Науково-методична проблема :
Використання сучасних ігрових
технологій для
формування
ключових компетентностей учнів
План роботи
вчителя початкових класів Турко О.В. над науково- методичною проблемою
« Використання сучасних ігрових технологій
для
№
|
Зміст роботи
|
Термін
виконання
|
Форми
узагальнення
|
І — підготовчий етап 2015-2016 н.р.
|
|||
1
|
Вибір індивідуальної
науково-методичної проблеми
«Використання сучасних ігрових технологій для
формування ключових
компетентностей учнів»
|
Червень
2015
|
Назва
проблеми
|
2
|
Ознайомлення з літературою з проблеми «Використання сучасних ігрових
технологій для формування ключових компетентностей учнів»
|
Протягом року
|
Добірка літератури
|
3
|
Ознайомлення з
нормативними документами.
|
вересень
|
Добірка норм.документів
|
5
|
Вивчення передового педагогічного досвіду з проблеми
«Використання сучасних ігрових технологій для формування ключових
компетентностей учнів»
|
Протягом року
|
Добірка
матеріалів
|
4
|
Моніторинг засвоєння
учнями програмного матеріалу. Діагностичний
замір знань учнів 4-А класу
|
вересень
|
Результати контрольних робіт
|
5
|
Анкетування учнів щодо
зацікавленості предметом 4-А класу
|
жовтень
|
Результати анкетування
|
6
|
Складання картотеки літературних джерел.
Детальне ознайомлення з проблемою «Використання сучасних ігрових технологій
для формування ключових компетентностей учнів» засобами літературних джерел
|
Протягом року
|
Каталог
|
7
|
Підготовка добірка
матеріалів, виписки з літературних джерел
|
Протягом року
|
Каталог
|
ІІ — основний етап 2016- 2017н.р.
|
|||
8
|
Розробка серії опорних конспектів, які містять
короткий зміст навчального матеріалу до теми уроку.
|
Протягом року
|
Методична розробка теми
|
10
|
Розробка дидактичного матеріалу, за допомогою якого
можна організувати ефективну роботу
учнів, проконтролювати засвоєння ними програмного матеріалу.
|
Протягом року
|
дидактичний матеріал,
|
11
|
Розробка схем,
алгоритмів, опорно-довідкового матеріалу з проблеми «Використання сучасних
ігрових технологій для формування ключових компетентностей учнів»
|
Протягом року
|
Добірка
схем, алгоритмів
|
12
|
Проведення уроків в 1-А класі та апробація інноваційних технологій та методів навчання з даної проблеми «Використання сучасних ігрових
технологій для формування ключових компетентностей учнів» на
уроках.
|
Протягом року
|
Конспекти
уроків
|
ІІІ — заключний етап 2017-2018 н.р.
|
|||
13
|
Аналіз та оцінка
результатів індивідуального досвіду роботи над проблемою «Використання
сучасних ігрових технологій для формування ключових компетентностей учнів» ,
формування висновків та пропозицій.
|
січень
|
мультимедійна презентація
|
14
|
Анкетування учнів щодо
зацікавленості предметом 2-А класу
|
вересень
|
Результати анкетування
|
15
|
Моніторинг засвоєння
учнями 2-А класу програмного
матеріалу.
|
квітень
|
Результати контрольних робіт
|
16
|
Літературне оформлення
роботи, звіт про отримані результати перед колегами.
|
Березень
|
Папка матеріалів
|
Ігрові технології навчання
У сучасній школі гру з метою активізації та
інтенсифікації навчального процесу використовують як на уроці, так і в
позаурочний час. Навчальна гра передбачає ігрове моделювання подій та явищ, що
вивчаються, вона також має чітко поставлену мету навчання і відповідний меті
результат.
Загальними ознаками гри є:
-умовний характер;
-добровільна участь;
-обмеженість
часовими і просторовими рамками;
- невизначеність
розвитку та результатів;
- зацікавленість
грою, що активізує інтелектуальні, духовні та фізичні сили людини (Й.Гейзенга).
Функції навчальної гри:
- розширює кругозір;
- учні використовують знання, вміння і навички на
практиці;
- розвиває
пам'ять, мислення, увагу, фантазію, уяву, творчі здібності тощо.
-Ігри виховують
самостійність, формують певні естетичні та світоглядні позиції, співробітництво, комунікабельність.
Дидактична гра сприяє підвищенню рівня
культури учня. Серед ігор, що використовують учителі, переважають кросворди,
чайнворди, вікторини (О.Пруцакова). Однак, підвищуючи рівень знань учнів, вони
не впливають на їхні ціннісні орієнтації, свідомість. Водночас існує багато
ігор, розроблених як зарубіжними, так і вітчизняними педагогами, спрямованих на
формування систем-ного мислення, свідомості та ціннісних орієнтацій,
природоохоронної діяльності. Єдиного погляду на статус гри в навчанні немає.
Деякі вчені вважають її методом навчання, інші — засобом навчання або навіть
формою навчання. У будь-якому випадку гра стимулює пізнавальну активність
учнів.
У
дидактиці немає єдиної класифікації навчальних ігор. У навчальному процесі
використовують різні варіанти гри. За методикою проведення, дидактичною метою
та шляхами її досягнення ігри поділяються на імітаційні, рольові, сюжетні,
ігри-змагання, ігри-драматизації.
Імітаційні
ігри на заняттях зображують діяльність якоїсь організації, підприємства чи
установи (наприклад, ділова нарада, збори, співбесіда). Сценарій такої гри
описує сюжет, імітуючі процеси та об'єкти.
Рольові
ігри — такі, де виробляються дії, тактика поведінки, виконання функцій
конкретної особи. Тут розробляється сюжет-п'єса, між учнями розподіляються ролі
з обов'язковим змістом.
Операційні
ігри спрямовані на виконання конкретних операцій. Моделюється відповідний
робо-чий процес, гра проводиться в умовах, що імітують реальні.
За дидактичною метою ігри поділяються на:
актуалізуючі,
формуючі,
узагальнювальні,
тренінгові,
контрольно-корекційні.
За характером педагогічного процесу:
пізнавальні,
виховні,
розвивальні,
репродуктивні,
продуктивні,
творчі,
діагностичні,
профорієнтаційні
тощо.
За
формою взаємодії учасників:
індивідуальні,
групові,
змагальні,
компромісні,
конфліктні.
Гра поряд з працею й навчанням – один з головних видів діяльності людини. Гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння громадського досвіду, у якому складається та вдосконалюється самоврядування поведінкою.
Більшості ігор властиві такі риси (С.А. Шмаков):
-Вільна
розвивальна діяльність, яка робиться лише за бажанням дитини, задля задоволення
від самого процесу діяльності, а не тільки від результату .
-Творчий,
значною мірою імпровізований, дуже активний характер цієї діяльності („поле творчості”).
-Емоційна
піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція тощо
(почуттєва природа гри, „емоційна напруга”).
-Наявність
прямих або непрямих правил, які відображають зміст гри, логічну та часову
послідовність її розвитку.
Виховуючий
потенціал самих різних ігрових проектів і програм, пропонованих дітям, частіше
за все залежить від:
-змісту
пізнавальної, етичної інформації, укладеної в правилах ігрових дій учасників;
-рівня
самостійності учасників у пошуку засобів, узгодження дій з партнерами,
самообмеження в ім'я досягнення мети й успіху, установлення доброзичливих
стосунків;
-вибору
учасниками зразків для наслідування.
Ігрова технологія
(Г.К. Селевко) містить спектр цільових орієнтацій:
Дидактичні: розширення кругозору, пізнавальна діяльність; застосування знань,
умінь, навичок у практичній діяльності; формування умінь і навичок, необхідних
у практичній діяльності; розвиток трудових навичок.
Виховуючі: виховання самостійності, воля; формування певних підходів, позицій, етичних,
естетичних і світоглядних установок; виховання співпраці, колективізму,
товариськості, комунікативності.
Розвивальні: розвиток уваги, пам'яті, мови, мислення, умінь порівнювати,
зіставляти, уяви, фантазії, творчих здібностей, емпатії, рефлексії, уміння
знаходити оптимальні рішення.
Соціалізуючі: залучення до норм і цінностей суспільства; пристосовування до умов
середовища; стресовий контроль, саморегуляція; навчання спілкування,
психотерапія.
Ігрові технології в молодшому шкільному віці
Для
молодшого шкільного віку характерна яскравість і безпосередність сприйняття,
легкість входження в образи. Діти легко залучаються до будь-якої діяльності,
особливо в ігрову, самостійно організовуються в групову гру, продовжують ігри з
предметами, іграшками.
Діти
діють за ігровими правилами (так, у випадку рольових ігор – за логікою
розігруваної ролі, в імітаційно-моделюючих іграх разом з рольовою позицією
діють «правила» імітованої реальності). Ігрова обстановка трансформує й позицію
вчителя, вихователя, які балансують між роллю організатора, помічника й
співучасника загальної дії.
Найважливіша
роль у цій моделі належить заключному ретроспективному обговоренню, у якому
діти спільно аналізують хід і результати гри, співвідношення ігрової
(імітаційної) моделі й реальності, а також хід ігрової взаємодії. Рольові ігри
є невід’ємним атрибутом дитинства. Маленькі діти грають у „дочки-матері”, у
„магазин”, „лікарню”, „школу”, „війну”. У цих іграх вони іменують дорослі
стосунки, тим самим опановують світ з його складними законами.
Гра
– явище поліфункціональне. Неможливо назвати таку виховну, навчальну або
розвивальну задачу, котру не можна б було вирішити за допомогою ігор.
Технологію
використання рольових ігор для учнів з повним правом можна назвати новою
педагогічною технологією. Її виховні, навчальні та розвивальні можливості
широкі та багатогранні.
Пізнавальний
потенціал гри – це універсальна характеристика, яка притаманна, безумовно,
будь-якій грі. Можна виділити два найбільш характерних моменти, які підсилюють
цей потенціал у рольовій грі. По-перше, – це сам сюжет гри, що будується на
основі літературних джерел і стимулює процес їх читання та осмислення.
По-друге,
принцип проведення гри. Не просто відповідність рольовим задачам, а участь у
пізнанні віртуального світу, розвиток цих знань і виконання своєї ігрової
функції.
Гра
– це унікальна система пропаганди кращих літературних творів історичного та
фантастичного жанрів. Після гри є бажання перечитати, переосмислити знайомі
книги. Настає нове світорозуміння, виникає новий погляд на те, чого
раніше не помічав. З’являється потреба прочитати, зрозуміти незнайомі
твори, котрі були використані в грі. Знайти відповіді на питання, які виникали
в процесі гри. А це, у першу чергу, питання світоглядні, питання самовизначення,
питання морального, духовного, етичного вибору. Може, відповіді не будуть
знайдені, але людина замислиться, спробує зрозуміти себе та світ, повірити у
свої потенційні сили та можливості.
Головним
правилом взаємин у грі є чесність. Кожен учасник ігрової дії зобов’язаний чесно
виконувати всі правила гри, багато з яких важко контролювати. Без виконання
цього правила гра може стати неможливою.
Одним
із завдань гри є надання гравцям можливості „проживання” в іншій світоглядній
системі. Слід відмітити, що подібна можливість дуже рідко виникає в реальному
житті, але її вплив на розвиток особливості людини важко переоцінити. Здатність
„подивитися на світ чужими очами” є одним з важливих чинників, що забезпечують
розуміння інших, не схожих на тебе людей, та більш адекватне саморозуміння.
Фактично,
гра – це реальне життя, тільки більш концентроване, більш насичене героями та
подіями, більш жорстоке, яке вимагає оптимальної активності душі та тіла.
Ігрові технології
Автори-розробники
— Д.Ельконін, В.Коваленко, Б.Нікітін, П.Підкасистий, М.Стронінта
Суть. Технологія за своєю суттю є
поліваріативна. Вона може реалізуватися за технологічними схемами Д.Ельконіна,
Б.Нікітіна, П.Підкасистого, М.Строніна, М.Шуть та ін., використовуватись у
процесі навчання дітей різних вікових груп.
Гра як вид навчальної
діяльності в умовах конкретної ситуації спрямована на засвоєння соціального
досвіду, в якому формуються й удосконалюються вміння та навички учнівського самоуправління.
Структура гри як діяльності охоплює: ціле-покладання (уміння поставити мету, завдання),
планування (здатність передбачити розвиток подій, дійових процесів, операцій),
реалізацію цілей (уміння реалізувати ігровий задум), аналіз отриманих результатів
(здатність проаналізувати набутий ігровий досвід). Мотивація ігрової діяльності
забезпечується добровільністю включення в гру, можливістю вибору й елементами
змагання, що сприяє задоволенню потреб у самоствердженні та самореалізації
учнів як суб'єктів учіння.
У навчанні школярів використовуються різні
модифікації ділових ігор: імітаційні, операційні, рольові ігри, діловий театр,
психо- та соціодрама. Технологія ділової гри
представлена етапами, що наведено нижче (за Г.Селевко).
Етап
підготовки:
розробка гри: написання сценарію; укладання плану ділової гри;
загальний опис гри; зміст інструктажу; підготовка матеріального забезпечення;
вхід у гру: постановка проблеми, цілей; умови, інструктування;
регламент, правила; розподіл ролей; об'єднання у групи; консультування.
Етап проведення:
групова робота над завданням: робота з джерелами; тренінг;
мозковий штурм; робота з агротехніком;
міжгрупова дискусія: виступи груп; захист результатів; правила
дискусії; робота експертів.
Етап аналізу та узагальнення:
висновки з гри; аналіз, рефлексія; оцінка та самооцінка роботи;
висновки й узагальнення; рекомендації.
Прогнозовані
результати: розвиток суб'єктності
школяра, процесів саморегулювання та самоуправління власною навчальною діяльністю.
Сьогодні,
щоб іти в ногу з часом, потрібно постійно вдосконалювати свій професійний
рівень, використовувати нові інтерактивні технології в навчанні та накопичувати
позитивний досвід. «Традиційна система освіти давно застаріла» - так казав
Артур Андерсен, директор консалтингової компанії, США. Двадцять перше століття
кидає виклик усьому, що нас оточує. Стрімко міняється техніка і технологія, і
щоб встигнути за запаморочливими новинками, щоб не відчувати себе викинутим за
борт сучасного життя, треба постійно вчитися.
Головне завдання, яке стоїть перед суспільством
XXI століття,
- навчити, як навчатись і як мислити, як застосовувати знання для розв’язання будь-якої
життєвої або виробничої проблеми. Наше завдання зрозуміти, що навчання – це
необхідний, безперервний і приємний процес. Швейцарський педагог Фар'єр
застерігав, «дитина любить природу, а її замкнули в чотирьох стінах. Дитині
подобається усвідомлювати, що її робота має якийсь зміст, тому все побудували
так, щоб її активність не приносила ніякої користі. Дитина не може залишатися
без руху – її примусили до нерухомості. Дитина любить працювати руками, а її
примусили вчити теорії та ідеї. Дитина любить говорити – їй наказали мовчати.
Дитина прагне зрозуміти – її змусили вчити напам'ять. Дитина хотіла б сама
шукати знань - їй все дають в готовому вигляді. Так люди створили школу за
нашіптуванням диявола». Наше завдання - запалити в дитині бажання вчитися. Де
черпати ідеї для навчальної діяльності?
У світовій педагогічній практиці існує безліч рецептів справжнього навчання. Але всі вони так чи інакше стосуються одних
постулатів, які нам добре знайомі в тому або іншому вигляді. Гордон Драйден із цього
приводу сказав: «Ідея – це нова комбінація старих елементів. Немає нових
елементів,є тільки нові комбінації». А його австралійський колега Алекс Осборн
додав: «Дієслова, які стимулюють творення ідей - помітити - скомбінувати -
пристосувати - модифікувати - збільшити - використати по-іншому - вилучити чи
зменшити - перевернути чи переставити». Як цей заклик актуальний для нашої
освіти! В сучасних методиках немає нічого абсолютно нового, а новизна –
інтеграції добре знайомих елементів педагогічних методик і прийомів, що в
цілому формують цікавий, ефективний підхід.
Процес навчання починається зі здивування.
Ще письменник Л.М.Толстой казав: «Хочеш науково виховати учня, люби свою науку
і знай її. І учні полюблять і тебе, і науку, і ти виховаєш їх. Але коли сам не
любиш її, то скільки б ти не примушував учити, наука не справить виховного
впливу».
Існуючу модель навчання необхідно замінити на
модель креативного підходу до навчання, необхідно використовувати нетрадиційні
ігрові технології на власних уроках. Для школярів ігрова форма навчання є
досить привабливою й ефективною. Гра допомагає визначити рівні інтелектуальних
здібностей, уміння аналізувати, розмірковувати, комбінувати, програвати На
сучасному етапі розвитку шкільної освіти проблема організації пізнавальної
діяльності учнів набирає особливо важливого значення у зв’язку з потребою
суспільства в людях кваліфікованих, здатних швидко орієнтуватися в обставинах,
мислити самостійно.
ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ, ЯК РІЗНОВИД
ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ
Зібратися разом – це початок. Триматися разом
– це прогрес. Працювати разом – це успіх. Генрі Форд (американський
підприємець) З самого початку педагогічної діяльності впроваджувала
нетрадиційні технології для створення уроків та виховних заходів.
Поступово,накопичуючи знання та
переймаючи досвід своїх колег, я спробувала знайти свій підхід викладанн
предметів. Зрозумівши, що успіху можна досягти тільки активною співпрацею з
дітьми, спробувала використовувати ігрові технології на різних етапах власних
уроках. На початку уроку використовую рекомендації Джанет Вос проводити гру
«Станція ДЧЗМЗ», щоб зосередитись над питанням «Для Чого Це Мені
Знадобиться». Щоб викликати інтерес до конкретної теми, використовую методичні
прийоми «Дивуй!», «Фантастична добавка» та ін. Часто пропоную роботу з
кросвордами та інтелектуальну розминку .
При вивченні нового матеріалу
використовую ігрові прийоми «Метод ажурної пилки», «Вірю – не вірю», «Так-Ні»,
«Бліц - турнір», «Метод опрацьовування друкованого матеріалу». Для вивчення термінів використовую метод «Слабка
ланка». Ще один варіант роботи з термінологією «М’яч зі словами» ( кидаю м’яч
учням по черзі і пропоную назвати визначення термінів). Коли ж діти стомлені,
пропоную рухливу гру «Естафета». Ігри,
пов’язані з сильним емоційним збудженням, використовую в кінці уроку.
На уроках
природознавства захоплюючою є гра
«Фантастична тварина» Підсумком такої
гри стає виставка портретів фантастичних тварин «Містер учнівських симпатій»,
«Міс учнівських фантазій».
Творчому розвитку особистості
сприяє «Театральне дійство». Також використовую технологію « Ораторські
змагання», де поряд зі знаннями враховую
манеру тримати себе, образність, оригінальність, точність цитування, уміння
захопити публіку, швидкість словесної реакції і здатність до експромту.
Тематику пропоную заздалегідь. Перемагає той,
хто найбільш сподобався публіці та журі. Рефлексію проводжу у усній «Підіб’ємо
підсумки» та письмові «Щоденник» формі.
Домашні завдання пропоную у вигляді «Ярмарку- продажу» («продаю»
завдання, установивши кожному бальну ціну), «Вибери завдання сам» (на дошці
заздалегідь записую домашні завдання трьох рівнів, і учні вибирають собі
комбінацію придатних для них варіантів за інтересом і силою). Часто під час уроку або на домашнє завдання учням
пропоную творче завдання – написати загадки, скласти вірш чи казку.
З
метою розвитку творчих здібностей учнів, реалізації потреби в спілкуванні я
проводжу уроки-подорожі, уроки - брейн - ринги, уроки - КВК, уроки-аукціони,
уроки-спектаклі, уроки-казки.
Саме використання ігор переконало мене в тому,
що вчитель одночасно є і учнем. Він, навчаючи, вчиться у своїх учнів,
вдивляється в світ дитини, відчуває, що насправді є для учня головним.
Працюючи в цьому напрямку, я переконалась в справедливості слів
італійської вчительки Марії Монтесорі, що любити дітей – це особливий дар, який
складається не тільки в тому, щоб передавати свої знання, а і в тому, «щоб з
радістю спостерігати життя, яке розпускається і з насолодою торкатися душі
дитини».
Аналізуючи свою роботу, можу сказати, що стараюсь не псувати емоційний
стан уроку, звертати увагу на клас в цілому та на цікавих особистостей. Можу
підтвердити, що ігрові методи сприяють творчому розвитку учнів та допомагають розпізнати
лідерів, талановитих та обдарованих
дітей.
Окрім того, ігрові прийоми сприяють підвищенню рівня якості знань та
успішності навчальних досягнень учнів. Практикуючи
несподіванки, мандрівки, дослідження,
спонтанні проекти переконалась, вони збагачують творчий потенціал, як і мій,
так і моїх вихованців. Учні читають, дискутують, ставлять вистави і поступово втягуються в цей
процес. Набутий досвід допомагає учням зберегти свою індивідуальність, протистояти поганому
та пристосуватися до вимог суспільства, що змінюється.
Дітей різного віку об’єднують
такі риси, як емоційність і допитливість, прагнення перевіряти, випробовувати
свою силу і спритність, бажання фантазувати, відкривати таємниці та прагнення
чогось незвичайного. Саме такі можливості і відкриває гра. Упровадження ігрових
методів і форм на уроках - сприяє засвоєнню знань про навколишній світ; -
розвиває мислення, творчі здібності; - допомагає організовувати цікаву роботу з
дітьми; - залучає учнів до активної співпраці з учителем; - допомагає
реалізувати міжпредметні зв’язки та використовувати знання на практиці; -
створює атмосферу здорової конкуренції, взаємодопомоги та сприяє
індивідуалізації дитини як особистості; - закріплює позитивні емоції, бажання
виконувати навіть «нецікаві» завдання; - виховує у дитини любов, бажання
вчитися, спілкуватися і грати; - допомагає слабшим учням набути впевненості.
Учні самі обирають ролі у грі, висувають припущення щодо ймовірності
розвитку подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання,
покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Учитель в ігровій моделі виступає як інструктор, суддя
– рефері, тренер, ведучий. Ігри проводять всім класом, групами чи з окремими
дітьми. Учитель повинен уявити бажані результати, оскільки від цього залежать:
зміст, правила і хід гри.
У кожній грі свої правила, але є і
універсальні: - діяти по черзі; - відповідати, коли питають; - слухати іншого;
- не заважати однокласникам; - виконувати правила тощо. Чим різноманітніші дії
та більше учасників, тим цікавіша гра.
У процесі проведення гри вчитель
повинен враховувати індивідуальні особливості учнів, їх рівень навченості,
знати кому потрібно приділити більше уваги. Важливо вміло розпочати гру,
зацікавити дітей, розкрити бажання грати, використовувати коротку веселу
промову із заохочуванням дітей. Правила гри слід формулювати коротко,чітко і
швидко. Також
потрібно провести «пробну гру» (щоб показати, як грати). Ігрові прийоми на
різних етапах сучасного уроку. Пропоную ознайомитись з ігровими прийомами , які
я використовую. На початку уроку варто заохочувати учнів, для того, щоб вони
самі окреслювали власні цілі. Люди досягають більшого, ніж запланували, за
умови, якщо зможуть сформувати власну мету. Власну мету потрібно уявити, як можна
використати засвоєнні знання в майбутньому, або погортати підручник у пошуках
відповіді. Можна проводити гру, запропоновану Джанет Вос «Станція ДЧЦМЗ» - щоб зосередитись на питанні «Для Чого Це Мені
Знадобиться».
Ця гра дає можливість учасникам, що
сидять у парах, розказати один одному і вчителеві, що вони сподіваються
одержати від цього уроку. Також використовую інші ігрові методики.
Ігровий прийом «Фантастична добавка».
У
цьому прийомі вчитель доповнює реальну ситуацію елементами фантастики. Наприклад,
перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету, змінити значення
будь-якого параметра, який зазвичай залишається постійним або має певне
значення. Можна придумати фантастичну тварину або рослину і розглянути її в
реальному біоценозі. Універсальний підхід - написати фантастичну (прочитати підготовлені вдома) розповідь, есе, вірші,
використовуючи знання з предмета. . Ігрові прийоми під час вивчення основних
понять нової теми дають мені змогу перейти до уроків, де учні самі доходять
висновків за допомогою вчителя.
Ігровий прийом «Кросворди».
Можна
запропонувати такі варіанти роботи з кросвордом:
1.
Розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки.
2.
Сформулювати питання до слів у заповненому кросворді.
3.
Заповнюючи кросворд, визначити, яке ключове слово виділено, і пояснити його
значення.
4.
Створити кросворд самостійно, використовуючи терміни, які були вивчені раніше.
Ігровий прийом «Слабка ланка».
Для того щоб закріпити нову термінологію,
можна застосувати ігровий методичний прийом «Слабка ланка». Вчитель пропонує
пригадати всі нові терміни уроку. Перший учень називає один термін, другий
попередній і свій, третій - два попередні та свій і т.д. Порядок слів
зберігається. Якщо учень помилився, то
наступний не виправляє його, а говорить: «Слабка ланка». На уроці тематичного
повторення й узагальнення такі ланцюжки можуть доходити до 20 і більше слів.
Ігровий прийом «Аукціон».
Використовують
на етапі узагальнення знань. Учні повторюють якусь властивість, функцію,
особливість будови, спосіб життя певного об’єкта. Вони доповнюють один одного,
отримуючи якомога більше знань про цей об’єкт. Той, хто назве ознаку останнім,
а інші не зможуть доповнити, виграє та отримує відповідно найвищу оцінку.
Ігровий прийом «Портрет».
Найкраще цю форму роботи застосовувати на
уроках узагальнення вивченого матеріалу. Вчитель зачитує твердження, в якому
описово подані відомості про рослину, тварину (природознавство). Учні намагаються впізнати об’єкт, особу. Якщо не
вдається, учитель зачитує друге твердження, що містить більш точну інформацію.
Третє твердження містить таку інформацію, що не впізнати згадуване не можна.
Якщо учні вгадують характеристику з першого твердження - отримують вищий бал, з
другого підходу оцінка нижче, з третього - ще нижче. Наприклад: 1.Морський
житель, має тіло, схоже на ракету. 2.У нього десять щупалець, два з яких довші,
ніж інші. 3. Він розвиває швидкість до 70 км/год. (Кальмар) .
Ігровий прийом «Творче завдання».
Зазвичай
воно виконується на добровільних началах і стимулюється вчителем високою
оцінкою й похвалою. Діапазон творчих завдань широкий. Однак серед них можна
виділити деякі типові групи. Наприклад, учням пропонується розробити: 1)
легенди, казки, фантастичні оповідання з навчальних тем; 2) чайнворди, кросворди
і т. п.; 3) тематичні збірники цікавих фактів, прикладів і задач; 4) збірники
анотацій на статті з обраної теми; 5) навчальні комікси; 6) плакати - опорні
сигнали.
Ігровий прийом «Бліц - опитування по
ланцюжку».
Перший учень ставить коротке питання другому.
Другий - третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь - кілька секунд,
учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо
коректне. Кожний учень має право відмовитися від участі в бліц - турнірі, тому,
щоб процедура не зірвалася, учитель з’ясовує наперед, хто з учнів хотів би
взяти участь у цій дії.
Як
варіант для перевірки домашнього завдання або на узагальнюючому уроці можна
запропонувати влаштувати змагання між рядами на якийсь час, тобто яка з груп,
не перериваючи ланцюжок, правильно і швидше за інших відповість на питання. При
цьому треба вибрати рефері, які контролюватимуть правильність відповідей і час,
за який учні впораються із завданням.
Ігровий прийом «Місткий кошик».
Цей
методичний прийом дуже доречний перед проведенням тематичного оцінювання,
оскільки грає роль розминки. На аркуші паперу діти малюють кошик, на якому
пропонується написати терміни з вивченої теми. Головне, щоб «кошик» був
заповнений доверху. Через певний час учитель зупиняє гру і просить одного з
учнів зачитати слова. Учні викреслюють назви, які повторюються в їх записах.
Переможцем виявиться учень, у якого більше за інших записано термінів, тобто в
якого найбільш місткий кошик для знань.
Гра є необхідним елементом
сучасного уроку. Вважаю, що ігрові прийоми, є доцільними при перевірці
домашнього завдання.
Ігровий прийом «Вірю - не вірю» .
Цей
прийом можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Кожне питання
починається словами: «Чи вірите ви, що…» Учні повинні погодиться з цим
твердженням чи ні. Ігровий прийом «Так - ні» Це універсальна гра, яка дуже
подобається дітям і залучає до активної участі в уроці. Учні намагаються знайти
відповідь, ставлячи питання. На ці питання вчитель відповідає словами «так»,
«ні», «так і ні». Питання треба ставити так, щоб звужувати коло пошуку.
Універсальність цього методичного прийому полягає в тому, що його можна
використовувати і для організації відпочинку і для створення ситуації, що
інтригує. Перевагами прийому є те, що він навчає систематизувати відому
інформацію, зв’язувати воєдино окремі факти в загальну картину, навчає уважно
слухати й аналізувати питання. Якщо питання некоректне або вчитель не може дати
на нього відповідь з дидактичних міркувань, то він відмовляється від відповіді наперед
обумовленим жестом. Після гри треба обов’язково обговорити питання: які з них
були найвдалішими, які менш вдалими. Головне в цьому прийомі - навчити
виробляти стратегію пошуку, а не закидати вчителя незліченною кількістю питань.
Рефлексія здійснюється протягом
усього навчального, виконуючи на різних етапах різні функції. При цьому
важливо, щоб до процесу рефлексії були залучені й учні, і вчитель. На моїх
уроках рефлексія проводиться в усній і
письмовій формі різними прийомами.
Ігровий прийом «Підіб’ємо
підсумки».
Один з найпоширеніших прийомів усної
рефлексії, що, як правило, застосовується на етапі завершення уроку,- це
промовляння за такою схемою: На уроці я... - дізнався... -зрозумів...
-навчився... -найбільший мій успіх - це... -найбільші труднощі я відчув... - я
не вмів, а тепер умію... - я змінив своє
ставлення до... -на наступному уроці я хочу...
Пропоную
ознайомитись з матеріалами для підготовки й проведення ігор на уроках природознавства та позакласних заходах , з метою використання у
власній педагогічній практиці.
Гра «Мережа живлення» .
Учні
виходять до дошки. Кожен учасник отримує картку із зображенням рослини або
тварини. Гравці стають у коло, і кожному учневі -«рослині» дають клубок ниток у
руки. Завдання решти учасників – отримати в руки нитку від клубка того
«організму», яким він живиться, до того ж не обов’язково від одного. Чим більше
ниток буде від гравця, тим краще. Нитки передаються від «рослин» до «травоїдних
тварин», від них - до «хижаків» або «всеїдних». Унаслідок численних передач у
колі утворюється переплетіння – «мережа живлення», побудована на основі
численних харчових ланцюгів. До того ж у руках учня - «тварини» можуть бути
нитки від різних «рослин» і «травоїдних тварин». Після цього ведучий гри
повідомляє, що деякі рослини загинули. Школярі,які грали роль цих рослин,
випускають нитки з рук. Зв’язки починають порушуватись, слабшати. Тепер
травоїдним тваринам нічого їсти. Учасники, котрі виконують роль травоїдних,
тягнуть нитку, і якщо її кінець опиниться в руці, то це означає, що тварина
загинула: учень виходить із гри. Оскільки «тварина» може споживати різні
рослини, то в учасника - «тварини» можуть залишитись нитки. Доти, доки кінець
нитки перебуває в руках «рослин», увесь ланцюжок зберігається. Після «загибелі»
останньої рослини вся мережа руйнується, й учасники виходять із гри. Поступово
гинуть усі «тварини». Наприкінці гри учні роблять висновок про значення рослин
для життя живих організмів і відзначають, чим відрізняється харчовий ланцюг від
мережі живлення.
Гра
«Харчовий ланцюг».
Перед початком гри вчитель розподіляє поділяє
поміж дітьми такі ролі: Сонце -1 дитина, Трава – 6 дітей, Мишки – 3 дитини,
Лисиця -1 дитина ( можна грати групами) Сонце бере в руки тарілку з печивом (12
штук) і передає «енергію» Траві – по 2 печива кожній Травинці. Кожна Травинка
з’їдає по одному печиву – ця частина отриманої від Сонця «енергії» витрачається на підтримку життєвих процесів рослини, а друге –
передає Мишкам. Таким чином, Мишка отримує по два печива. Частину «енергії»
(одне печиво) – віддає Лисиці. Таким чином, Лисиця отримує три печива. Частину
«енергії» Лисиця витрачає, а частину, яка залишилась, може передати тому, хто
наважиться її з’їсти. Наприкінці гри учні роблять висновок про те, як
розподіляється енергія в харчовому ланцюгу.
Гра «Зайці» та «Ресурси».
Ця гра показує залежність кількості організмів
від ресурсів, які потрібні. Учасники гри діляться на дві однакові команди
(приміром, по 12 чоловік). Обидві команди шикуються у дві шеренги одна напроти
одної. Одна команда – «зайці», друга –
«ресурси». Учасники гри домовляються між собою про умовні позначення ресурсів.
Наприклад, запропоновано три види ресурсів: вода, їжа, житло. Кожен «ресурс» до
початку гри обирає, ким він буде ( водою, їжею, чи житлом). Кожен «заєць»
обирає, що саме йому потрібно для життя. Ніхто, ані «зайці», ані «ресурси»
нікому не говорять про свій вибір. Ведучий каже: «Почався перший рік життя зайців. Ресурси покажіть, хто ви?» «Ресурси»
демонструють свої умовні позначення. Ведучий командує: «Зайці, вперед!».
Команда «зайців» прямує до «ресурсів» і обирає собі того, кого обрала
заздалегідь. Причому, кожен «заєць» може взяти тільки один «ресурс». Обрані
«ресурси» переходять до команди «зайців» і обертаються на них. А ті «зайці», якими нічого не
дісталося, переходять до команди «ресурсів» і обертаються на ресурси. Тим часом
ведучий заздалегідь намальованому на дошці графіку відзначає кількість «зайців»
і «ресурсів». Важливо, аби гравці обирали тих,кого обрали заздалегідь. Гра
проходить у кілька турів. Урешті-решт на дошці з’являється графік коливань
чисельності популяції «зайців» і коливання чисельності «ресурсів». Цей графік
можна пояснити. Наприкінці гри школярі роблять висновок про те, з чим саме
пов’язані коливання чисельності особин у популяції.
Гра « Піраміда життя».
Грати можна командами, що нараховують не менше
шести гравців. Учитель роздає учням по аркушику паперу й просить кожного
написати, так, щоб інші не бачили, назву якої – не будь тварини,або рослини
своєї місцевості. Гравці повинні будуть скласти піраміду. Рослини будуть
розташовуватися внизу, тому що всі тварини прямо або опосередковано
використовують їх для свого харчування. Всі «рослини» мають сісти на стільці,
розташовані в ряд. Тепер назвіть тварин і скажіть – яка з них травоїдна, а яка
– м’ясоїдна. Всі «травоїдні» стають у ряд, розташований за стільцями, на яких
сидять «рослини». А всі «м’ясоїдні» стають на стільці й утворюють ряд за
«травоїдними». Кожен рівень повинен утримувати наступний. Майже завжди в групах
верхнього рівня буває більше дітей, чим у групі рослин, адже набагато цікавіше
бути ведмедем, вовком, аніж кульбабою та мишкою. Однак при такій великій
кількості охочих бути нагорі піраміди (а, відповідно,незначній кількості охочих
бути в її основі!) дуже важко побудувати стійку піраміду. Запропонуйте деяким
«хижакам» «понизити свій статус». Нехай діти самі перешикують свою піраміду
так, щоб вона могла забезпечити їжею своїх членів. Чим вищий рівень харчової піраміди,
тим меншим має бути число членів цього
рівня Можна показати важливість рослин, забравши одну з них з основ піраміди.
Дуже рідко в ході гри піраміда життя буває правильною та стійкою, але це можна
пояснити вторгненням людини в природне життя екосистеми. Наприкінці гри діти
роблять висновок про те, що піраміда є стійкою при певному співвідношенні її
щабель .
Творча
гра під час екскурсії «Природа рідного краю». Група «Художники» На великому ватмані замальовує екосистему, у якої
проходить екскурсія, знаходить зв’язки між організмами та факторами неживої
природи. Група «Натуралісти» Збирає відбитки кори та листків дерев (гербарії та
замальовує трав’янисті рослини), досліджує, як розвиваються ці дерева (трави) в
природному середовищі. Група «Фітотерапевти» Вивчає лікарські властивості
цінних дикорослих (декоративних) рослин. Група «Екологи» Описує і фотографує
(замальовує) рослини,важливі для очищення, захисту та збереження довкілля.
Гра - Розминка «Подарунок».
Учні
стають у коло. Кожен учень по черзі (за годинниковою стрілкою) жестами показує
сусідові, що він хотів би подарувати з об’єктів живої та неживої природи своїм
однокласникам. Сусід має відгадати «подарунок» і продемонструвати наступному
учневі і т.д.
Гра –
Розминка «Знайди вихід».
Учитель зачитує два протилежні
твердження. Учні пропонують варіанти виходу із ситуації. ( Наприклад) 1.
Пластикові пляшки не можна спалювати, вони не гниють і забруднюють довкілля. 2. Пластикові пляшки – дуже зручна і легка тара
для використання в промисловості і побуті. (Можливі варіанти відповідей:
вторинна переробка; окремі контейнери для сміття; заміна пластикової тари на
багаторазову скляну; впровадження штрафів за викидання пластику; заборона
використання, модифікація пластику на такий, що буде розкладатися в ґрунті;
проведення роз’яснювальної роботи серед людей тощо.)
Гра – Розминка «Уява».
Учням пропонується передбачити
можливий хід історії чи певні наслідки того, що колись не відбутися. - Уявіть,
що було б, якби люди не почали охороняти зникаючі види рослин і тварин? (Учні
розповідають про зникнення із лиця Землі видів і можливе вимирання живого). Під
час проведення предметного тижня, або в по
завершенню вивченої теми можна проводити досить популярну гру - КВК.
ВИСНОВКИ
Грою можна зацікавити та утримати інтерес
учнів. Для дітей гра - засіб самовираження. Під час гри виникає об’єктивна
необхідність у спілкуванні, налагодженні тісного контакту, тому переваги
ігрової форми навчання використовують для згуртування класу. Слід зазначити, що
і сама підготовка до таких уроків, де немає просто «глядачів», коли всі -
учасники, зумовлює налагодження стосунків, виникнення інтересу навіть у найменш
зацікавлених дітей. Звичайно, не завжди є можливість провести урок-гру, тому
частіше використовую ігрові моменти. Під час уроків-подорожей учні обирають
собі капітанів, навчаються працювати згуртовано, уболівають за успіхи та
невдачі один одного. Захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться,
запам’ятовує нове,орієнтується в незвичайних ситуаціях. Ігрові елементи дають
змогу зацікавити і протягом досить тривалого часу підтримувати дитячий інтерес
до складних питань, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити
увагу дітей не завжди вдається. Більш ніж у будь-якій іншій діяльності, в
колективній грі виявляються особисті якості кожного, формуються стосунки з ровесниками.
Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному занятті,
починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи та
урізноманітнюючи їх у міру накопичення в учнів знань, вироблення умінь і
навичок, розвитку логічного мислення, виховання кмітливості, самостійності,
тобто таких якостей інтелектуальної сфери, які характеризують творчу
особистість. Зміст навчальної гри має бути цікавим і значущим для її учасників,
а всяке ігрове дійство повинно закінчуватись одержанням певного результату, що
несе в собі певну цінність, ґрунтується на знаннях, навичках, здобутих на
уроках, забезпечує можливість учням обирати раціональні та ефективні рішення,
при цьому критично оцінювати себе і оточуючих.
Зв'язок гри з практикою реального
спілкування – одна найважливіших соціально психологічних вимог. Практика показує, що не існує універсальної гри,
цікавої абсолютно для всіх учнів, груп, класів. Гра ефективна лише в поєднанні
з іншими методами та засобами навчання. До використання навчальної гри
необхідно підходити дуже вдумливо і обережно. Ігри доречні і ефективні не на
всіх заняттях. Найбільш ефективні вони на уроках узагальнення отриманих знань,
закріплення їх або вироблення практичних умінь та навичок. Саме на цих заняттях
навчальні ігри потрапляють на благодатний грунт знань, отриманих учнями під час
вивчення теми. Це дає можливості для проектування ігрових ситуацій.
Використання ігрових форм створює оптимальні умови для спілкування і
засвоєння навчального матеріалу, дає відчуття реальності, вносить певні
елементи іронії, гумору, зменшує інтелектуальне навантаження, усуває
одноманітність, посилює мотивацію до навчальної діяльності. Для успішного керівництва іграми важливо вміти
завоювати довіру вихованців
Гра
досягає своєї мети непомітно для учня, тобто не потребує ніякого насильства над
особистістю. Уроки – ігри можна проводити самі різноманітні, у різних класах,
по різним темам, у різних формах, з використання різноманітної наочності,
технічних засобів та інноваційних технологій. Саме, головне, вони завжди
невичерпні та цікаві школярам.
Практикою доведено, що уроки з
ігровими методами навчання є доволі ефективними. Американські педагоги Джін
Марцоло та Дженіс Ллойд писали «Гра і навчання –
протилежні речі. Тепер відоме інше. Освітяни й фахівці з дитячої педагогіки
відкрили, що гра – це навчання, це один із найефективніших видів навчання. Ключ
до успіху: перетворіть гру в навчальний досвід і переконайтеся, що навчання -
це здебільшого приємність».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1 Булатова О.С.Искусство
современного урока.- М., 2011.-251
с
2. Ги Лефрансуа.
Психологія
для учителя. - СПб.:Прайм-Еврознак, 2010
3. Гузеев
В.В.Планирование результатов образования и образовательная технология.- М.:Народное
образование,2004. Гуцкалюк Л., Вербицька
4. Ігрові технології на уроках. - Тернопіль-Харків:Видавництво
«Ранок», 2009, -128 с
5. Драйден Г.,Вос Дж.
Революція в навчанні –Львів.:Літопис, 2005.- 542 с
6. Задорожний К.М.
Навчально-методичний посібник : Позакласні заходи з природознавства. випуск 1., Харків.:Видавнича
група «Основа»,2011,
128 с.
7.Ягенська Г.В. Робота
з обдарованими дітьми. - Харків.:Видавнича група «Основа»,2005.- 112 с
8.Кравчик
Г.Я.,Каспрук О.Д,Мультан В.С., Олійник І.В., Фічка.Л.Б. Нестандартні уроки в
поч. класах Посібник для вчителя. –Тернопіль: Навчальна книга –Богдан, 2009.- 56
с 12.
9. Кучерова Г.М.Методика проведення гри на
уроках. - Харків:ТОВ «Видавнича група «Основа»
10.Пєхота О.М, .Кіктенко
А.З, Любарська О.М. Навчально-методичний посібник : Освітні технології,.-Київ.:А.С.К.,2001.-
256с
11.
Як зробити урок цікавим. - Харків:ТОВ «Видавнича група «Основа» », 2010.- 101с
12.Талгіна О.В. Тиждень природознавства в
школі. 2-4
класи. – Харків.:Видавництво «Ранок», 2011.
-176 с
ДОДАТКИ
Педагогічна скарбничка Навчання – найкраща у
світі гра і розвага. Усі діти народжуються з таким переконанням і живуть із
ним, поки ми не вдовбимо їм в голову, що це важка і неприємна праця. Тільки
деякі діти все ще залишаються на своїх позиціях, маючи тверде переконання, що
навчання приносить радість, що це чи не єдина гра, в яку варто бавитись. Ми
знаємо, як називати цих дітей. Це генії.
Джаннет Вос, американський педагог. Гра – це особлива форма дитячого життя, вироблена
суспільством для управління розвитком дітей; у цьому плані вона є особливим педагогічним
творінням, розглядається як один з видів діяльності» С.Л. Рубінштейн,
Д.Б.Ельконін Загальна атмосфера повинна не лякати, а навпаки налаштовувати
позитивно.
Мері Гілл, американський педагог .Не можна зовні в процесі виховання формувати мотиви,
на що сподіваються багато педагогів. Мотив – складне психічне утворення, яке
повинен побудувати сам суб’єкт.
Є.П.Ільїн, російський педагог .Людина, що не знає нічого, може навчитися; справа в
тільки в тому, щоб запалити в ній бажання вчитися.
Д.Дідро, французький філософ. Коли вчителі
перестануть учити, учні нарешті зможуть учитися.
Ларошфуко, французький письменник. Учень, який
вчиться без бажання, - це птах без крил.
Сааді, арабський письменник та філософ. Поганий учитель подає істину, хороший – учить її
знаходити.
А. Дістервег. На світі є тільки один спосіб, що спонукає
кого – не будь щось зробити…І він полягає в тому, щоб примусити іншу людину
схотіти це зробити. Пам’ятайте; іншого
способу немає.
Дейл Карнегі, американський письменник. Гарний учитель може навчити інших навіть того, чого
сам не вміє.
Тадеуш
Котарбінський, польський філософ .Задаючи домашні
завдання, учителі містять в учнів, а влучають в батьків.
Жорж Сименон, французький
письменник .У хорошому вчителеві ми цінуємо кращі якості
дресирувальника, клоуна і циркового коня, якого рік за роком ганяють по колу.
Максим Звонарьов, російський
журналіст. Навчаючи інших, ми вчимося самі.
Поради
учителю Поради Конфуція (2500 років тому)
- Поєднувати нові ідеї зі старими
перевіреними концепціями.
- Вчитися тільки через діяльність
- Використовувати навколишній
світ як клас для навчальних занять.
- Використовувати в навчанні та викладанні
музику та поезію.
- Поєднувати фізичну працю з
розумовою діяльністю.
- Навчатися того, як треба вчитися, не
обмежуючи себе тільки навчальними фактами.
- Пристосовуватись до
індивідуальних потреб учнів із різними стилями навчання.
- Формувати моральні цінності та
ввічливість.
- Створювати всім рівні можливості.
Ще декілька «родзинок» до уроку.
Професійні
заборони:
- Не робити оцінку самоціллю для
учнів.
- Не лякати оцінкою.
- Не викликати до оцінки ні
сліпого страху,ні байдужості.
- Не карати оцінкою, не робити з
неї засіб зведення рахунків.
- Не провокувати оцінкою
пихатості.
- Не оцінювати людину, а тільки
її роботу.
- Не брати на себе роль істини в останній
інстанції.
Чарівні слова схвалення:
- Молодець!
- Розумник (розумниця)!
- Дуже добре!
- Відмінно!
- Гарна відповідь!
- Ти перевершив мої очікування!
- Дуже точно (дуже точне
доповнення, висловлення)!
- Мені подобається твоя відповідь
у ( думки, припущення)!
- Чудово!
- Спасибі за відповідь.
- Приємно здивована!
- Радуюся за тебе!
- Незвичайно!
Немає коментарів:
Дописати коментар