________________________________________________________________

6. Знайди рядок, у якому слова подані в алфавітному порядку.
__ Підхоплювати, піднятися, полетіти.
__ Веселка, вікно, вітерець.
__ Сонечко, пташка, плаття.
7. Добери синоніми до слів.
Полетіти – _____________________
Красива –  _____________________
Веселка – _______________________
8.  Напиши, чому вчить нас ця казка?
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
                                                  Молодець !                                


Варіант 4
1.Уважно прочитай текст, намагайся якнайкраще його зрозуміти.

Одного разу діти грали в м’яча. Весело було грати, радісно.
         Повз стадіон ішла старенька бабуся. Вона не добачала, ішла поволі, пробуючи ціпком стежку.
         Чи випадково, чи, може, й навмисне хтось ударив м’яч так, що той покотився бабусі під ноги, вдарився об ціпок і вибив його з рук. Зупинилася бабуся, розгубилася, не знає, що робити. Нахилилась, шукає ціпок, а він лежить далеченько. Не бачить бабуся ціпка.
         Діти дивляться на бабусю й сміються. Нікому з них на думку не спало підійти до старенької, попросити пробачення й допомогти їй.
Діти сміються, а бабуся стоїть і плаче. І нікому не тенькнуло, що в цю хвилину коїться велике зло: людина знущається над людиною.
Сміятися над старістю – сміятися над собою. Кожен із тих, хто сміявся над бабусею, через кілька десятиріч сам стане старим. А ще більший гріх сміятися над фізичною вадою людини.
То вже – злочин.
(139 слів)
2. Прочитай питання та варіанти відповідей. Вибери правильну відповідь, познач її умовним знаком.
1) Діти грали
__ в м’яча;
__ в шашки;
__ в теніс.
2) Бабуся йшла поволі, пробуючи ціпком стежку, тому що
__ було слизько;
__  не добачала;
__ не поспішала.
3) Хтось ударив по м’ячу так, що той
__ покотився за стадіон;
__ відскочив від штанги;
__ покотився бабусі під ноги.
Як повелися діти?
__ почали сміятися;
__ підійшли до старенької і попросили вибачення;
__ допомогли бабусі підняти ціпок.
3. Прочитай переказ, написаний неуважним учнем. Відредагуй його. Запиши зліва номери речень у потрібному порядку.
__ Повз стадіон йшла старенька бабуся з ціпком у руках.
__ Діти сміються, а бабуся стоїть і плаче.
__ Старенька розгубилася і стала шукати його.
__ Діти грали в м’яча.
__ Від удару м’яча він випав з бабусиних рук.
Вибери або напиши свій заголовок, який найкраще підходить до тексту.
__ Чи винен м’яч
  __ Бабуся
__ Весела гра
________________________________________________________________
5. Закінчи речення:
Головна думка цього оповідання:__________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
6. Визнач, у якому рядку слова записані в алфавітному порядку, постав у них наголос.
__ Зупинилася, розгубилася, нахилилася.
__ Сміявся, сміятися, сміються.
__ Покотився, вдарився, дивляться.
7. Розбери слова за будовою.
Старенька, людина, діти.
8. Напишіть, як  би ви повелися в такій ситуації.
____________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________

                     
                                                            Молодець !                     

Варіант 5
1.Уважно прочитай текст, намагайся якнайкраще його зрозуміти.

         Це було теплого сонячного дня. Все навкруги раділо весні. Квітнули сади, щебетали пташки. У блакитному небі летів журавлиний ключ. Десь весело дзюрчав весняний струмочок.
         А під високою тополею на вулиці стояв маленький хлопчик і плакав. Він не бачив, як квітнуть сади. Він не чув, як щебечуть пташки. Небо здавалось йому не блакитним, а чорним. Журавлиний ключ здавався хлопчикові зразком сльозин.
         Люди йшли повз маленького хлопчика й не помічали, що він плаче.
         Один дідусь побачив хлопчика, підійшов до нього, поклав йому руку на голову. Він довго щось хлопчикові говорив, про щось розпитував. Хлопчик крізь сльози щось розповідав дідусеві.
         Так вони розмовляли з годину. І от хлопчик усміхнувся. Він побачив, як весело щебечуть пташки. У блакитному небі перед ним затремтів журавлиний ключ, і хлопчик подумав: “А зараз весна!”
         Як мило та гарно, коли хто осушить сльози на очах іншої людини й пробудить у неї усмішку.
(143 слова)
2. Прочитай питання та варіанти відповідей. Вибери правильну відповідь, познач її умовним знаком.
1) Подія відбувалася
__ теплого сонячного ранку;
__ холодного зимового ранку;
__ тихого літнього вечора.
2) Небо здавалося хлопчикові
__ чорним;
__ безхмарним;
__ блакитним.
3) Хлопчику поклав руку на голову
__ вчитель;
__ товариш;
__ дідусь.
Після розмови з дідусем хлопчик
__ ще більше зажурився;
__ почув щебетання пташок;
__ голосно заплакав.
3. Прочитай переказ, написаний неуважним учнем. Відредагуй його. Запиши зліва номери речень у потрібному порядку.
__Люди проходили мимо і не помічали його сліз.
__Теплого сонячного дня квітнули сади, щебетали пташки, летів журавлиний ключ.
__ Хлопчик усміхнувся і подумав “А зараз весна!”.
__ А під високою тополею стояв маленький хлопчик і плакав.
__ Один дідусь поговорив ласкаво з хлопчиком, про щось розпитав.
4. Вибери або напиши свій заголовок, який найкраще підходить до тексту.
__ Журавлиний ключ
  __ Майже чарівна розмова
__ Весна
________________________________________________________________
5. Вибери та познач прислів’я, яке висловлює головну думку твору.
__ Гостре словечко коле сердечко.
__ Від теплого слова і лід розмерзає.
__ На сонці тепло, а біля мами добре.
6. Визнач, у якому рядку слова записані в алфавітному порядку, постав у них наголос.
__ Побачив, підійшов, поклав.
__ Сади, сльози, струмочок.
__ Пташки, небо, весна.
7. Добери спільнокореневі слова.
Розмовляти _______________________________________________________
Хлопчик _________________________________________________________
8. Поміркуй і напиши, чому вчить нас це оповідання.
____________________________________________________________________________________________________________________________________



Варіант 6
1.Уважно прочитай текст, намагайся якнайкраще його зрозуміти.

         Марійка дуже довго хворіє. Лежить у ліжку, не може підвестися. Інколи приходять до неї подруги.
         Ось і сьогодні завітали до Марійки Оксана й Валя. Принесли дві книжки. Розповіли про події класу, а потім замовкли та й сидять. І Марійка мовчить, якось ніяково стало їй.
         У хвилину напруженого мовчання з-за хмари виглянуло сонце. В кімнаті стало світло. Оксана й Валя зраділи.
– Нарешті сонечко пригріє, – защебетала Оксана. – Як потепліє – в ліс підемо, до річки.
Може, й покупаємось, – радісно мовить Валя.
І квітів нарвемо, й у човні покатаємося, – продовжує своє веселе щебетання Оксана.
Марійка дивиться на них, мовчить, аж тут з її очей на подушку закапали сльози. Оксана й Валя бачать, що Марійка плаче й дивуються:
Чому це ти плачеш, Марійко? Що в тебе болить? Може, тобі ще одну книжку принести? Ось ми підемо в крамницю й цукерок купимо…
Не треба ні книжок, ні цукерок, – прошепотіла Марійка.
(144 слова)
2. Прочитай питання та варіанти відповідей. Вибери правильну відповідь, познач її умовним знаком.
1) Марійку прийшли провідати
__ Валя і Таня;
__ Оксана і Валя;
__ Таня і Оксана.
2) Дівчата принесли подрузі
__ іграшку;
__ книжку;
__ дві книжки.
3) Сонце виглянуло
__ з-за хмари;
__ з-за будинку;
__ з-за дерева.
Дівчата весело щебетали, а Марійка
__ плакала;
__ дивилась у вікно;
__ усміхалася.
3. Прочитай переказ, написаний неуважним учнем. Відредагуй його. Запиши зліва номери речень у потрібному порядку.
__  Діти мріяли про прогулянку в лісі, купання в річці.
__  Марійка дуже захворіла.
__  Раптом Марійка заплакала.
__  Подруги прийшли її провідати.
__ Оксана і Валя намагалися втішити подругу, але Марійка не могла заспокоїтися.
__ Дівчатка подарували хворій дві книжки і розповідали про шкільні новини.
4. Вибери або напиши свій заголовок, який найкраще підходить до тексту.
__ Хвороба
  __ Прийшли провідати хвору…
__ Марійка
________________________________________________________________
5.Вибери та познач прислів’я, яке висловлює головну думку твору.
__Ситий голодному не повірить.
__Сім раз подумай, раз скажи.
__ На сонці тепло, а біля мами добре.
6. Визнач, у якому рядку слова записані в алфавітному порядку, постав у них наголос:
__Марійка, Валя, Оксана.
__Книжка, квіти, крамниця.
__Світло, сльози, сонце.
7. Добери антоніми до слів:
Хвора – ______________________________________________________
Мовчати – ____________________________________________________
Плакати – _____________________________________________________
8. Змініть кінцівку даного оповідання.
____________________________________________________________________________________________________________________________________



Варіант 7
1.Уважно прочитай текст, намагайся якнайкраще його зрозуміти.

         У третьому класі вчиться маленька Наталя. Вона довго хворіла. А це вже прийшла до школи. Бліда, швидко втомлюється.
         Андрійко розповів своїй мамі про Наталю. Мама й каже:
Цій дівчинці треба їсти мед і суниці. Тоді вона стане бадьора, рум’яна… Понеси їй суниць, Андрійку.
Андрійкові хочеться понести суниць Наталі, але чомусь ніяково. Він так і сказав мамі:
Соромно мені, не понесу…
Чому ж тобі соромно? – дивується мама.
Андрійко й сам не знає, чого соромно.
Наступного дня він усе ж таки взяв із дому пакуночок суниць. Коли вже закінчились уроки, він підійшов до Наталі. Віддав їй пакуночок із суницями й тихо сказав:
Це суниці. Ти їж, і щоки будуть у тебе рум’яні.
Наталя взяла пакуночок із суницями. І сталося дивне. Щічки її стали червоні, як мак. Вона ласкаво подивилася Андрійкові в очі й прошепотіла:
Дякую…
Чому ж це щічки у неї стали рум’яні? – подумав Андрійко. – Вона ще ж не їла суниць.
(149 слів)
2. Прочитай питання та варіанти відповідей. Вибери правильну відповідь, познач її умовним знаком.
1) Наталя довго
__ хворіла;
__ подорожувала;
__ жила у бабусі.
2) Дівчинці потрібно їсти
__ морозиво і шоколад;
__ мед і суниці;
__ печиво і цукерки.
3) Перед тим, як принести суниці для Наталочки, Андрійко відчував
__ радість;
__ сором;
__ сум.
Коли дівчинка взяла пакуночок із суницями, то
__ з її очей закапали слізки;
__ вона підстрибнула з радості;
__ щічки її стали червоні, як мак.
3. Прочитай переказ, написаний неуважним учнем. Відредагуй його. Запиши зліва номери речень у потрібному порядку.
__ Мама порадила Андрійкові пригостити дівчинку суницями.
__Маленька Наталя після довгої хвороби була блідою і швидко втомлювалася.
__ Переборовши сором, хлопчик приніс Наталі пакуночок із ягодами.
__ – Чому це щічки у неї стали рум’яні? – подумав Андрійко. Вона ще ж не їла суниць.
__ Наталя взяла суниці і почервоніла.
4. Вибери або напиши свій заголовок, який найкраще підходить до тексту.
__ Андрійко
  __ Наталя
__ Суниці для Наталі
________________________________________________________________
5.  Закінчи речення:
Головна думка цього оповідання:__________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
6. Підбери із тексту слова, які відповідають такій звуковій моделі:
[–○–○=○] ____________________________________________________________________
7. Добери спільнокореневі слова.
Розповів _______________________________________________________
Бадьора _________________________________________________________
8. Поміркуй і напиши, чому вчить нас це оповідання.
____________________________________________________________________________________________________________________________________




Варіант 8
1.Уважно прочитай текст, намагайся якнайкраще його зрозуміти.

         Теплого червневого дня пішли діти до лісу. І сталося так, що тільки Мишко взяв пляшку води, більше ніхто.
         У лісі було жарко. Всім хотілося пити. Вчителька й каже:
– Треба берегти воду. Немає близько ні криниці, ні струмка. Будемо давати по одному ковтку – тільки найслабкішим. А сильні й витривалі потерплять.
         Поставили пляшку з водою в траві під дубом. Довго ходили в лісі, шукали квітку, про яку розповіла вчителька. У цієї квітки блакитні пелюстки, як весняне небо, а всередині – золота краплинка, мов роса, освітлена сонцем. Знайшли одну-однісіньку квітку, жаль було зривати…
         Зібралися на галявині, слухали казку вчительки, а потім кожен розповідав свою. Пити хотілось усе дужче, але хіба міг хто наважитись підійти до пляшки? Адже подумають: ось найслабкіший! Усі трималися, терпіли. Про воду ніхто не згадував.
         Сонце схилилося над лісом. З яру повіяло прохолодою. Вже й додому пора. Всі рушили додому.
         Мишко ніс пляшку води. Він запитав:
Хто хоче пити?
Усі мовчали.
(150 слів)
2. Прочитай питання та варіанти відповідей. Вибери правильну відповідь, познач її умовним знаком.
1) Діти пішли
__ у парк;
__ до лісу;
__до річки.
2) Мишко взяв з собою
__ цукерки;
__ м’яч;
__ пляшку води.
3) Діти шукали
__ квітку;
__ гриб;
__ пташку.
На галявині діти
__ танцювали і співали;
__ слухали щебетання пташок;
__ слухали і розповідали.
5) Воду пили
__ ніхто з дітей;
__ найслабший;
__ всі діти.
3. Прочитай переказ, написаний неуважним учнем. Відредагуй його. Запиши зліва номери речень у потрібному порядку.
__ Вчителька запропонувала пити воду по ковтку найслабкішим.
__ Довго ходили діти в лісі, шукали та милувалися квіткою, про яку розповіла вчителька, слухали казки.
__ Літнього дня діти пішли до лісу і сталося так, що тільки Мишко взяв пляшку води.
__ Надвечір всі рушили додому.
__ Пити хотілося усе дужче, але ніхто не наважувався підійти до пляшки.
__ Мишко ніс повну пляшку води.
4. Вибери або напиши свій заголовок, який найкраще підходить до тексту.
__ По одному ковтку – найслабкішим.
  __ У лісі.
__ Блакитна квітка.
________________________________________________________________
5. Закінчи речення.
Головна думка цього оповідання:__________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
6. Розбери слова за будовою.
Краплинка, прохолода.
7. Добери антоніми до слів.
Жарко – __________________________________________________________
Близько – _________________________________________________________
Найслабкіший – ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­___________________________________________________
8. Поміркуй і напиши, чому вчить нас це оповідання.
____________________________________________________________________________________________________________________________________



Варіант 9
         1.Уважно прочитай текст, намагайся якнайкраще його зрозуміти.

Уночі була хуртовина. Намело кучугури снігу.
         Рано-вранці до школи  йшло троє дітей – Юрко, Михайлик і Ніна. Скрізь на подвір’ях було видно людей. Чоловіки, жінки і підлітки відкидали лопатами сніг, прокидали стежки.
         Ось хата бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинились діти біля бабусиного подвір’я. Нікого не видно.
Як же бабуся до колодязя йтиме? – каже Юрко. – Снігу стільки…
Давайте протопчемо доріжку від хати до колодязя! – радить Михайлик.
Діти пішли на подвір’я бабусі Марії по глибокому снігу. Від воріт до хати йти було важко. А від хати до воріт трохи легше. Пройшлися вдруге, втретє, учетверте… Протоптали стежку від воріт до хати і від хати до колодязя.
         Спітнілі, втомлені і радісні поспішали діти до школи. Вони думали: “Ось зараз бабуся Марія вийшла на подвір’я, побачила протоптані стежки. Радіє. І дякує нам…”
         Раділи і діти. Бо думали про це.
(134 слова)

2. Прочитай питання та варіанти відповідей. Вибери правильну відповідь, познач її умовним знаком.
1) Рано-вранці до школи йшло троє учнів –
__ Юрко, Михайлик і Петрик;
__ Юрко, Василько і Ніна;
__ Юрко, Михайлик і Ніна.
2) Бабуся Марія живе
__ з внучкою;
__ одна-однісінька;
__ з дітьми.
3) Михайлик запропонував
__ пограти в сніжки;
__ зліпити снігову бабу;
__ протоптати доріжку.
Коли бабуся вийшла на подвір’я, то
__ розсердилась;
__ зраділа;
__ занепокоїлась.
3. Прочитай переказ, написаний неуважним учнем. Відредагуй його. Запиши зліва номери речень у потрібному порядку.
__ Вранці діти поспішали до школи.
__ Скрізь на подвір’ях дорослі відкидали лопатами сніг.
__ Уночі намело багато снігу.
__ Школярі протоптали стежку від її хати до колодязя.
__ Лише подвір’я одинокої бабусі Марії було не розчищене.
__ Втомлені, але радісні і задоволені, діти поспішили до школи.
4. Вибери або напиши свій заголовок, який найкраще підходить до тексту.
__Протоптали стежку
  __ Одинока бабуся.
__Зима.
________________________________________________________________
5. Закінчи речення.
Головна думка цього оповідання:__________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
6. Визнач, у якому рядку слова записані в алфавітному порядку, постав у них наголос.
__ Хуртовина, хата, подвір’я.
__ Діти, доріжка, дорослі.
__ Ніна, Михайлик, Юрко.
7. Добери синоніми до слів.
Хуртовина –  ______________________________________________________
Підлітки – ________________________________________________________
8. Поміркуй і напиши, чому вчить нас це оповідання.
____________________________________________________________________________________________________________________________________



Варіант 10
Уважно прочитай текст, намагайся його найкраще  зрозуміти.

         Після уроків, ввечері, Сашко довго катався на подвір’ї на ковзанах.
– Іди додому, – сказала мама, – уроки пора вчити.
– Ще трішечки, – попросив Сашко.
– Іди додому, Сашко, будь ласка, – сказала мама.
Та Сашко не слухав, помчав на протилежний край подвір’я. За годину він прийшов додому втомлений та брудний. Кинувши на підлогу куртку, сказав:
– Мамо, почепи, будь ласка!
– Сам почепи, наймитів у нас немає, – відповіла мама.
Хлопчик почепив куртку і почав розв’язувати задачу. Але задача не піддавалась.
– Допоможи мені розв’язати задачу, мамо, – попросив Сашко, – будь ласка!
    Мама мовчала.
– Будь ласка! – повторив Сашко. – Адже я говорю чарівне слово.
– Ні, тепер це слово вже не чарівне, – відповіла мама, – тепер воно хитре і ледаче. Вся чарівна сила його загинула.
– Як це? – здивувався Сашко. – Хіба ж слово може змінитись?
– А ти сам поміркуй і з’ясуй, – сказала мама і вийшла з кімнати, залишивши Сашу самого.
– Шкода, розчарувалося чарівне слово, – подумав Сашко. – Чому так сталось?
(144 слова)                                                              
2. Прочитай питання та варіанти відповідей. Вибери правильну відповідь і познач її зліва умовним знаком.
1) Мама кликала Сашка, щоб
__ уроки вчити;
__ вечеряти;
__ допомогти по господарству.
2) Сашко на подвір’ї
__ грав у футбол;
__ катався на ковзанах;
__ катався на велосипеді.
3) Сашко просив, щоб мама допомогла
__ написати твір;
__ виконати вправу;
__ розв’язати задачу.
4) На думку матері чарівне слово стало
__ брудним і втомленим;
__ хитрим і брудним;
__ хитрим і ледачим.
3. Прочитай переказ, написаний неуважним учнем. Відредагуй його. Запиши зліва номери речень у потрібному порядку.
__ Пізно ввечері повернувся додому, сів розв’язувати задачу, а вона не виходить.
__ Попросив допомогу у мами, вживаючи чарівне слово “будь ласка”.
__ Сашко задумався, чому розчарувалося чарівне слово.
__ Сашко довго катався на ковзанах і не слухав маму, яка кликала його вчити уроки.
__ Але мама відмовилась допомогти сину.
4.Вибери або напиши свій заголовок, який найкраще підходить до тексту.
__ Задача
__ Чому пропала чарівна сила?
__ Мама і син
__________________________________________________________________
5. Закінчи речення.
На мою думку, цей заголовок підходить до тексту найкраще тому, що ____________________________________________________________________________________________________________________________________
6. Знайди рядок, в якому слова подані в алфавітному порядку.
__ Подумав, помчав, почепи.
__ Мама, може, мовчала.
__ Сказав, слухав, слово.
7. Добери синоніми до слів.
Поміркуй – ________________________________________________________
Чарівна (сила) – ____________________________________________________
Брудний – _________________________________________________________
8. Напиши чому, на твою думку, розчарувалося чарівне слово?
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________                                                                                                             

Варіант 11
1. Уважно прочитай текст, намагайся його якнайкраще зрозуміти.

      Оля й Ліда надумали піти до лісу. Ішли, ішли, в дорозі стомилися та й сіли на траві перепочити.
      Витягли із сумки хліб, масло, яєчка. Підобідують. Коли це на дерево сів соловейко й заспівав. Зачаровані його гарним співом, дівчатка сиділи й боялися поворухнутися.
      Аж тут він замовк.
      Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула під кущ. Ліда зібрала недоїдки, загорнула в газету й поклала в сумку.
– Навіщо ти зібрала сміття? – запитала Оля. – Це ж у лісі… Ніхто не бачить…
– Соромно перед соловейком…– тихо відповіла Ліда.
(124 слова)                                                         
2. Прочитай питання та варіанти відповідей. Відзнач правильну відповідь умовним знаком.
1) До лісу пішли
__ Оля й Ліда;
__ Оля й Люда;
__ Олеся й Ліда.
2) На дереві співав
__ горобець;
__ соловейко;
__ синичка.
3) Одна із дівчаток кинула під кущ
__ недоїдки і шматки газети;
__ обгортки цукерок;
__ пляшку з-під води.
4) Друга дівчинка поклала недоїдки в сумку,
__ щоб доїсти їх потім;
__ тому що їй стало соромно перед пташкою;
__ тому що поспішала додому.
3. Прочитай переказ. Віднови порядок речень, зліва постав номер.
__ А Ліда рештки їжі поклала в сумку.
__ Оля й Ліда довго гуляли по лісу, втомилися і сіли обідати.
__ Коли він замовк, Оля зібрала недоїдки і кинула їх під кущ.
__ Їй було соромно перед соловейком залишати після себе бруд.
__ В цей час на дереві заспівав соловейко.
4. Вибери або напиши свій  заголовок, який найкраще підходить до тексту.
__ Дівчатка у лісі
__ Прогулянка
__ Соромно перед соловейком
_______________________________________________________________
5. Закінчи речення.
Головна думка цього оповідання ___________________________________
___________________________________________________________________________
6. Визнач, в якому рядку слова записані в алфавітному порядку, постав у них  наголос.
__ Сумка, соромно, спів.
__ Масло, дерево, хліб.
__ Соловейко, стомилися, трава.
7. Перебудуй дане речення у питальне та спонукальне.
Оля і Ліда пішли до лісу.
8. Придумай свою кінцівку до оповідання.
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________


Перепілки
Улітку на лузі  чи на хлібному полі можна почути дзвінку перекличку. «Підпадьом-підпадьом- підпадьом», – чітко вимовляє хтось у заростях високої трави.
перепілка – дика родичка домашніх курей. Строката витончена пташка величиною зі шпака – така собі мініатюрна жовто-бура рябенька курочка. Забарвлення гарно маскує перепілку. Пройдеш поруч із нею і не помітиш. Ну, а якщо у пташки нерви не витримують – вона зірветься з місця і швидко побіжить подалі від небезпеки. Найчастіше бігом і пересувається, хоча вміє літати і здійснює довгі й напружені перельоти, вирушаючи на зимівлю до Африки чи до Південної Азії.
Гнізда перепілка  влаштовує на землі, серед густої трави. Найчастіше вона розселяється на полях із зерновими культурами, але інколи, наприклад, під час дощового літа, перепілок можна зустріти і на посівах соняшнику. На полях птахи влаштовують гнізда й виводять пташенят.
Мешкає перепілка звичайна у Європі, у Західній Азії, в Африці. Здавна на цього птаха полювали через його смачне м’ясо. Але є підстави думати, що в Давньому Єгипті перепілок спеціально розводили: на деяких давньоєгипетських памятках  посеред малюнків домашніх тварин зустрічаються також зображення перепелів. На жаль, диких перепелів з кожним роком меншає. Добре, що їх можна вирощувати в неволі.
Нещодавно люди заходилися знову розводити перепелів. Перші вдалі спроби були зроблені в Японії. І зараз тут побудовано багато спеціальних перепелячих ферм, на яких вирощують у рік сотні тисяч птахів і отримують десятки мільйонів яєць. Перепелині яйця – унікальний продукт, який використовується в лікувальному й дієтичному харчуванні.
У Японії розводять німу перепілку. Чому її так назвали – невідомо. Може, тому, що вона не кричить класичне перепеляче «підпадьом», а тихо й глухо дзижчить. Німі перепели виявилися дуже підходящими для виведення нових порід. Селекціонери вивели перепелів, які дають багато яєць (250-300 за рік) і швидко набирають вагу (хорошою для перепела вважається вага в 100-120 грамів). Перепели легко пристосувалися до утримання в клітці й харчів, які їм запропонувала людина.
Розведення перепелів широко практикується в зарубіжних країнах. У нашій державі також є перепелячі ферми. Робота зі штучного розведення перепілок лише розпочата. Але цілком можливо, що людина виведе коли-небудь нові породи цих птахів. (319 слів)
За Наталією Пожарицькою
_____________
Селекціонери – люди, які виводять нові породи свійських тварин і рослин.
Завдання до тексту 
1.     Визнач жанр прочитаного твору.
А  легенда
Б  авторська казка
В  науково-популярне оповідання
1.     Що допомагає перепілці маскуватися?
А забарвлення
Б маленький розмір
В швидкий біг
1.     Куди перепілка відлітає на зимівлю?
А   до Європи й Західної Азії
Б   до Африки й Південної Азії
В   до Африки і Японії
4.  Де розводять німу перепілку?
А  у Єгипті
Б  в Африці
В  у Японії
5. Народний або літературний твір про вигадані, часто фантастичні події – це:
А   міф
Б   рима
В   псевдонім
6. Знайди й випиши з твору Наталії Пожарицької «Перепілки» слова, які вжито для опису зовнішнього вигляду птаха.
7. Склади й запиши план твору Наталії Пожарицької «Перепілки».
8. Для чого люди спостерігають і досліджують поведінку тварин? Склади й запиши коротке міркування з кількох речень.



              


                  Тексти та тестові завдання 


                                         

                        Хато моя, рідна хато!

   Хато моя, рідна батьківська хато! Ти випливаєш із туманної далечі минулих літ і стоїш переді мною білим видивом, немов хмарина серед буйного цвітіння вишень.
   Довкола тебе колишеться синювата імла: чи то вишні осипають свій квіт на призьбу, чи дим кучерявиться з твого димаря й огортає тебе своїми сизими крильми.
   Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від тебе, рідна хато! Неспроста ж твоє ім’я співзвучне зі словом “ мати ”.
   Перші спогади про хату ― немов рожевий досвіток дитинства. Біля стелі у тебе над головою, під дубовим тесаним сволоком засохлі польові квіти. До сволока на гаку прикріплена мотузочками вербова колиска. Мати наспівує колискову пісню про котика-вуркотика… А коли засинав, до мене приходили довірливий Івасик-Телесик, відважний Котигорошко і добра Мавка, яка сіяла по землі зерна і квіти.
   З батьківської хати розпочиналося пізнання світу. Скільки довкруж цікавого! Білі стіни, біла стеля ― неначе виткані з маминого полотна. Сонячне сніп’я лилося через вікна, і від того на стінах вигравали розгаптовані квітами рушники, розпростерли крила, немов жар-птиці. На плоскінному полотні кукурікали вогнисті півники, кували голубі зозулі, воркували сизі горлиці. Червоні кетяги калини аж горіли в дозрілій пишноті. Золотисті китички хмелю звисали з рушників до самого столу і пахли хлібом. А, може, то йшов дух від паляниць, які спекла мама на капустяному листі й поклала на столі, накривши білою скатертиною…
   Хато, моя рідна батьківська хато!
   Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Що навчила ти цінувати хліб і сіль, піднімати з підлоги ненароком випущену крихту. Ти навчила мене змалку поважати старих, шанувати батька й матір, бути терплячим, чесним і роботящим. Рідна хато моя! Давно я пішов від твого батьківського порога. Та де б я не був, під якими високими дахами не жив, ніколи не забуду твоєї стріхи, твоєї чистої стелі. Бо хіба може порядний син забути свою матір, свій дім, у якому вперше глянув на світ?
   Птахи й ті повертаються з-за далеких морів до своїх гнізд. Сотні віків, німі, безсловесні, щовесни вони летять у рідні краї. Їх кличе голос життя. Там десь, за тисячі верст, на них чекають нехай напівзруйновані, але рідні гнізда. А ми ж таки люди! В нас є не тільки інстинкт, а й розум. То чому ми маємо забувати про гнізда свої?
   Будь благословенна, хато моя! Прости, дерев’яна, побілена крейдою. І коли ми оновимо світ, коли збудуємо найрозкішніші, найказковіші палаци , однаково збережемо тебе для нащадків, наша бідняцька, але прекрасна хато! В музеях під високим небом збережемо тебе такою, як ти була. Щоб бачили всі, щоб знали наші нащадки, під якими стріхами ми народжувалися і виростали і, набравшись сил, ішли від отчого порога перетворювати світи!
Дужі вітри революції вривалися в наші села, як благословенна гроза, зводячи над солом’яними стріхами семицвітні райдуги. Нехай же стоїть під суворим небом історії наша рідна батьківська хата, нехай красується в живому цвітінні соняшників і мальв, у барвистому колі райдуги…   (За І. Цюпою.)

           Запитання на сприймання та варіанти відповідей
1.   Батьківська хата стоїть переді мною немов
а) хмаринка серед буйного цвітіння вишень;
б) хмаринка серед буйного цвітіння яблунь;
в) марево;
г) спогад про дитинство.
     2.  Який сволок у хаті?
           а) липовий тесаний;
           б) дубовий тесаний;
           в) березовий тесаний;
           г) лозовий тесаний.
      3.  Що сіяла Мавка по землі?
           а) зерна й квіти;
           б) зерна й гроші;
           в) добро і милосердя;
           г) сон і забуття.
      4.  Звідки розпочалося пізнання світу?
           а) з батьківського подвір’я;
           б) з батьківської хати;
           в) з маминої колискової;
           г) з бабусиної казки.
      5.  За що автор дякує хаті?
           а) за любов до життя;
           б) за любов до матері;
           в) за спогади дитинства;
           г) за все найкраще, що є в його душі.
      6.  На яке листя поклала мама спечені паляниці?
           а) смородинове;
           б) вишневе;
           в) капустяне;
           г) бурякове.
      7.  У якому цвітінні нехай красується рідна батьківська хата?
           а) у цвітінні соняшників і мальв;
           б) у цвітінні акацій і лип;
           в) у цвітінні калини та барвінку;
           г) у цвітінні соняшників та вишень.
      8.  Чому птахи повертаються до своїх гнізд?
           а) приходить весна;
           б) кличе голос життя;
            в) скучають за рідними гніздами;
            г) щоб вивести потомство.
       9.  Яка основна думка тексту?
            а) дитинство ― щаслива пора;
            б) батьки ― найдорожчі люди у світі;
            в) рідна хата ― колиска дитинства;
            г) спогади про хату.
     10.  З якими почуттями ви говорите про свою хату? За що дякуєте їй?




           Легенда про блакитний барвінок

   Ще за тих, коли в Карпатах люди поклонялися язичницьким богам, теплої купальської ночі молодь бавилась біля яскравої ватри. А потім дівчата, співаючи, опускали в швидкі води Черемоша барвисті вінки. Нехай пливуть до милого, хай причарують його серце навіки, хай зв’яжуть серця вірним коханням на все життя.
    Однієї такої ночі дівчата плели вінки, слухаючи пісню хвиль Черемоша, ловлячи голоси ставних легенів, котрі гуляли на березі річки.
   Ось вінки і сплетені. Лунко сміючись, веселою ватагою побігли юні чарівниці до Черемоша, аби кинути вінки до води. Пливіть, мовляв, віночки, до щасливого берега кохання.
   Лише Лади, наймолодшої і найвродливішої, не було серед дівчат. Вона так захопилася збиранням квітів, що забрела далеко в ліс та й заблукала.
   Злякалася Лада, опинившись сама-самісінька в нічному лісі. Почала гукати-кликати своїх подруг. Та дарма, лише таємниче відлуння відгукувалося на її голос.
   А ніч, ця чудова купальська ніч, творила в лісі справжні дива: чулися голоси якихось незвичних птахів, на галявині, що світилася феєричним сяйвом, завели танок лісові дівчата, мавки. А під темними кущами розквітали небачені квіти. Вони розкривали свої ніжні пелюстки, і сяяли сріблясто, манили до себе, ніби обіцяючи розкрити якусь незвідану таємницю.
   Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого барвистого вінка. І сталось диво: засвітився вінок голубуватим світлом. Замість різнобарвних лісових квітів постали у вінку темно-зелені гладенькі листочки, а з-поміж них виглянули ніжно-блакитні п’ятипелюсткові квіти.
   І почула дівчина тихий голос, народжений нічним вітерцем:
― Пам’ятай, Ладо, що п’ять пелюсток цієї квітки ― то п’ять засад щасливого
     подружнього життя. Запам’ятай їх і збережи у серці своєму на все життя:
     перша пелюстка ― то краса, друга ― ніжність, третя ― незабутність,
     четверта ― злагода, п’ята ― вірність. Будь щаслива!..
   Замовк голос, приліг вітерець між трав лісових, стало довкруж тихо-тихо. І тоді якась невідома сила повела дівчину через ліс. Почало благословлятися на світ. Лада опинилася на крутому березі Черемоша. Нікого там уже не було. Молодь додивлялась сни купальської ночі по своїх оселях.
   Стояла Лада над Черемошем і все вагалася: чи кидати їй цей дивний вінок у кришталеві води, чи зберегти його для себе?
   Незчулася, як підійшов до неї легінь красний, торкнувся легенько рукою її плеча і мовив:
― Ти забарилася, Ладо, зі своїм вінком. Черемош його не прийме. Може,
     мені подаруєш той вінок?
   Не промовила дівчина ні слова. Мовчки простягнула красному легеню свій вінок.
   Вінок упав на траву, розсипався, розрісся веселими зеленими стьожками попід кущами, глянув на світ очима квіточок.
…Довге і щасливе життя прожила з того часу Лада зі своїм судженим, а молодь відтоді плете вінки з барвінку, аби не переводилося на нашій землі щасливе і вірне кохання.   (За І. Мамчуром.)

         Запитання на сприйняття та варіанти відповідей
1.   На яке свято молодь бавилась біля яскравої ватри?
а) на свято весняного Миколая;
б) на свято Івана Купала;
в) на свято Покрови;
г) на свято Спаса.
      2. Як називається ріка, у яку вкинули свої вінки дівчата?
          а) Ворскла;
          б) Черемош;
          в) Дніпро;
          г) Прут.
       3. Як звали наймолодшу і найвродливішу дівчину?
          а) Ілона;
          б) Лана;
          в) Лада;
          г) Міла.
      4. Чому злякалася Лада?
          а) опинилася сама-самісінька в нічному лісі;
          б) загубила вінок;
          в) затушила яскраву ватру;
          г) побачила танок лісових мавок.
      5. Яке диво сталося з вінком?
          а) засвітився вінок голубуватим світлом;
          б) засвітився вінок яскравим світлом;
          в) вінок розсипався;
          г) квіти у вінку зів’яли.
      6. Назвіть квіти, які постали у вінку замість різнобарвних лісових:
          а) ромашка;
          б) барвінок;
          в) нагідка;
          г) мак.
      7. Що означають п’ять пелюсток цієї квітки?
          а) п’ять засад щасливого подружнього життя;
          б) п’ять пальців на лівій руці;
          в) число п’ять ― щасливе число;
          г) п’ять найбільших річок України.
      8. Що символізує вінок з барвінком?
          а) щасливе і вірне кохання;
          б) щасливу зустріч;
          в) нерозділене кохання;
          г) дівочу вроду і ніжність.
      9. Що означає вислів: почало благословлятися на світ?
          а) темніє;
          б) розвидняється;
          в) середина ночі;
          г) друга половина дня.
     10. Що називається легендою? Які ви знаєте легенди про квіти? А що, на
           вашу думку, ще потрібно для щасливого подружнього життя?



                
                                    Мавра

   Є неподалік Києва будинок відпочинку Семилипки. Там і справді ростуть сім дивовижних величезних лип. Коли одна зацвітає, інші чекають своєї черги: майже ніколи разом не цвітуть. Тому квітування лип і медовий дух над Семилипками триває довго. До того ж і липи не прості ― з великим круглим, мов латаття, листям, а квіти у них ― ніби карбовані з тонкого золота, маленькі запашні лілеї на довгих стеблинках, з прозорими, як із пластмаси, прилистками.
   Власне, то не стільки будинок відпочинку, як будинок праці для людей, що пишуть книжки…
   Була там невеличка на зріст, тигрової масті кицька, з милою круглою мордочкою і величезними зеленими очима. Вона чомусь полюбила саме мене, хоча й інші підгодовували її. Мій голос вона чула здалеку, бігла назустріч, сяючи зеленими фарами очей. Ніколи не нявкала, виканючуючи поживу, як інші коти, зате дуже мелодійно вміла промовляти ― “ мав-рра ”. Ніжно і вдячно. Ми так і прозвали її Маврою.
   Я раділа, що Мавра віддавала мені свою незрадливу приязнь, що так радісно озивалася до мене своїм ― “ мав-рра! ”. Я залюбки ходила з нею на прогулянку, а сусіди по Семилипках посміхалися:
― Завели собі кицьку замість собачки.
   Але от в медпункті нашого будинку відпочинку з’явилася нова лікарка. Огрядна, кругловида ― і недобра. Ця лікарка відразу стала лютою ворогинею моєї Маври. Здавалось, вона вважала справою свого життя понищити навколо себе всіх собак і котів.
   Мені треба було поїхати на кілька днів із Семилипок. Ми з корпусною прибиральницею влаштували Мавру з кошеням у затишному місці за будинком. Туди ж мої друзі обіцяли приносити їжу, аби кицька не траплялася зайвий раз лікарці на очі.
   Залагодивши свої справи, я поспішила назад. Було дуже тривожно за Мавру, і недаремно: ящик, в якому ми її влаштували, ― порожній…
   Я кинулася до корпусної.
― Де Мавра?
― Та бачите, ― знітилась вона, ― лікарка суворо наказала занести її з кошеням за річку в ліс або ще краще ― втопити.
― І ви втопили?
― Ой, що ви, хіба ж я змогла б… Але довелося занести. Наказали.
― Куди ж ви її однесли?
― Не однесла, а одвезла, ― зітхнула прибиральниця.
― Може, добрі люди їх підберуть, не всі ж такі, як наша лікарка.
   Є в Семилипках широка алея, де полюбляють прогулюватися мешканці будинку відпочинку. І тут я вгледіла Мавру. Вона несла в зубах свого безпорадного сина. Підійшла просто до мене і поклала кошеня до моїх ніг.
   Навкруги всі вражено охнули. Що за дивина! Кицька, не злякавшись людей, яких уже так боялася, прийшла на людне місце й віддала своє маля
тому, кому вірила. І мовчки дивилась, ніби питала: “ Невже не захистиш? Я ж так довго здалеку несла своє дитя, а тепер віддаю під твою охорону ”.
   Зачувши крики про щура, Маврина ворогиня-лікарка поспішила до нас. Але, побачивши змучену кицьку, що так довірливо поклала своє кошеня до моїх ніг, вона сторопіла. Не сказавши нічого, зрозуміла, що зараз за мавру заступляться не лише я, а й інші, мовчки відвернулась та й пішла собі.
                                                                                  ( За Л. Письменною.) 

         Запитання на сприймання та варіанти відповідей
1.     Як називається будинок відпочинку?
а) Семилипки;
б) Трицвітки;
в) Березовики;
г) П’ятидубки.
     2.  Які дерева там ростуть?
а) берези;
б) липи;
в) клени;
г) каштани.
     3.  Якої масті була кішка?
а) тигрова;
б) чорно-біла;
в) сіра;
г) тримасна.
     4.  Чому кішку звали Маврою?
а) була чорною;
б) була сірою;
в) у неї були чорні очі;
г) на лапках були «чорні шкарпетки».
     5.  Що, здавалося, вважала лікарка справою свого життя? 
а) виростити чудовий сад; 
б) вилікувати хворих;
в) понищити всіх бездомних тварин;
г) допомогти тваринам.
     6.  Чому корпусна відвезла кішку?
а) наказали відвезти;
б) сама не любила тварин;
в) хотіла, щоб про неї всі забули;
г) думала, так буде краще.
     7.  Чому вона не втопила кішку? 
а) стало жалко тварину;
б) не змогла втопити;
в) кішка втекла;
г) забрали чужі люди.
      8.  Куди кішка поклала кошеня?
а) до ніг;
б) до сумки;
в) біля порогу;
г) під кущ.
     9.  Чому лікарка нічого не сказала?
а) стало соромно;
б) знала, що усі заступляться за Мавру;
в) не знала, що сказати;
г) розгубилася.
     10. А що б ви зробили на місці головної героїні?



                                 Дика качка

   Пригадалася дика качка, яка жила по сусідству, на озері Ясному, і водила за собою виводок вже дорослих качат. Ми познайомилися з нею у той день, коли поселились на цьому березі. Проходили берегом, я розглядав кожний кущ, латаття на озері, намагаючись заглянути на саме дно. Несподівано помітив у лозовому кущі качину сімейку. З десятеро вже оперених качат замаскувались під жовте старе коріння, а стара качка з шумом випурхнула з куща. Ламала крила, підлітом пливла біля берега, відчайдушними і переляканими очима дивилась на мене. Птах був кимось скалічений. Одне крило працювало порско, било по воді, над озером здіймалися бризки. Друге, вивернуте білим пером наверх, мертво тяглося збоку. Чи то безсердечний мисливець її поранив, а чи, може, звірина яка схопила за крило та не вдержала ― того ніхто не знає. Мене схвилювало те, що, навіть ставши калікою, приреченою на загибель, стара качка безстрашно відводила небезпеку від своїх дітей, турбуючись, щоб її покоління уникло загибелі та знялося на крило й полетіло у великий і неозорий світ…
   Позавчора в озері довго бовтались косарі-рибалки. Топтали азартно, з великим гуком. Розлякали не тільки рибу в Ясному, а й зняли на крила юну качину сім’ю. Довго кружляла вона якось несміло, то зриваючись уверх, то знижуючись над озером, а згодом набрала висоту та й , кружляючи над луками, потягла у далину, можливо, що й назавжди.
   Серед них не було старої качки з покаліченим крилом. Вона сховалась у заростях, заздро дивилась у небо, на своїх крилатих дітей і , можливо, гірко лила пташині сльози і журилась своєю пташиною журбою.
   Минуло вже два дні, а качиний виводок не появлявся на озері. Тільки чути було вечорами і ранками, як призивно в розлуці кахкала одинока пташина, марно кличучи дітей, які відчували смак до польоту і збагнули всю красу і неосяжність великого й могутнього світу.
   Пораненим і одиноким птахом відчув я себе у темній оселі…
   Ледь зажеврілось на сході, а я вже був на ногах. Бездонне небо, місяць повний і рожевий у променях невидимого сонця, озеро сонне, повите ранковим туманом, пташиний щебет, вологий холодок ― все те непомітно перекинуло мене в інший світ, у світ мого дитинства…
   Іду до озера. Серед латаття появились, покликані світом, білі і жовті лілії, які передбачливо ховаються на ніч під воду. Швидконогі сухорляві жучки-ковзанярі спритно, мов першокласні хокеїсти, носяться по дзеркальній гладіні озера.
   Несподівано натрапляю на качиний виводок. Щиро радію за щастя качки-матері, скаліченої в боротьбі за життя своїх дітей. Мені боляче було бачити її, покинуту, стару і одиноку, безкрилу і безпорадну. Зараз вона, щаслива і збуджена, заклопотано метушиться серед табунця, то витягає шию, то втягує її, ніби переконує в чомусь неслухняних дітей…
                                                                                                 ( За Ю. Збанацьким.)

            Запитання на сприймання та варіанти відповідей
1.     Качка жила
а) у плавнях;
б) на озері Ясному;
в) на болоті;
г) під вербовим кущем.
      2. Ми познайомилися з качкою у той день, коли:
          а) прийшли в гості до друзів;
          б) поселились на цьому березі;
          в) йшов дощ;
          г) розпалювали багаття.
      3. В якому кущі помітили качину сімейку?
          а) в лозовому;
          б) в вербовому;
          в) у кущі шипшини;
          г) у калиновому.
      4. Чому качка з шумом випурхнула з куща?
          а) злякалась;
          б) відводила небезпеку від каченят;
          в) була голодною;
          г) втікала від дітей.
      5. Друге крило
          а) мертво тяглося збоку;
          б) висіло;
          в) вивернулося;
          г) стриміло вгору.
      6. Позавчора в озері довго бовтались
          а) косарі-рибалки;
          б) конюхи;
          в) відпочиваючі;
          г) ковалі.
      7. Як качина сім’я кружляла над озером?
          а) колами;
          б) довго;
          в) повільно;
          г) стрімко.
      8. Стара качка сховалась
          а) у воді;
          б) у плавнях;
          в) під деревом;
          г) у заростях.
      9. Скільки минуло днів, як качиний виводок не з’являвся на озері?
          а) два дні;
          б) п’ять днів;
          в) місяць;
          г) тринадцять днів.
     10.Я вже був на ногах, коли ледь
          а) розвиднілось;
          б) зажевріло на сході;
          в) встало сонце;
          г) стемніло.
     11.Чому качка заздро дивилась у небо?
          а) любила волю;
          б) хотіла полетіти з своїми дітьми;
          в) її манила небесна блакить;
          г) хотіла зустрітись із качуром.
     12. Яка головна думка оповідання?
          а) виховання любові до природи;
          б) виховання неслухняних дітей;
          в) турбота про підростаюче покоління;
          г) пригода на озері.

ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ. 4-Й КЛАС

Орієнтовні контрольні роботи

Марія БАРНА, канд. пед. наук,
доцент, завідувач кафедри,
Ольга ВОЛОЩЕНКО, старший викладач;
Олександра КОЗАК, викладач,
кафедра педагогіки Львівського ОІППО

Методичні рекомендації щодо проведення тематичного оцінювання з літературного читання
Згідно з “Інструктивно-методичними матеріалами щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів” (додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 28 січня 2014 р. № 1/9-74) у 4-му класі передбачено написання учнями підсумкової контрольної роботи наприкінці І семестру. Вона може складатися з незнайомого тексту (обсягом 350–420 слів) і 12 завдань: 6 завдань, які передбачають вибір однієї правильної відповіді з трьох (чотирьох) запропонованих варіантів; 5 завдань, серед яких можуть бути: з короткою письмовою відповіддю,  на встановлення відповідності та на встановлення правильної послідовності;  одного завдання творчого характеру, яке потребує розгорнутої відповіді
Наприкінці ІІ семестру у 2014/2015 навчальному році учні 4-го класу складали державну підсумкову атестацію з літературного читання у вигляді підсумкової контрольної роботи, вимоги до змісту якої були аналогічні.
Контрольна робота № 1 (за І семестр навчального року)
Програмові вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Розділ програми
Опис вимог
(конкретизовані навчальні цілі)
Рівень навчальних досягнень учня
Номер відповідного завдання
Коло читання
визначає жанр прочитаного твору
початковий
1
Літературознавча пропедевтика
співвідносить прислів’я з основною думкою прочитаного твору
високий
6
пояснює, які події, пригоди трапилися з героями твору
середній
9
розуміє, які яскраві, влучні слова (речення) допомагають краще уявити, глибше зрозуміти стосунки між героями твору
середній
5
розуміє основний смисл описаних фактів, подій
середній
2
демонструє вміння знаходити у тексті слова (словосполучення), які допомагають краще уявити, глибше зрозуміти характери, вчинки персонажів
достатній
4
Досвід читацької діяльності
уміє знаходити і пояснювати істотні ознаки певних подій
достатній
3
розташовує пункти плану в правильній послідовності
середній
7
добирає власний заголовок до тексту
достатній
11
встановлює відповідність між словами і їхніми лексичними значеннями
високий
8
знаходить у тексті засоби художньої виразності
достатній
10
Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного
виконує творчі завдання до прочитаного
високий
12





Структура тесту і формати завдань
1. Контрольну роботу проводять у письмовій формі. Кожен учень отримує індивідуальний бланк із завданням.
2. Тестування триває 40 хв, з них 5 хв — організація класу, інструктаж учнів; 35 хв — виконання тестових завдань.
3. Контрольна робота передбачає такі формати тестових завдань:
а) завдання з вибором однієї правильної відповіді (1–6);
б) завдання на встановлення правильної послідовності (7);
в) завдання на встановлення відповідності (8);
г) відкриті завдання з короткою відповіддю (9–11);
ґ) відкриті завдання з розгорнутою відповіддю (12).

Як оцінити роботу

1. Правильне виконання завдань 1–6 оцінюють 1 балом.
2. Виконання завдань 7–11 оцінюють у межах 2 балів:
2 бали — завдання виконано правильно, дано повну ґрунтовну відповідь, правильно встановлено послідовність чи відповідність;
1 бал — завдання виконано частково, допущено неточності, відповідь не обґрунтована;
0 балів — учень виконав завдання неправильно чи не приступив до виконання завдання.
3. Виконання завдання 12 оцінюють у межах 3 балів. Ураховують: зміст (висловлення (обґрунтування) власної думки); логічність і послідовність викладу;   використання засобів художньої виразності у висловлюванні. Бали виставляють без урахування граматичних помилок.

Таблиця переведення набраних балів в оцінку
Кількість набраних балів
Оцінка
1
1
2–3
2
4–5
3
6–7
4
8–9
5
10
6
11–13
7
14–16
8
17
9
18
10
19
11
20
12




КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ № __
уч _______ 4 ____ класу
_________________________________________________________
(назва школи)
______________________________________________________________________________
(прізвище та ім’я)
Час виконання — 40 хвилин.
Дорогий четвертокласнику!
Пропонуємо тобі контрольну роботу з літературного читання.
Під час тестування тобі потрібно буде прочитати текст і відповісти на запитання до прочитаного. Деякі частини тесту можуть здаватися тобі легкими, інші — складними.
Ти маєш відповісти на запитання різних типів. Після деяких запитань наводяться три варіанти відповіді, позначені буквами. Обери правильну відповідь і обведи кружечком ту букву, що їй відповідає, як це зроблено у прикладі.
Хто є автором літературної казки “Біда навчить”?
А Іван Франко
Овал: БЛеся Українка

В Олена Пчілка
У кожній роботі є також кілька завдань, у яких ти маєш записати коротку відповідь у спеціально відведеному для цього місці. Одне завдання вимагає розгорнутої відповіді.
Постарайся відповісти на всі запитання. Якщо ти не можеш дати відповідь на якесь із них, переходь до наступного.
Пиши грамотно. Записи роби охайно.
Не забувай перевіряти виконані завдання.
Зичимо тобі успіхів!

І варіант
Прочитай текст.
Загублені рукавички
Товаришів у мене багато — у школі, в нашому класі й у сусідських дворах. Але найбільше дружу з Ігорем. Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою.
Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.
Коли похолодало й випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички, м’якенькі й теплі-теплі.
Я теж захотів такі самі. Мама купила й мені.
Одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули — а в нас обох немає по рукавичці. У мене лівої, в Ігоря — правої.
Наступної перерви майже всім класом шукали. Перерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.
— Ну, де вона пропала? — сумував Ігор. — Тепер удома будуть лаяти….
— І мене лаятимуть…. — журився я.
Після того вже й учителів мало слухали на уроках. Все думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися.
“А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — У нього ж права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!..”
Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Тоді вдома не узнають, що він загубив, і не лаятимуть. Але якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!..
Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно.
Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися.
Коли я вдома виклав на стіл зі свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витягнув і зелену вовняну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем переплутали ранці. Таке вже не раз було, бо вони однакові. Щоб остаточно переконатися в тому, подивився на зошити. Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре пам’ятаю, що засовував її не у свій, а в Ігорів.
Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер усе ясно… виявляється, Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку. От сміхота, от комедія!..
Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчинив двері, відчиняються навпроти і його. Я тримаю зелену вовняну рукавичку, і у нього в руці така ж…

За Борисом Комаром
Виконай завдання.
І. Завдання 1– 6 з вибором однієї правильної відповіді
1. Визнач жанр твору.
А       казка
Б       оповідання
В       легенда

2. У якому реченні описано пригоду, що сталася з персонажами твору?
А       “Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою”.
Б       “Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули, а в нас обох немає по рукавичці”.
В       “Все думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися”.

3. Яку з ознак справжньої дружби продемонстрували дійові особи твору?
А       справжні друзі завжди готові прийти на допомогу
Б       справжні друзі вміють слухати
В       справжні друзі ніколи не змагаються

4. Які слова тексту передають переживання хлопців через пригоду, що з ними сталася?
А       “…все думали про загублені рукавички”
Б       “…як пояснити вдома, де вони (рукавички) поділися”
В       “…засунув тихцем рукавичку в ранець”

5. Обери рядок, у якому записано речення, що допомагає краще уявити стосунки між хлопцями.
А       “Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку”
Б       “Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки!”
В       “Після того вже й учителів мало слухали на уроках”

6. Яке прислів’я найточніше виражає основну думку твору?
А       Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже
Б       Друзі пізнаються в біді
В       Дружба та братство — найбільше багатство
ІІ. Завдання 7 на встановлення правильної послідовності
7. Розташуй пункти плану твору в правильній послідовності.
1

2

3

4

5

6

А       Пошуки рукавичок.
Б       Як виручити друга?
В       Купили рукавички.
Г       Що знайшли хлопці в своїх ранцях?
Ґ       Зустріч хлопців на сходовому майданчику
Д       Загубили по рукавичці.

ІІІ. Завдання 8 на встановлення відповідності
8. Установи відповідність між словами і їхніми лексичними значеннями.
А       комедія
Б       тихцем
В       ранець
1       потай, непомітно, криючись
2       школярська сумка, яку носять на спині
3       драматичний твір з веселим, смішним сюжетом
А

Б

В





ІV. Відкриті завдання 9–11 з короткою відповіддю
9. Чому учні всього класу перерили в шкільному дворі увесь сніг?
___________________________________________________________________

10. Вибери з тексту три найвлучніші, на твою думку, слова, які використав автор для опису рукавичок, і запиши їх.
___________________________________________________________________

11. Запропонуй власний заголовок до прочитаного твору. Запиши його.
____________________________________________________________________

V. Відкрите завдання 12 з розгорнутою відповіддю

12. Як могли б розвиватися події, пов’язані з загубленими рукавичками, якби хлопці не були справжніми друзями? Свою думку обґрунтуй.
________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІІ варіант
Прочитай текст.
Велосипед для Катрусі
Тієї осені Катрусі купили велосипед. О, скільки щастя! У її старшого братика Дениса давно вже був великий, з рамою. Він часто возив на ній Катруську, коли батьки казали. А по своїй волі катати не хотів. Тож мрією дівчинки був свій, власний велосипед.
Що й казати, Катруська просто марила цією покупкою.
А тут уже наступного дня батьки привезли новенького, лискучого червоного велосипедика. Ох і щаслива була дівчинка — її мрія здійснилася!
Та тут нагодився братик і геть зіпсував настрій сестрі:
— Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!
— Синку, не ображай сестру, вона навчиться, обов’язково. Ти ж також колись не вмів, а потім навчився. Доню, ходімо вчитися!
Вони вийшли з квартири. Денис — за ними. Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо. Мовляв, от я сиджу на велосипеді — своєму, власному, а зараз поїду.
Як тільки тато відпустив велосипед, Катруська скрутила кермо і наїхала пряменько на дерево. Коли тато з Денисом добігли до місця пригоди, то знайшли там покарлючений велосипедик і Катрусю, яка сиділа на траві й тільки кліпала очима.
— Тату, відремонтуй, будь ласка, чимшвидше мого велосипедика, а то так ще й літо мине, а я не навчуся їздити, — тихо промовила Катруся.
За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці й здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у правильному напрямку і не перехилятися набік. Словом, доки не навчилася їздити сама без підтримки.
З того великого дня вона майже не злізала зі свого залізного друга. І до подружок, і до бабусі, й до магазину на ньому їздила. Вона не тямила себе від щастя відтоді, як їй купили велосипед.
Та якось Денис прийшов додому дуже засмучений, бо зламав свого велосипеда — врізався в дерево.
— Не переживай! На моєму їздитимеш — поділимося якось.
Денис аж очі витріщив на сестру від подиву. Але відразу йому стало соромно, що от він колись не хотів катати Катрусю на своєму велосипеді, а тут вона так просто пропонує йому свій. Денис підійшов до Катруськи, обійняв і вперше в житті зрозумів, що кращого друга, ніж його маленька сестра, у нього немає.

За Дариною Мурмуєнко
Виконай завдання.
І. Завдання 1–6 з вибором однієї правильної відповіді
1. Визнач жанр твору.
А       легенда
Б       казка
В       оповідання

2. У якому реченні описано головну подію, що сталася з Катрусею?
А       “Катруська просто марила цією покупкою”
Б       “Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!”
В       “Тієї осені Катрусі купили велосипед”

3. Яку з ознак справжньої дружби демонструє героїня твору?
А       справжні друзі завжди раді вашим успіхам
Б       справжні друзі завжди готові прийти на допомогу
В       справжні друзі не нав’язливі

4. У яких рядках автор розкриває захоплення героїні від їзди на велосипеді?
А “Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо”.
Б “Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці й здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у правильному напрямку і не перехилятися набік”.
В “З того великого дня вона майже не злізала зі свого залізного друга. І до подружок, і до бабусі, й до магазину на ньому їздила”.

5. Обери рядок, у якому записано речення, що допомагає краще уявити стосунки між героями твору.
А       “Не переживай! На моєму їздитимеш — поділимося якось”.
Б       “За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати”.
В       “Денис аж очі витріщив на сестру від подиву”.

6. Яке прислів’я найточніше виражає основну думку твору?
А       Без біди друга не пізнаєш
Б       Людина без друзів, що дерево без коріння
В       Вірний приятель — то найбільший скарб
ІІ. Завдання 7 на встановлення правильної послідовності
7. Розташуй пункти плану твору в правильній послідовності.
1

2

3

4

5

6

А       Перший виїзд Катрусі на велосипеді.
Б       Здійснилася мрія Катрусі.
В       Пригода з Денисом.
Г       Зміна ставлення Дениса до сестри.
Ґ       Чому зіпсувався настрій у Катрусі?
Д       Катруся навчилася їздити на велосипеді.

ІІІ. Завдання 8 на встановлення відповідності
8. Встанови відповідність між словами і їхніми лексичними значеннями.
А       тріумфатор
Б       покарлючений
В       кермо
1       пристрій для керування
2       сильно зігнутий, викривлений
3       той, хто досягнув успіху, переміг у чому-небудь
А

Б

В





ІV. Відкриті завдання 9–11 з короткою відповіддю
9. Чому Денис змінив ставлення до сестри?
___________________________________________________________________

10. Вибери з тексту три найвлучніші, на твою думку, слова, які використав автор для опису Катрусиного велосипеда, і запиши їх.
____________________________________________________________________

11. Запропонуй власний заголовок до прочитаного твору. Запиши його.
____________________________________________________________________

V. Відкрите завдання 12 з розгорнутою  відповіддю

12. Як могли б розвиватися події після поломки Денисового велосипеда, якби Катруся не виявилась справжнім другом для брата? Власну думку обґрунтуй.
___________________________________________________________________________________________________________________________________
Контрольна робота № 2 (за ІІ семестр навчального року )
Програмові вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Розділ програми
Опис вимог
(конкретизовані навчальні цілі)
Рівень навчальних досягнень учня
Номер відповідного завдання
Коло читання
визначає жанр прочитаного твору
початковий
1
Літературознавча пропедевтика
співвідносить прислів’я з основною думкою прочитаного твору
високий
3
пояснює, які події, пригоди трапилися з героями твору
середній
2
розуміє, які яскраві, влучні слова (речення) допомагають краще уявити, глибше зрозуміти вчинки персонажів твору
середній
4

розуміє основний смисл описаних фактів, подій
середній
9
демонструє вміння знаходити у тексті слова (словосполучення), які допомагають краще уявити, глибше зрозуміти характери, вчинки персонажів
достатній
5
Досвід читацької діяльності
демонструє вміння самостійно визначати за змістом тексту позитивні (негативні) вчинки персонажів
достатній
6
розташовує пункти плану в правильній послідовності
середній
7
добирає власний заголовок до тексту
достатній
10
встановлює відповідність між героями твору і їхніми висловлюваннями
високий
8
знаходить у тексті засоби художньої виразності
достатній
11
Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного
виконує творчі завдання до прочитаного
високий
12



Структура тесту і формати завдань
1. Контрольну роботу проводять у письмовій формі. Кожен учень отримує індивідуальний бланк із завданням.
2. Тестування триває 40 хв, з них 5 хв — організація класу, інструктаж учнів; 35 хв — виконання тестових завдань.
3. Контрольна робота передбачає такі формати тестових завдань:
а) завдання з вибором однієї правильної відповіді (1–6);
б) завдання на встановлення правильної послідовності (7);
в) завдання на встановлення відповідності (8);
г) відкриті завдання з короткою відповіддю (9–11);
ґ) відкриті завдання з розгорнутою відповіддю (12).

Як оцінити роботу

1. Правильне виконання завдань 1–6 оцінюють 1 балом.
2. Виконання завдань 7–11 оцінюють у межах 2 балів:
2 бали — завдання виконано правильно, дано повну ґрунтовну відповідь, правильно встановлено послідовність чи відповідність;
1 бал — завдання виконано частково, допущено неточності, відповідь не обґрунтована;
0 балів — учень виконав завдання неправильно чи не приступив до виконання завдання.
3. Виконання завдання 12 оцінюють у межах 3 балів. Ураховують: зміст (висловлення (обґрунтування) власної думки); логічність і послідовність викладу;   використання засобів художньої виразності у висловлюванні. Бали виставляють без урахування граматичних помилок.

Таблиця переведення набраних балів в оцінку
Кількість набраних балів
Оцінка
1
1
2–3
2
4–5
3
6–7
4
8–9
5
10
6
11–13
7
14–16
8
17
9
18
10
19
11
20
12



І варіант
Прочитай текст.
Калина цвіте пізно
Жила собі дівчинка Марійка. На цю осінь вже в третій клас перейшла. Після уроків, пообідавши, біжить вона на город, а потім у сад. Тут Марійка господиня: нарве травички для кроликів, опалі яблука позбирає, вичистить гарбузи, а їхнє насіння покладе сушитися на підвіконня. А мама з татом цілий день на роботі, в полі.
Якось покликала її бабуся Марина, що поралась на сусідньому городі.
— Чуєш, онучко! Я на своїй калині вже кетяги обламала. Час і тобі пообламувати, бо незабаром дощі почнуться!
Пообламувала дівчинка кетяги калини, як червоні намистини, поставила кошик з ягодами поряд із верандою і взялася пучечки в’язати. Коли це заходить у двір тітка Ольга. Марійка хутенько принесла стільця:
— Сідайте, тьотю!
— Та ніколи мені. На автобус треба встигнути. Оце ж їду в місто до дочки. Вона просить, щоб і на цілу зиму зоставалася. Щось я хворію часто, а в неї квартира тепла, простора... Ось вам пиріжків із яблуками та сливами принесла. Бувай здорова!
Провела Марійка свою гостю та й сіла пиріжки їсти. Налила в склянку молока, стала пити. Як же смачно! І враз дівчинці зробилося соромно-соромно. Згадала, що тьотя Оля все покашлювала, а вона, Марійка, не дала їй ані жменьки калини. Калина від застуди чи не найкращі ліки. І Марійці мама давала пити чай з калиною, коли вона застудилася.
Швидко проминула зима.
Ось і весна прийшла з теплими дощами.
Облетіли з вишень білі пелюстки, а там і яблуні перецвіли. Лише калина і досі чорніє. Жодного листочка на всьому кущі. А коли ж вона цвістиме?
Бабуся й каже:
— Бачиш, онучко, недарма калина завжди цвіте пізно. Наче прислухається, вагається. Всі дерева й трави дуже чутливі до зла і добра, до людського слова. А калина — особливо! Тобі видніше, за що вона могла на тебе нагніватись. Щось, мабуть, сталося, що цього року цвісти не хоче.
— Я починаю здогадуватись... От якби тітка Ольга додому вернулася! Я для неї три пучки ягід приберегла. А минулої осені, коли вона заходила до нас, якось не здогадалася з нею поділитися, — виправдовується дівчинка.
— Бачили Ольгу в місті, навесні вона знову розхворілася. Ти її не дочекаєшся. А коли надумаєш сама їхати до неї, то у мене адреса є — ось, візьми.
Ходила Марійка замислена цілий день, а тоді надумала разом з мамою поїхати до Києва, щоб знайти там тьотю Олю.
— Я перед нею так завинила! — каже дівчинка мамі. — І перед калиною винна теж, то через мене вона сохне. Поливаю щодня, а жодна гілочка зеленіти не хоче.
За якийсь тиждень приїхали мати з донькою до міста, пішли до тітки Ольги. Зраділа вона гостям, привітала, посадила у вітальні й стала розпитувати, які в рідному селі новини. Марійка мерщій і каже:
— Та все добре, все як було, тільки моя калина після зими чомусь не оживає. Пам’ятаєте, я вам не вділила ягід восени? То ось привезла. Візьміть, будь ласка!
Тітка Ольга усміхнулася:
— Та що ти! Такі дрібниці! Та й мені незручно було просити... Все гаразд, не мучся тим. Сідаймо чай пити!
Наступного дня увечері йшли Марійка з мамою рідною вулицею. Коли вже до хати підходили, прислухалися — а в їхньому садку соловейко щебече, аж луна котиться! Забігла дівчинка у двір, глянула — калина за одну нічку і зазеленіла, і рясним цвітом вкрилася.
І відтоді Марійчина калина цвіте щороку. Знає вже дівчинка, як її доглядати. Половину ягід вона людям роздає. А як дізнається, що хтось занедужав, то й останніми поділиться.
За Тетяною Майданович
Виконай завдання.
І. Завдання 1–6 з вибором однієї правильної відповіді
1. Визнач жанр прочитаного твору.
А       легенда
Б       оповідання
В       повість

2. У якому реченні описано пригоду (подію), що сталася з калиною навесні?
А       “Пообламувала дівчинка червоні кетяги (калини)”.
Б       “Лише калина і досі чорніє. Жодного листочка на всьому кущі”.
В       “Калина від застуди чи не найкращі ліки”.

3. Яке прислів’я найточніше виражає основну думку твору?
А       Справжнє добро завжди просте
Б       Добро не помре, а зло зникне
В       Коли люди до тебе добрі, будь до них ще ліпший

4. Обери рядок, у якому записано речення, що допомагає краще зрозуміти, чому Марійка попросила маму поїхати з нею до тітки Ольги.
А       “Ходила Марійка замислена цілий день”.
Б       “Я перед нею так завинила! …І перед калиною винна теж”.
В       “Провела Марійка свою гостю та й сіла пиріжки їсти”.

5. Які вислови у тексті допомагають краще уявити характер тітки Ольги?
А       “…нарве травички для кроликів, опалі яблука позбирає…”
Б       “…час і тобі пообламувати (кетяги калини)…”
В       “…стала розпитувати, які в рідному селі новини…”
6. Обери рядок, у якому записано речення, що допомагає визначити негативний вчинок головного персонажа твору.
А       “Після уроків, пообідавши, біжить вона на город, а потім у сад”.
Б       “…тьотя Оля все покашлювала, а вона, Марійка, не дала їй ані жменьки калини”.
В       “Провела Марійка свою гостю та й сіла пиріжки їсти”.

ІІ. Завдання 7 на встановлення правильної послідовності
7. Розташуй пункти плану твору в правильній послідовності.
1

2

3

4

5

6

7

8

А       Чому Марійці зробилося соромно?
Б       Марійка — господиня на городі й в саду.
В       Марійка і мама приїхали до тітки Олі.
Г       Калина навесні не розцвіла.
Ґ       Нагадування бабусі Марини.
Д       Чому калина перестала гніватися на Марійку?
Е       Тітка Ольга зайшла у двір до Марійки.
Є       Калина зазеленіла, рясним цвітом вкрилася.

ІІІ. Завдання 8 на встановлення відповідності
8. Установи відповідність між персонажами твору і їхніми висловлюваннями.
А

Б

В

А       Марійка
Б       бабуся Марина
В       тітка Ольга
1.                “Бачиш, недарма калина завжди цвіте пізно”
2.                “Ось вам пиріжків із яблуками та сливами принесла”
3.                “…тільки моя калина після зими чомусь не оживає”

ІV. Відкриті завдання 9–11 з короткою відповіддю
9. Продовж речення.
Калина зацвіла так пізно тому, що дерева й трави дуже чутливі до зла і добра, до людського слова, а Марійка _______________________________.

10. Запропонуй власний заголовок твору. Запиши його.
________________________________________________________________

11. Вибери з тексту вираз, у якому образ калини конкретизується шляхом порівняння його з іншим предметом, і запиши його.
____________________________________________________________________

V. Відкрите завдання 12 з розгорнутою  відповіддю
12. Знайди у творі епізод, який, на твою думку, потребує детальнішого опису. Доповни його.
__________________________________________________________________
ІІ варіант
Прочитай текст.
Вишенька
Жив собі на світі бідняк. І був у нього син Янош. Та такий ледачий був той Янош, такий лежень, що й розказати не можна. Цілісінький день лежить, з боку на бік перекидається. Скажеш зробити що-небудь — пальцем не поворухне, бровою не поведе.
Якось сказав батько синові:
— Ходім, сину, подивимось, що на білому світі робиться.
І рушили вони в путь-дорогу.
Ішли вони, йшли, і раптом бачить Янош: підкова лежить — корисна річ! Підняв би її Янош, та от біда — нагинатися ліньки. А батько його не полінувався — нагнувся, підкову підняв і заховав собі за пазуху.
Незабаром прийшли вони в село. Зайшов батько до крамниці й дав крамареві підкову.
— Ваша підкова коштує цілий гріш! — сказав крамар і дав біднякові монету.
Пішли вони далі.
А сонце високо в небі. Янош то на небо гляне, то навкруги роззирнеться — чи нема поблизу села або якої корчми.
Уже й полудень настав, і обідати давно пора. Ох, як хочеться Яношу їсти, сил немає!
Увійшли вони ще в одне село. Ідуть вулицею. По боках — хати, а на них стирчать димарі, мов вартові. Зрадів Янош! Та, мабуть, рано ще було радіти: димарі стирчать, а диму над ними нема. Всі вже пообідали. Зрозумів бідаха Янош, що піде він звідси, облизня впіймавши.
Сумний ішов він селом, навіть на перехожих не дивився. Раптом на базарному майдані побачив Янош віз із вишнями.
— Батьку, батьку! — загукав він. — Подивись-но, вишні! Адже гріш у тебе є?
— Є, — сказав батько і підійшов до воза.
Зрадів Янош, коли за гріш насипали їм цілу хустку ягід. Та рано ще було радіти: батько зав’язав хустку вузликом і пішов далі.
Поплентався за батьком і Янош. Жде не діждеться, коли посідають вони під деревом, у затишку, та досхочу наїдяться вишеньок. А батько мовчить і йде далі.
От зійшли вони зі шляху. Пішли чистим полем: навкруги трава й квіти.
Ішов-ішов Янош за батьком, раптом бачить: упала вишенька на траву, лежить у зеленій траві, виблискує. Янош нагнувся, схопив вишеньку — і до рота. Ой, до чого ж добра! Соковита, м’ясиста, запашна!
Дивиться — знову вишенька упала на траву. Знову нагнувся Янош, підняв її й з’їв.
А старий іде-йде мовчки та ненароком і кине з хустки крізь дірочку вишеньку на траву. Одну загубить, другу, третю...
Янош усі ягоди з’їв. Трохи перебив голод. Тоді батько озирнувсь на нього та й каже:
— Бачиш, синку, тобі ліньки було раз нагнутися за підковою, а довелося дев’яносто дев’ять разів нагинатися, вклоняючись кожній вишеньці.
Отак воно завжди буває з ледарями.
З угорського фольклору
Виконай завдання.
І. Завдання 1–6 з вибором однієї правильної відповіді
1. Визнач жанр прочитаного твору.
А       легенда
Б       міф
В       оповідання

2. У якому реченні описано пригоду (подію), що сталася з Яношем наприкінці його подорожі з батьком?
А        “Дивиться — знову вишенька упала на траву. Знову нагнувся Янош, підняв її й з’їв”.
Б       “Янош то на небо гляне, то навкруги роззирнеться — чи нема поблизу села або якої корчми”.
В       “Сумний ішов він селом, навіть на перехожих не дивився”.

3. Яке прислів’я найточніше передає основну думку твору?
А       Хочеться їсти, та не хочеться лізти
Б       Як до діла, то й спина заболіла
В       Аби руки і охота, буде зроблена робота

4. Обери рядок, у якому записано речення, що допомагає краще зрозуміти, чому Янош не підняв підкову.
А       “Уже й полудень настав, і обідати давно пора”.
Б       “Підняв би її… та от біда — нагинатися ліньки”.
В       “Сумний ішов він селом, навіть на перехожих не дивився”.

5. Які вислови у тексті допомагають глибше зрозуміти (краще уявити) характер Яноша?
А       “…не полінувався — нагнувся, підкову підняв і заховав собі за пазуху...”
Б       “…Цілісінький день лежить, з боку на бік перекидається…”
В       “…Ох, як їсти хочеться Яношу, сил немає!..”

6. Обери рядок, у якому записано речення, що допомагає визначити позитивний вчинок батька.
А       “Батько зав’язав хустку вузликом і пішов далі”.
Б       “А батько мовчить і йде...”
В       “А старий… ненароком і кине з хустки крізь дірочку вишеньку на траву”.
ІІ. Завдання 7 на встановлення правильної послідовності
7. Розташуй пункти плану твору в правильній послідовності.
1

2

3

4

5

6

7

8

А       Подорож батька й Яноша.
Б       Яношу хочеться їсти.
В       Як батько провчив Яноша-ледаря.
Г       Очікування Яноша.
Ґ       Янош-лежень.
Д       Батько продав крамареві підкову.
Е       Батько купив вишні.
Є       Підкова на дорозі.

ІІІ. Завдання 8 на встановлення відповідності
8. Установи відповідність між героями твору і їхніми висловлюваннями.
А

Б

В

А       батько
Б       Янош
В       крамар
1. “Ваша підкова коштує цілий гріш!”
2. “Ходім… подивимось, що на білому світі робиться”.
3. “Подивись-но, вишні! Адже гріш у тебе є?”

ІV. Відкриті завдання 9–11 з короткою відповіддю
9. Продовж речення.
Батько ніби ненароком кидав з хустки крізь дірочку вишеньку на траву, тому що _______________________________________________________.

10. Запропонуй власний заголовок твору. Запиши його.
____________________________________________________________________

11. Вибери з тексту вислів, у якому конкретизують слово димар шляхом його порівняння з іншим предметом, і запиши його.
___________________________________________________________________

V. Відкрите завдання 12 з розгорнутою  відповіддю

12. Знайди у творі епізод, який, на твою думку, потребує детальнішого опису. Доповни його.
____________________________________________________________________

1 коментар:

  1. Alarico Adalbert2 вересня 2020 р. о 06:30

    “Я не міг би закрити свій перший дім без пана Бенджаміна Лі! В цій угоді Бенджамін та його команда пішли за мене. Він з легкістю впорався з моїм дуже жорстким часом, і завжди був доступний для мене, коли у мене були запитання (а в мене було багато), навіть коли він був далеко від офісу, що я дуже вдячний! Він та його команда впорались із багато продавців у останню хвилину і невтомно працювали, щоб переконатись, що я можу закрити до закінчення терміну оренди (і моєї допомоги на перший внесок). Містер Бенджамін - надзвичайно обізнаний співробітник з питань позик, ввічливий і терплячий. Я пройшов кілька пропозицій щодо нерухомості до моєї остаточної покупки, і Бенджамін був там, щоб допомогти у кожному, часто координуючись із моїм агентом за лаштунками. Я відчував підтримку протягом усього процесу. Завдяки Бенджаміну та невтомним зусиллям його команди, я тепер пишаюся власником будинку! Я б закликав Вас розглянути Бенджаміна Бріеля Лі для будь-якого виду позики. Пан, Бенджамін Лі Контактна інформація. Через WhatsApp + 1-989-394-3740 Електронна пошта - 247officedept@gmail.com.

    ВідповістиВидалити

Підписатися на: Дописи (Atom)