Основи безпеки життєдіяльності

                         Основи безпеки життєдіяльності

Моє здоров’я

Найдорогоцінніше у людини — здоров’я. Тільки здорова, всебічно розвинена, освічена людина здатна бути справжнім творцем власної долі і долі своєї країни. Здоров’я людей належить до глобальних проблем, тобто таких, які мають життєво важливе значення для всього людства. Існує наука про те, як зберегти здоров’я,— валеологія. Поняття «здоров’я» містить усі його види: фізичне, інтелектуальне, особистісне, соціальне, емоційне та духовне.

Здоров’я — це не відсутність хвороб, а фізична, соціальна, психологічна гармонія людини, доброзичливі, спокійні стосунки з людьми, з природою, із собою.

Уявлення про фізичне здоров’я людини частіше пов’язують з енергетичними показниками сили й витривалості. При цьому велике значення надається безпечному використанню природних факторів (вода, сонце, повітря) і дарів природи для оздоровлення організму та профілактики хвороб (способи і прийоми загартування).

Зміцнення фізичного здоров’я — це регулярні фізичні вправи (щоденна рухова активність, обов’язкове ходіння і біг, навантаження м’язової тканини, масаж як відновлення активного кровообігу), жорстке контролювання стану організму (щорічна диспансеризація, здорові зуби, звернення до лікаря при перших ознаках нездужання), культура харчування, вживання натуральних продуктів, щоденне приймання вітамінів, зменшення кількості жирів і легкозасвоюваних вуглеводів, розвантажувально-дієтичні дні та періоди, регулярне і повноцінне харчування), почуття задоволення, радості і щастя.

Емоційне здоров’я — одна зі складових частин ідеалу здоров’я. Емоційне здоров’я — це наявність лише позитивних емоцій (в ідеалі) або ж (у кращому разі) — рівновага позитивних і негативних емоцій, психологічна рівновага емоцій (емоційна рівновага).

Лихо ХХ століття — стрес, на жаль, не залишив нас і на порозі нового тисячоліття. Відома фраза: «Усі хвороби від нервів» — набуває дедалі глибшого змісту. Кожному з нас знайоме почуття страху: в очікуванні серйозної розмови, іспиту, публічного виступу, коли необхідно вирішити важливе питання, від якого дуже багато залежить, коли серйозно хворий хтось із близьких тощо.

Стрес (від англ. stress — тиск, напруга) — стан напруженості, що виникає в організмі під сильним впливом, тобто це реакція організму на зовнішні та внутрішні подразники.

Дистрес (від англ. distrеss — горе, виснаження, хвороба) — перехід організму за межі допустимих безпечних перевантажень.

Наш організм реагує на навантаження, пов’язані зі стресом, поступово. Відомі три стадії реагування:

І — відчуття труднощів (стадія тривоги);

ІІ — втягання (стадія пристосування);

ІІІ — виснаження (стадія виснаження) — дистрес.

Організм людини є дуже гнучким і витривалим. Тому не треба занадто боятися стресу. Підвищуючи рівень адреналіну в крові, він, як правило, активізує організм на подолання труднощів. Слід побоюватися дистресу — виснаження в цій боротьбі, невмілого розподілу своїх сил, появи відчуття того, що «все втрачено».

Стреси є причинами багатьох захворювань. Наслідками стресів можуть бути зміни в поведінці людей, розлад функціонування деяких органів, болі в шлунку, відчуття неспокою, збудження, страху, підвищена пітливість. Наслідком стресу може стати також депресія (від лат. depressio — придушення, притискання). Депресія — це пригнічений стан, який є психічним захворюванням і тому вимагає негайного лікування.

Поради для зняття напруги в стресовій ситуації

1) Спробуйте позначити для себе головні життєві цілі й повністю зосередитись на їх досягненні. Якщо вам пощастить хоч би ненабагато наблизитися до поставленої мети, це надасть необхідної впевненості в собі;

2) якщо стресова ситуація пов’язана з браком часу, спробуйте раціональніше продумати розпорядок вашого дня;

3) не проводьте тривалий час на самоті, намагайтесь якомога більше спілкуватися з друзями, сусідами, знайомими. Якщо ви висловите вголос свої тривоги, вони вже стануть не такими значними;

4) завжди вислуховуйте свого співрозмовника уважно до кінця, завдяки цьому ви уникнете багатьох конфліктів;

5) дозвольте собі кілька хвилин повного розслаблення, необхідного для психічної розрядки й відновлення фізичних сил. Частіше слухайте свою улюблену музику;

6) ставтеся до всього, що відбувається, з гумором, не стримуйте себе в бажанні сміятися;

7) щовечора перед сном не лінуйтеся прийняти теплу ванну, а потім облитися холодною водою. Сон буде міцнішим і спокійнішим. 

 

Продукти

Їжа містить у собі десятки тисяч різноманітних білків, жирів, вуглеводів, інших органічних і неорганічних речовин. Точне знання хімічного складу продуктів харчування дозволяє визначити їх біологічну цінність або ступінь корисності для організму людини.

Білки є основою будови кожного органа, кожної клітини. При білковому виснаженні знижуються (і дуже швидко) білкові резерви організму, відбувається зсув водного обміну, порушуються всі обмінні процеси і правильне функціонування органів.

Особливо відчуває дефіцит білка дитячий організм. У дитини в цьому випадку може бути затримка росту, а в тяжких випадках — його повне припинення. Послаблений білковим дефіцитом, організм дитини не опирається різним хворобам, особливо інфекційним.

Жири є одним із постачальників енергії, входять до складу клітин організму, беруть участь в обмінних процесах, підвищують захисну здатність організму, беруть участь у процесах терморегуляції організму. Ще одна роль жиру — механічний захист життєво важливих органів від ударів і зміщення.

Вуглеводи — основне джерело енергії (забезпечують 50—60 % енергоцінності харчового раціону), що утворюється у результаті обміну речовин в організмі. Особливе значення вуглеводи мають при інтенсивній фізичній роботі. Вуглеводам відведена значна роль у фізіо-логічній діяльності різних систем організму, особливо центральної нервової системи.

Мінеральні речовини є складовою частиною усіх рідин і тканин організму і беруть найактивнішу участь у пластичних процесах. Вони потрібні для «будування» усіх тканин організму, особливо кісток і зубів, для регуляції обмінних процесів організму. Наприклад, кальцій зміцнює кістки і зуби, сприяє нормальному функціонуванню нервової і м’язової систем.

Вітаміни — дуже важливі для життя сполуки, які потрапляють в організм із їжею.

Вітамін А важливий для росту організму, корисний для зору. Вітаміни комплексу В сприяють функціонуванню нервової системи, беруть участь в обміні вуглеводів, білків і жирів, забезпечують процеси клітинного дихання, поліпшують стан шкіри і зміцнюють волосся. Вітамін С зміцнює імунний захист організму, запобігає м’язовій слабкості, захищає організм від несприятливих впливів навколишнього середовища. Вітамін D бере участь в обміні кальцію та фосфору, робить кістки міцними. Нестача вітамінів викликає затримування розвитку, порушення роботи важливих органів, обміну речовин та інше.

Основними продуктами харчування для «будування» здорового організму є фрукти і овочі, хліб і крупи, молочні та м’ясні продукти.

Свіжі овочі, фрукти, ягоди корисніші, ніж варені, тушковані, консервовані.

Важлива гігієнічна вимога — правильно організований режим харчування. Це означає, що необхідно суворо дотримуватися часу вживання їжі й проміжків між ними. Украй важливо вживати їжу в один і той же час. До цього моменту організм «налаштовується» на вживання їжі. Інтервали між вживанням їжі не повинні перевищувати чотири години. Найбільш правильне чотириразове вживання їжі: сніданок, другий сніданок, обід, вечеря.

Харчові отруєння виникають у результаті вживання в їжу неякісних продуктів, отруйних грибів і рослин. Отруєння харчовими продуктами виникають після вживання продуктів, що зберігалися поза холодильником (молоко, вершки, креми, сири, яйця, ковбаси, м’ясні продукти); продуктів невідомого походження (при покупці продуктів на несанкціонованих ринках); продуктів, що пройшли неякісну обробку; прострочених м’ясних, рибних і овочевих консервів заводського і домашнього приготування.

Отруєння грибами заподіюють велику шкоду здоров’ю людей і часто призводять до їх загибелі.

У випадку отруєння необхідно негайно викликати «швидку допомогу», а до її приїзду промити шлунок. Можна випити кип’ячену підсолену воду, потім прийняти активоване вугілля (1 таблетка на 10 кг маси). До прибуття «швидкої допомоги» постраждалого необхідно покласти в постіль, до ніг і живота прикласти теплі грілки, давати пити невеликими порціями підсолену воду. Можна пити міцний чай, молоко з медом.  

 Шкідливі звички

Шкідливі звички — закріплені в особистості способи поведінки, агресивні по відношенню до самої особистості або до суспільства. До шкідливих звичок належать паління, пияцтво, вживання наркотиків, токсикоманія. Перелічені явища являють собою різні форми відхилення від здорового способу життя.

Паління тютюну — одна з найпоширеніших шкідливих звичок.

Тютюновий дим містить нікотин, чадний газ, аміак, синильну кислоту, ціанистий водень, ацетон і значну кількість речовин, які спричиняють утворення злоякісних пухлин.

Людина, яка не палить, перебуваючи в приміщенні із курцем протягом лише однієї години, по суті, кожного разу спалює по половині сигарети. У неї спостерігаються негативні зміни у діяльності нервової системи, порушується склад крові, сечі. Пасивні курці ризикують мати злоякісні новоутворення не лише в легенях, але й в інших органах. Особливо небезпечне пасивне паління для дітей.

У наш час у багатьох країнах зловживання алкоголем стало не лише медичною, але й серйозною соціальною проблемою. У результаті непомірного вживання спиртних напоїв скоюється багато злочинів, трапляються промислові аварії та катастрофи, нещасні випадки на виробництві і в побуті. Під впливом алкоголю людина втрачає здатність реально оцінювати ситуацію або подію і приймати адекватне рішення, ігноруються моральні та етичні норми.

Алкоголь дуже добре розчиняється у крові і розноситься по всьому організму, виявляючи руйнівну дію на всі тканини і органи.

Особливо шкідливо впливає етиловий спирт на печінку. У випадку, коли кількість спирту дуже велика, печінкові клітини гинуть. Загибла клітина печінки заміщується іншою тканиною, яка виконує лише з’єднувальну функцію. Коли кількість загиблих клітин печінки перевищує кількість тих, що залишилися, захисна функція цього органа повністю порушується і розвивається цироз.

Систематичне вживання алкоголю призводить до пришвидшення біологічного старіння. Тривалість життя алкоголіка на 15 років менша за середньостатистичну.

Наркоманія і токсикоманія розвиваються у процесі регулярного вживання наркотичних речовин. Потрапляючи у внутрішнє середовище організму, вони перш за все дуже впливають на головний мозок. Із часом у людини з’являються, наростають і закріплюються три основні ознаки наркоманії та токсикоманії:

• психічна залежність;

• фізична залежність, вираженням якої є абстинентний синдром;

• зміна чутливості до наркотика (толерантність).

Розвиток психічної залежності від наркотика або будь-якої токсичної речовини визначається впливом на зони заохочення. Уживання наркотику стає найголовнішим стимулом в одержанні позитивних емоційних переживань, а його відсутність викликає у наркомана психічний дискомфорт, який супроводжується поганим настроєм, пригніченістю, апатією, роздратованістю без будь-яких причин.

Розвиток фізичної залежності пов’язаний зі зменшенням концентрації речовини у крові через декілька годин після останнього прийому. Виникає важкий, болісний стан страждання, який називається «ламанням». Хворий відчуває дуже тяжкі страждання: фізичне нездужання, біль і судоми в усьому тілі, головний біль, біль у суглобах і внутрішніх органах. Втрачаються сон і апетит, змінюється хода і координація рухів. Можуть бути судомні напади із втратою свідомості. Страждання можуть тривати декілька днів, вимотуючи людину до крайнощів.

У процесі розвитку хвороби відбувається поступове звикання до наркотику. Він уже не викликає того стану, який був на початку. Це пояснюється тим, що змінюється чутливість організму до вживаної речовини в бік підвищення стійкості до нього, «терпимості». Це фізіологічне явище називається толерантністю. За своєю сутністю — це захисна реакція організму. Людині доводиться збільшувати дозу і робити це неодноразово, що врешті-решт найчастіше за все призводить до отруєння і навіть до загибелі від передозування.

Людина худне, її шкіра набуває жовтуватого відтінку, з’являється крихкість нігтів і волосся. Повністю втрачаються попередні почуття й інтереси, єдиною турботою стає добування наркотику будь-якою ціною. Настає остаточна моральна та інтелектуальна деградація — повний розпад особистості. Рабська залежність від наркотиків обов’язково втягне новачка у кримінальне середовище. Шахрайство й вимагання, крадіжка й проституція — єдині доступні для більшості способи придбання наркотику.

Лікування наркоманії та токсикоманії проводиться комплексно в установах наркологічної служби. У процесі лікування багато залежить від волі та рішучості хворого.  

                                      Безпека в побуті

Газ

Умовно гази можна поділити на дві групи: природний (болотний, попутний, водяний, коксовий, нафтовий та чадний) і скраплений, що перебуває під тиском у балонах (етан, пропан, бутан). Ці гази безбарвні, не мають запаху. Щоб використовувати гази в побуті, до них додають речовини із запахом для швидкого виявлення витікання їх із газових приладів.

Самі гази, й особливо продукти їх згорання, отруйно діють на людину, тому в роботі з газовими джерелами вогню (плита, газові колонки) потрібно дотримуватися особливої обережності. Необхідно систематично провітрювати приміщення, де є газова апаратура, перевіряти наявність тяги в димоходах, стежити за справністю вентиляції. Треба знати, що працівники житлово-експлуатаційних контор зобов’язані не менше одного разу на квартал перевіряти стан вентиляції та димоходів у квартирах.

Забороняється

1) Користуватися газовими колонками, казанами для місцевого обігріву, гарячого водопостачання за відсутності тяги. Перевірити наявність тяги можна запаленим сірником або краще свічкою, піднесеною до вентиляційного віконця;

2) розміщувати баки для кип’ятіння білизни на звичайних конфорках газової плити. Посуд із широким дном необхідно встановлювати на спеціальні конфорки з високими ребрами;

3) відкривати кран на газопроводі перед плитою (або лічильником), не перевіривши, чи закрито всі крани на розподільному щитку плити;

4) відкривати крани газової плити, не маючи в руці запаленого сірника або спеціальної електричної запальнички;

5) допускати заливання рідиною пальників, які горять. Якщо це випадково станеться, потрібно загасити пальник, прочистити його, видалити рідину з піддона;

6) знімати конфорку і ставити посуд безпосередньо на пальник;

7) стукати по кранах, пальниках і лічильниках твердими предметами, а також провертати ручки кранів обценьками, щипцями, ключами тощо;

8) самостійно ремонтувати газову плиту або газопідвідні трубопроводи;

9) прив’язувати до газових труб, плити й до кранів мотузки, вішати на них білизну та інші речі;

10) перевіряючи показання газового лічильника, висвітлювати циферблат або віконце лічильного механізму свічкою або запаленим сірником;

11) дозволяти дітям користуватися газовими приладами;

12) залишати без догляду газові прилади навіть на короткий час.

Правила поводження при витіканні газу

1) Не вмикайте електрики;

2) не користуйтеся відкритим вогнем;
3) обов’язково провітріть приміщення;
4) перевірте (перекрийте) крани газоподачі;

5) викличте аварійну службу за телефоном 04.

При отруєнні чадним димом або газом людина спочатку відчуває головний біль, потім — запаморочення, загальну слабкість, сонливість, нудоту, починається блювота. Швидко, протягом кількох хвилин, потерпілий непритомніє. Можлива зупинка дихання й навіть смертельний наслідок.

Допомога потерпілому

1) Винести його на свіже повітря (якщо горить ліс, покласти на обличчя людини мокру хустку й винести в безпечне місце);

2) викликати лікаря;

3) до приїзду лікаря прикласти до носа потерпілому ватку з нашатирним спиртом (не притуляючи до слизової оболонки носових стінок).

Забороняється:

1) давати пити, можна тільки змочити потерпілому обличчя й губи;

2) давати ліки (у потерпілого можуть бути внутрішні ушкодження);

3) промивати шлунок.  

       Хімічні речовини

                                                                                           

Для боротьби з домашніми комахами широко використовують різні препарати. Більшість із них містять фосфор, миш’як, фтор, інші сильнодіючі хімічні елементи. Ці препарати можуть викликати важкі отруєння, якщо їх помилково прийняти усередину, а також інгаляційне отруєння, якщо не дотримуватися інструкцій щодо їхнього застосування. Для інгаляційного отруєння характерні запаморочення, нудота, розлад зору, підвищене потовиділення, психічне порушення. При потраплянні препарату до шлунково-кишкового тракту з’являються блювота, виділення слизу з рота і носа, розлад шлунка, потовиділення, голов-ний і загрудинний біль.

Для захисту рослин застосовуються різні хімікати, які називають пестицидами, що широко використовуються у сільському і лісовому господарстві для регулювання зростання рослин і захисту їх від різних шкідників і хвороб, видалення бур’янистої рослинності. При попаданні пестицидів на шкіру, слизову оболонку ока, а також до організму людини може виникнути хімічний опік, а також сильне отруєння, що може спричинити смерть.

Косметичні засоби містять етиловий, бутиловий та інші спирти, токсичні для нервової системи. При прийомі усередину ці речовини можуть викликати важке алкогольне отруєння, що супроводжується порушенням дихання і серцевої діяльності, розладом функцій шлунково-кишкового тракту.

Лакофарбові препарати часто виготовляють на основі токсичних високолетких розчинників та епоксидних смол. При роботі з лакофарбовими матеріалами у непровітрюваних приміщеннях можуть виникати отруєння їхніми парами, що характеризуються запамороченням, голов-ними болями, нудотою, блювотою.

Зберігати препарати побутової хімії необхідно тільки у стандартній тарі, герметично закритих флаконах з етикетками у недоступному для дітей місці.

З появою ознак отруєння отрутохімікатами або препаратами побутової хімії потрібно негайно звернутися до лікаря, у важких випадках — викликати «швидку допомогу». До приїзду «швидкої допомоги» необхідно винести постраждалого на свіже повітря, зняти забруднений одяг, промити водою відкриті ділянки шкіри, в очі, рот, ніс закапати 2%-й розчин питної соди (1 столова ложка на літр води). Якщо ядохімікати потрапили до шлунково-кишкового тракту, потрібно викликати блювоту, натиснувши пальцями на корінь язика або давши випити 2—3 літри 2%‑го розчину питної соди. Рекомендується також дати постраждалому активоване вугілля (1 таблетка на 10 кг маси), покласти постраждалого без подушки, повернути голову набік, щоб запобігти попаданню до дихальних шляхів блювотних мас. При різкому утрудненні дихання зробити штучне дихання.

Необхідно пам’ятати, що при користуванні ядохімікатами і препаратами побутової хімії для запобігання отруєнню необхідно точно дотримуватися інструкцій щодо їхнього застосування, а також використовувати їх тільки за призначенням.  

 

                              Електричний струм

Пожежі можуть виникати від несправності електропроводки або неправильної експлуатації електромережі.

Однією з причин пожеж, що виникають від електромереж, є короткі замикання. Вони трапляються, якщо два провідники без ізоляції накоротко з’єднуються один із одним. Якщо на місці короткого замикання будуть горючі матеріали і конструкції, вони миттєво спалахнуть. Тому необхідно стежити за справністю ізоляції проводів, не допускати кріплення їх цвяхами, які можуть порушити ізоляцію.

Основні заходи запобігання і правила пожежної безпеки при експлуатації електричних приладів

1) Забороняється залишати увімкненими прилади без нагляду;

2) нагрівальні прилади можна встановлювати тільки на негорючій підставці достатньої товщини;

3) електронагрівальні прилади не можна ставити під розеткою;

4) небезпечно виготовляти саморобні нагрівальні прилади, особливо великої потужності, на яку звичайно не розрахована електромережа квартири (будинку);

5) забороняється вмикати в одну розетку одночасно декілька приладів;

6) необхідно слідкувати за щільністю контактів у місцях приєднання приладів до вилки, клем, між собою і т. д.;

7) при порушенні електропроводки або оголенні електричного проводу, поломці електровилки або розетки не можна торкатися до оголених місць;

8) не можна використовувати електричні прилади не за призначенням або користуватися ними, не ознайомившись поперед-ньо з інструкцією;

9) електронагрівальні прилади небезпечно вмикати в мережу несправними;

10) якщо під час передачі згас екран у телевізора, то не можна по ньому стукати, він може або спалахнути, або вибухнути. Телевізор необхідно негайно вимкнути і викликати спеціаліста по ремонту;

11) якщо в електротехніку, що працює (телевізор, радіоприймач або інші прилади), потрапив якийсь сторонній предмет, необхідно в першу чергу вимкнути прилад із мережі, а потім діставати цей предмет;

12) небезпечно замінювати перегорілі запобіжники у телевізорах, приймачах та інших установках саморобними вставками;

13) забороняється тягнути за електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вас ударить струмом.

Правила поводження під час пожежі при експлуатації електричних приладів

1) Відімкни електроприлад, що загорівся,— вийми вилку з розетки, якщо ти упевнений, що провід і вилка не ушкоджені;

2) якщо небезпека такого ушкодження існує, відімкни живлення на щитку на сходовій площадці чи на рубильнику (вимикачеві) при вході до будинку (квартири). Гаси пожежу якнайшвидше, запобігаючи її поширенню;

3) на початковій стадії боротьби з пожежами, спричиненими дією електричного струму, можливе застосування вогнегасників промислового виробництва будь-якого типу — але тільки за умови, що всі електроприлади відімкнені від мережі й горить не електропроводка;

4) краї осередку пожежі засип піском, локалізуючи горіння, а потім покрий ним усю поверхню, що загорілася;

5) збий полум’я щіткою, шваброю чи мітлою, обмотаними вологою тканиною, запобігши тим самим поширенню вогню;

6) припини доступ повітря до палаючого предмета, накривши цупкою несинтетичною ковдрою чи одягом усю поверхню, що загорілася. При цьому важливо не викликати руху повітря, здатного підтримувати вогонь;

7) невеликий вогонь на підлозі загаси, затоптавши його ногами і не даючи перекинутися на штори і меблі;

8) зателефонувати за номером 01 або до Служби порятунку.

Наближатися до постраждалого у зоні електричного кратера необхідно:
а) або стрибаючи на одній нозі, намагаючись зберегти рівновагу;
б) або гусячим кроком: п’ята крокуючої ноги обов’язково торкається до носка іншої.  

             Безпека на дорозі

На всій території України організація дорожнього руху здійснюється органами виконавчої влади на місцях, міліцією, військовою автоінспекцією і дорожньо-експлуатаційною службою, службами комунального господарства, підприємствами, установами і Державтоінспекцією.

Порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється єдиним нормативним актом — Правилами дорожнього руху, що повністю відповідають Закону України «Про дорожній рух».

Дорожні знаки і символи Правил дорожнього руху України відповідають державним стандартам України (ДСТУ 2586-94) і повністю відповідають вимогам Конвенції про дорожні знаки, символи, сигнали і Європейської угоди, яка доповнює цю конвенцію.

Учасники дорожнього руху (водії, пасажири, пішоходи) зобов’язані знати і виконувати Правила дорожнього руху з метою збереження їхнього особистого життя і здоров’я, особистого життя і здоров’я оточуючих їх людей.

Особи, що порушили вимоги Правил дорожнього руху, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством України. До винуватців можуть застосовуватися засоби громадського впливу, дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності залежно від характеру порушень та їхніх наслідків.  

       Регулювання дорожнього руху

Основний засіб регулювання дорожнього руху — дорожні знаки.

Передбачено сім груп дорожніх знаків: попереджувальні, пріоритетні, заборонні, вказівні, інформаційно-вказівні, сервісу і таблички до дорожніх знаків.

Тимчасові дорожні знаки на переносних пристроях, виконані на жовтому фоні, мають перевагу перед постійними дорожніми знаками і дорожньою розміткою.

Попереджувальні знаки призначені для інформування учасників дорожнього руху про наближення до небезпечної ділянки дороги, характер небезпеки і місце розташування небезпечної ділянки, при рухові по якій водії повинні застосовувати заходів, які б відповідали конкретній дорожній ситуації.

Ці знаки мають форму рівнобічного трикутника, оберненого вершиною вгору.

За допомогою знаків пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перетинів окремих проїжджих частин, а також вузьких ділянок дороги. Зовнішній вигляд і форма цих знаків різноманітні.

Заборонні знаки призначені для введення або відміни певних обмежень у русі. Вони мають білий фон з червоним обрамленням і за невеликим винятком форму кола. Заборонні знаки встановлюють безпосередньо перед ділянками доріг, на яких уводяться відповідні обмеження, або в місцях, де обмеження відміняються.

Вказівні знаки призначені для визначення порядку проїзду окремих ділянок шляхів і їх перетинів, обов’язкового напрямку руху, введення або відміни мінімально припустимих швидкостей руху. Вони мають форму кола із зображенням символу білого кольору на блакитному фоні, їх установлюють безпосередньо перед ділянками доріг.

Інформаційно-вказівні знаки призначені для введення або відміни певних режимів руху, інформування учасників дорожнього руху про розміщення на шляху слідування міст, населених пунктів і територій, де діють спеціальні правила. Ці знаки, за деяким винятком, мають форму прямокутника з білим або чорним зображенням на синьому, білому, зеленому або жовтому фоні.

Більшість інформаційно-вказівних знаків не має якоїсь зони дії та єдиної системи розміщення, тому що у кожного знака є свої особ-ливості.

Знаки сервісу інформують учасників дорожнього руху про місце розміщення об’єктів сервісу на цій дорозі і збоку від неї. Ці знаки мають форму прямокутника, на якому чорним або червоним кольором у білій квадратній вставці на синьому фоні нанесено зображення символу об’єкта сервісу.

Дорожня розмітка застосовується для ще більшої конкретизації та ефективності регулювання дорожнього руху.

До розмітки належать лінії, написи, символи, стрілки, нанесені на проїжджій частині, бордюрах, інших елементах шляхів і дорожніх споруд.

Для розмітки проїжджої частини використовуються фарби, вставки (із білого бетону, шлакоситалу, мармурової крихти).

До засобів регулювання дорожнього руху належать не тільки дорожня розмітка і знаки, дорожні покажчики, але й сигнали регулювальника і сигнальне обладнання (світлофори).

        Сигнали регулювальника

1) Регулювальник обернений до водіїв і пішоходів боком, руки витягнуті в сторони, опущені або права рука зігнута перед грудьми — усім нерейковим транспортним засобам (ТЗ) дозволяється рух прямо і праворуч, трамваям тільки прямо, пішоходам дозволений перехід проїжджої частини;

2) регулювальник обернений до водіїв і пішоходів грудьми або спиною, руки витягнуті в сторони, опущені або права рука зігнута перед грудьми — рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено;

3) регулювальник простягнув праву руку вперед — зі сторони лівого боку нерейковим видам транспорту дозволяється рух в усіх напрямах, трамваям — тільки ліворуч. Зі сторони грудей усім ТЗ дозволяється поворот тільки праворуч. Зі сторони спини і правого боку рух усіх ТЗ заборонено. Пішоходам дозволяється переходити проїжджу частину з лівого й правого боків тільки за спиною регулювальника;

4) регулювальник підняв руку вгору — забороняється рух ТЗ і пішоходів у всіх напрямках.

Коли рука регулювальника вказує на транспортний засіб, водій зобов’язаний зупинитися у зазначеному місці, але з дотриманням правил зупинки.

Регулювальник може подавати й інші сигнали: перейти у правий ряд, зменшити або збільшити швидкість і т. д., але в усіх випадках свисток є засобом привертання уваги учасників дорожнього руху до напрямних сигналів регулювальника.

Світлофори застосовуються для регулювання руху транспортного засобу і пішоходів на перехрестях, для позначення нерегульованих перехресть. У наш час застосовуються світло

           Рух пішоходів

Пішоходи повинні ходити по тротуарах або пішохідних доріжках, притримуючись правого боку, а за їх відсутності — по велосипедних доріжках або в один ряд по узбіччю дороги, назустріч рухові транспортних засобів. На дорогах, що мають розмежувальну смугу, а також на дорогах поза населеними пунктами можна рухатися по зовнішньому краю проїжджої частини назустріч рухові транспортних засобів.

Переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом за наявності роздільної смуги на дорозі забороняється.

Рух пішоходів по швидкісних дорогах заборонено.

Організованим колонам людей дозволяється рухатися тільки з правого боку проїжджої частини у напрямку руху транспортних засобів не більше ніж по чотири особи в ряд і за умови, що колона займе не більше половини ширини проїжджої частини. Для своєчасного попередження водіїв ТЗ про рух колони спереду і ззаду неї повинні бути супроводжуючі з червоними прапорцями, а в темний період доби — із засвіченими ліхтарями: спереду — білого кольору, позаду — червоного.

Пішохідний перехід — ділянка проїжджої частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками, дорожньою розміткою, світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками, а на перехресті — шириною тротуарів.

Правила поводження при переході дороги

1) Якщо в зоні видимості немає перехрестя або переходу, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, то переходити проїжджу частину необхідно тільки кроком, не поспішаючи, по прямій, перпендикулярній до тротуару. При цьому треба бути дуже обережними: оцінити відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість, переконатися у відсутності небезпеки і не створювати перешкод іншим учасникам дорожнього руху;

2) забороняється переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом, якщо на дорозі є роздільна смуга або дорога має чотири смуги і більше для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлені огорожі;

3) переходити проїжджу частину дозволяється тільки по підземних, наземних і надземних пішохідних переходах (типи переходів), які бувають регульовані і нерегульовані (види переходів), позначених лініями дорожньої розмітки «зебра» або дорожніми знаками «Пішохідний перехід» (на голубому фоні квадратного знака намальована людина, яка або переходить по «зебрі» дорогу — пішохідний перехід по дорозі, або піднімається чи спускається по східцях — надземний і підземний переходи відповідно), а на перехрестях із позначеними переходами — по лініях тротуарів або узбіччю;

4) переходячи проїжджу частину, пішоходи не повинні затримуватися і зупинятися на ній;

5) якщо перехід вулиці регулюється світлофором, йти можна тільки на зелене світло або при жесті регулювальника, що дозволяє рух;

6) якщо горить жовте або червоне світло — йти не можна, навіть якщо немає машин. При переході на зелене світло необхідно також спостерігати за обстановкою, помічати машини, які в цей момент готуються до повороту праворуч або ліворуч, перетинаючи шлях руху пішоходів;

7) перш ніж зійти з тротуару на проїжджу частину з двобічним рухом, необхідно оглянути усю проїжджу частину, упевнившись у повній безпеці початку руху. Подивитися ліворуч і почати перехід, а дійшовши до середини проїжджої частини, подивитися праворуч і завершити перехід;

8) пішоходи, які не встигли завершити перехід, повинні бути на острівці безпеки або на лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, вони можуть продовжити перехід тільки тоді, коли переконаються у безпеці подальшого руху;

9) при наближенні ТЗ із ввімкненим проблисковим маячком і спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її;

10) забороняється перетинати шлях ТЗ, що рухаються поблизу, виходити з-за них на проїжджу частину. Особливої обережності слід дотримуватися при обході транспорту, що стоїть поблизу тротуару;

11) ніяких розмов під час переходу проїжджої частини провадити не можна, у цей момент ви повинні бути уважними і зібраними;

12) очікувати автобуси, тролейбуси, трамваї, автомобілі таксі пішоходи повинні на посадочних майданчиках, а за їхньої відсутності — на тротуарі або узбіччі;

13) на трамвайних зупинках, не обладнаних посадочними майданчиками, починати перехід проїжджої частини дороги дозволяється тільки після повної зупинки трамвая. Після виходу із трамвая, якщо рейки прокладено посередині проїжджої частини дороги, пішоходи повинні оцінити обстановку на дорозі, а потім прямувати до тротуару;

14) пішоходи-дорослі зобов’язані переводити дітей дошкільного віку через проїжджу частину дороги, тримаючи їх за руку і суворо дотримуючись Правил дорожнього руху.

Одне із головних правил пішоходів — не виходити на проїжджу частину дороги, не переконавшись в особистій безпеці і в тому, що вони не створять небезпеки для інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до Закону України про дорожній рух і Правил дорожнього руху пішохід має перевагу над ТЗ при переході проїжджої частини по позначених нерегульованих пішохідних переходах, а також по регульованих переходах за наявності відповідного сигналу світлофора або регулювальника.  

 

                     Дитина в автономній ситуації

• Не прагни під час гри потрапити у замкнений простір (меблі, холодильник, балкон, сходинкова клітка, підвал, комірка, горище, гараж);

• не перетворюй ліфт на місце гри;

• при перебуванні у замкненому просторі не користуйся відкритим вогнем — краще за все візьми ліхтарик;

• не грай у схованки між зваленими (або зіставленими) речами у замкненому просторі;

• не грайся із сірниками;

• перебуваючи на вулиці, не ховайся у снігу, піску, земляній ямі (норі). Ґрунт може обвалитися і засипати тебе;

• не поспішай першим вийти з кінозалу, тебе може придавити натовп.

Правила поводження у небезпечній або надзвичайній ситуації

1) Не метушись, заспокойся, думай про шляхи порятунку. У даній ситуації паніка — твій основний ворог!

2) головне — клич на допомогу на весь голос, а якщо це з якихось причин неможливе, то спробуй стукати, щоб привернути увагу людей;

3) сконцентруйся, визнач рівень небезпеки;

4) якщо ти сам не зможеш нічого зробити, то спокійно чекай приходу допомоги (адже ти вже кричиш або стукаєш, кличучи на допомогу);

5) якщо це можливо, склади план дій і почни поетапно його виконувати.

Аварійна служба ліфтів попереджає:

1. Намагання самостійно вибратися із ліфта, що застряв, може призвести до травмування.

2. Слід викликати диспетчера через радіотелефонний зв’язок.

3. У випадку його несправності кликати на допомогу.

4. Спокійно чекати, поки прийде механік-ліфтер.  

             У лісі, в степу

Правила поводження, якщо заблукали у лісі

1) Спочатку згадайте останню прикмету на знайомому відрізку шляху: дерево, вибоїну, галявину з грибами. Так легше визначити напрямок;

2) якщо чується шум трактора, значить, до людей 3—4 км. Чуєте гавкіт собак — до людей 2—3 км, шум поїзда — до нього 10 км;

3) якщо пахне димком, рухайтеся проти вітру, і неодмінно вийдете до житла;

4) також може допомогти струмок. Він виведе до річки. А річка — до людей;

5) лісова чи польова дорога теж укажуть, де житло;

6) якщо ви знайшли в лісі стежину, визначте спочатку, чи не звірина вона. Якщо гілки раз у раз б’ють по обличчю і грудях, це значить, що доріжка протоптана звірами. Негайно зійдіть із неї;

7) якщо ви помітили, що, входячи в ліс, бачили сонце праворуч, то виходити з лісу потрібно так, щоб воно було ліворуч;

8) південний напрямок легко визначити за мурашниками. А північний — за мохом, що виріс на стовбурі дерева;

9) проведіть подумки до орієнтира пряму лінію. І перш ніж залишити якесь місце, зробіть зарубку чи інший знак на дереві. Інакше почнете кружляти лісом;

10) на найвищому дереві — труби на дахах можна побачити за 3 км, заводські труби — за 6, дзвіниці й вежі — за 15.

Якщо ви заблукали й хочете повідомити про своє місцеперебування, то привернути увагу людей можна за допомогою диму від вогнища, розкладеного з дотриманням усіх запобіжних заходів як для себе, так і для лісу (степу). Щоб дим від багаття був густим і чорним, у полум’я вогнища, що розгорілося, додають сирий мох, свіжу траву.

Можна спробувати повідомити про себе за допомогою сонячного зайчика. З літака на висоті 1—1,5 км відблиски видно на відстані 24 км.

Якщо ви стомилися, необхідно перепочити або зігрітися, обсушити намоклий від дощу одяг, а для цього треба знати, як розвести вогонь у лісі.

Правила розкладання багаття в лісі

1) Спочатку визначте місце для багаття, щоб воно було якнайдалі від стовбурів дерев і чагарників;

2) розчистіть місце майбутнього багаття в радіусі 2—3 метри так, щоб навколо території вогню зберігалося коло землі, вільне від усього, що може зайнятись, і дати можливість для безконтрольного поширення вогню;

3) зберіть якнайбільше сухих гілочок, гілок, опалого листя, засохлого моху, поклавши його в центр майбутнього багаття;

4) оточіть місце вогню земляним валом чи кругляками старих, але не сухих стовбурів дерев;

5) зверху на дрібні гілочки чи сухий мох покладіть гілочки більші, потім — ще більші і т. д.;

6) захистіться від вітру чи дощу при розведенні багаття;

7) після використання вогню залийте багаття водою, а вугілля, що залишилося, і незгорілі залишки гілок розгребіть у різні боки так, щоб вони не змогли знову зайнятись;

8) дуже небезпечно розводити багаття в суху погоду. Будьте обережні й пам’ятайте про небезпеку пожежі в лісі (чи степу);

9) якщо пожежа вже почалася, то спробуйте відрізати шлях для поширення вогню: розчистіть землю від усього, що може горіти, обкопайте рів навколо вогнища і т. д.;

10) якщо ці заходи не дають бажаного результату, то якомога швидше залишайте зону горіння, звернувши увагу на те, в який бік дме вітер (біжіть обличчям до вітру, він відведе від вас вогонь в інший бік).

Якщо блукання лісом затяглося й хочеться їсти, не рвіть незнайомі ягоди чи гриби. Збирайте тільки те, в чому абсолютно впевнені, а краще — потерпіть.

Їсти можна горіхи чи ягоди дикорослої суниці, малини, чорниці, а на вологих місцях — журавлини й брусниці.

Під час дощу чи грози в лісі (степу) захистіть себе: сховайтесь у суху траншею чи ямку. Не ховайтеся під високими деревами, особливо під буком, дубом, тополею, ялиною і сосною.

Якщо ви не в лісі, а на відкритій місцевості, не треба підводитися. Але не лягайте: тіло повинне мати найменшу площу зіткнення з землею.

Перша допомога потерпілому при ураженні блискавкою

1) Насамперед потерпілого необхідно роздягнути, облити йому голову холодною водою, по змозі обернути тіло мокрим холодним простирадлом;

2) якщо людина ще не отямилася, зробити штучне дихання «рот у рот»;

3) якнайшвидше викликати швидку допомогу. Навіть якщо людина зовні отямилася, в неї можуть виявитися серйозні ушкодження внутрішніх органів.

Під час перебування в лісі (степу) ви можете зустрітися зі змією, дикими звірами, здичавілими бродячими собаками чи іншими мешканцями лісу (степу). Тут необхідно пам’ятати деякі прості правила поведінки в лісі.

Для захисту від змій одягайте закрите взуття й спортивні штани на резинці, блискавці чи зі щільною манжетою внизу; під час пересування лісом уважно дивіться під ноги; уникайте місць скупчення змій; не намагайтеся ловити чи дражнити змій.

       Засоби захисту від шкідливих комах

1) Збираючись на природу, надягайте одяг зі щільно прилеглими манжетами на руках і ногах, каптуром. Одяг краще заправляти досередини, обов’язково вдягати шкарпетки. Можна нанести на нижню частину штанів, рукавів і комір спеціальну рідину, аерозолі. Ці препарати продаються в господарчих відділах магазинів;

2) повернувшись додому з лісу, відразу ж огляньте тіло, особливо уважно — складки шкіри. Найкраще кліща видно на сонці.

Перша допомога при ураженні шкідливими комахами

1) Знайшовши кліща, негайно зверніться до найближчого травмопункту чи самі акуратно витягніть паразита, щоб не відірвати хоботок. Поставте на шкіру навколо кліща кільце, налийте в нього трохи олії — за деякий час кліщ через відсутність кисню відпаде. Після цього обробіть ранку йодом чи спиртом;

2) якщо хоботок комахи залишився в рані, його треба витягти за допомогою стерильної голки. Кліща необхідно віднести до відділення медичної паразитології, щоб визначити, чи небезпечний він;

3) протягом двох тижнів щодня вимірюйте температуру тіла. У разі погіршення самопочуття зверніться до лікаря;

4) при укусах комах найкращий засіб — цибуля. Відріжте шматок цибулі й білим соком, що виступить на зрізаному кінці, змажте вкушене місце;

5) витягніть жало з ранки так, щоб не роздавити отрутний пухирець, розташований у жалі під шкірою;

6) можна рекомендувати пов’язку з п’ятикратно розведеного нашатирного спирту;

7) необхідно забезпечити спокій, а в разі схильності до алергійних реакцій застосувати антигістамінні препарати: діазолін, димедрол, фенкарол, тавегіл, піпольфен, супрастин, трексил тощо.

Якщо вас укусила змія, в жодному разі не накладайте ніяких джгутів ні вище, ні нижче місця укусу!

Не робіть ніяких надрізів і не припікайте місце укусу сірником! На швидкість усмоктування отрути ці процедури ніяк не впливають, зате ймовірність внести інфекцію дійсно значна. Бажано відсмоктати отруту. Скоріше вибирайтеся з лісу до людей, що можуть допомогти дістатися найближчої медичної установи чи викликати «швидку допомогу». Чекаючи на лікаря, можна прийняти антигістамінні препарати (супрастин, тавегіл та ін.), глюконат кальцію, аскорбінову кислоту, аспірин; якщо відчуваєте сильний біль, то допоможе анальгін.

Майте на увазі, що змії людей бояться. Для того щоб змія укусила, необхідно вступити з нею в безпосередній контакт — наступити, доторкнутися, дуже близько простягти руку. Але змії прекрасно «чують» коливання — перш ніж простягати руку по гриб, пошарудіть у траві палицею, і змія сама втече.

Перша допомога у разі потрапляння до організму отруйних рослин, а також підозри на це

1) Якщо потерпілий притомний, необхідно терміново промити йому шлунок: дати випити 3—4 склянки води й пальцем чи ложкою надавити на корінь язика, викликавши в нього блювоту. Промивання шлунка треба повторити 2—3 рази;

2) через те що багато рослинних отрут добре адсорбуються активованим вугіллям, після промивання шлунка рекомендується прийняти активоване вугілля (карболен);

3) через 2—3 години повторно промивають шлунок;

4) після надання першої допомоги необхідно якнайшвидше доставити потерпілого до медичного закладу. Особливо слід поквапитися в тих випадках, коли отруєння викликане рослинами, що впливають на нервову систему й серце;

5) за наявності судом важливо не допустити порушення дихання внаслідок спазму жувальних м’язів, тому до рота потерпілого слід вставити ручку ложки, обгорнуту бинтом чи носовою хусткою. 

 На водоймищі

Найчастіше потопання — результат недотримання правил поводження на воді, наслідок купання в незнайомому чи забороненому місці, необережної поведінки в човні, нещасного випадку, наприклад несподіваної судоми.

Дуже часто при купанні використовуються автомобільні камери чи спеціальні гумові кола. У цьому випадку також необхідно пам’ятати кілька простих правил, здатних зберегти ваше життя.

Правила поводження на водоймищі

1) Перш ніж зайти у воду, перевірте герметичність свого плавзасобу;

2) не запливайте на глибину, вас може віднести течією;

3) уникайте місць, зарослих водоростями;

4) стежте, щоб рятувальний круг не зіткнувся з гострим предметом (гілляки дерев та ін.);

5) не перегрівайте свій плавзасіб на сонці;

6) робіть усе під доглядом дорослих.

Треба пам’ятати, що рятувати потопаючих може тільки гарний плавець. Якщо потопаючий ще сам намагається втриматися на поверхні води, його потрібно підбадьорити, кинути рятувальний круг, жердину, весло, кінець мотузки, щоб він зміг триматися на воді, доки його не врятують. Рятувальник має бути без взуття й одягу, у крайньому разі — без верхнього. Підпливати до потопаючого треба обережно, краще ззаду, щоб він не схопив рятувальника за шию й не потяг із собою на дно. Беруть потопаючого ззаду під пахви чи за потилицю біля вух і, підтримуючи обличчя над водою, пливуть на спині до берега. Можна обхопити потопаючого однією рукою навколо пояса, але знов-таки ззаду.

Як тільки врятованого буде витягнуто на берег, необхідно відновити його дихання. Для цього з нього швидко зняти одяг, звільнити рот і ніс від піску, бруду, мулу і видалити воду з легень і шлунка. Викликати «швидку допомогу».

Перша допомога потопаючому

1) Той, хто надає першу допомогу, стає на одне коліно, на інше животом кладе потерпілого й рукою сильно давить йому на спину між лопатками доти, доки з його рота не припинить витікати піниста рідина;

2) якщо в потерпілого зчеплені зуби, то їх розтуляють за допомогою дощечки, огорнутої тканиною, або ложки;

3) якщо язик запав у гортань, нижню щелепу висувають уперед так, щоб нижні зуби були перед верхніми. У деяких випадках доводиться витягати язика за допомогою носової хусточки й підтримувати його доти, доки не буде закінчено відживлювання;

4) потерпілого кладуть так, щоб його голова розташовувалася нижче від рівня тазу, бо це сприяє звільненню дихальних шляхів від води, що потрапила до них, або кладуть животом на валик (колоду) чи на коліно так, щоб голова його звішувалася вниз;

5) після цього потрібно негайно перейти до штучного дихання і робити його доти, доки людина не почне дихати сама. При цьому треба стежити за положенням голови потерпілого, за тим, щоб рот і ніс не були закриті;

6) якщо потерпілий не дихає або дихання поверхневе, необхідно терміново починати вентиляцію легень методом «з рота в рот» чи «з рота в ніс», не припиняючи дій до приїзду «швидкої допомоги»;

7) коли потерпілий опритомніє, його потрібно добре зігріти, розтерши тіло рушником. Ще краще, якщо є можливість, обкласти його грілками чи пляшками з гарячою водою, а рушник, яким розтирають тіло, змочити спиртом або горілкою;

8) потім потерпілого треба напоїти міцним гарячим чаєм чи кавою й обов’язково госпіталізувати.  

Забруднення навколишнього середовища

 Вода

Види забруднення водного простору

1) Хімічне — стічними водами промислових підприємств, побутовими стічними водами, продуктами розкладання смітників, мінеральними добривами, пестицидами.

2) Бактеріальне — побутовими стічними водами, стічними водами з тваринницьких ферм, органічними добривами при неправильному їх використанні, смітниками.

3) Теплове — скиданнями води з теплових і атомних електростанцій.

4) Радіоактивне — скиданнями води з атомних електростанцій, похованнями радіоактивних відходів, унаслідок аварій на підприємствах і атомних електростанціях.

Уживання забрудненої води може викликати інфекційні захворювання, у тому числі і такі небезпечні кишково-шлункові вірусні захворювання, як холера, дизентерія й ін., а також гепатит А і В.

Тривале споживання води, забрудненої нітратами, пестицидами і радіонуклідами, може призвести до важкого ураження нирок, печінки, викликати набряк легень, серцеву недостатність, привести до виникнення злоякісних новоутворень.

Заходи запобігання ураженню при вживанні питної води

1) Ніколи не пийте воду з відкритих водойм, у тому числі і з колодязів, розташованих поблизу промислових підприємств, тваринницьких ферм, автомобільних доріг, серед сільськогосподарських угідь;

2) не пийте воду з джерел, розташованих у межах міста й у сільській місцевості поблизу тваринницьких ферм і полів, на яких вирощується овочева продукція, якщо вам невідомо, чи проводилися дослідження її хімічного і бактеріологічного складу;

3) перед уживанням води з централізованого чи автономного водопроводу її необхідно відстояти протягом не менш двох годин для видалення з неї шкідливих летких речовин, застосовуваних для очищення і дезінфекції води (зокрема хлору), а потім кип’ятити протягом 10—15 хвилин для знезаражування від хвороботворних мікроорганізмів;

4) варто пам’ятати, що в поверхневих водах, з яких може забезпечуватися автономний водопровід, а також у великих водоймах, з яких забезпечуються централізовані водопроводи великих міст, може міститися значна кількість хімічних сполук, важких металів, радіонуклідів, поверхнево-активних речовин. Ці речовини не видаляються ні при відстоюванні, ні при кип’ятінні, очищення води за допомогою фільтрів також не дає належного ефекту. 

 Ґрунт

Багато хімічних сполук, що потрапляють в атмосферу в результаті роботи підприємств, потім розчиняються в крапельках атмосферної вологи і з опадами випадають у ґрунт. Це гази — оксиди сірки, нітрогену й ін. Більшість з них не просто розчиняються, а утворюють хімічні сполуки з водою, що мають кислотний характер.

Тверді і рідкі сполуки за сухої погоди звичайно осідають безпосередньо у вигляді пилу й аерозолей. Такі забруднення можна спостерігати візуально, наприклад навколо котелень узимку сніг чорніє, покриваючись частинками сажі. Автомобілі, особливо в містах і біля доріг, роблять свій внесок у поповнення ґрунтових забруднень. Це важкі метали, сірчисті й азотисті сполуки.

У суху погоду гази можуть безпосередньо поглинатися ґрунтом, особливо вологим. У такий спосіб у ґрунт потрапляють сірка, мідь, цинк та інші речовини, наявні в забрудненому повітрі.

При систематичному застосуванні високотоксичних пестицидів, особливо в завищених дозах, спостерігається забруднення ними нав-колишнього середовища, що призводить до знищення корисних комах, птахів, риб, звірів, а також отруєння людей безпосередньо пестицидами або продуктами, у яких вони здатні накопичуватися.

Для підвищення врожайності ґрунту знач-ного поширення набули мінеральні добрива, що містять набір основних живильних макро- і мікроелементів.

Терміни, способи внесення і норми витрати мінеральних добрив регламентовані технічними умовами на ці добрива, вони зазначені в інструкції щодо застосування. Недотримання термінів, способів і перевищення норм витрати мінеральних добрив веде до перенасичення ними ґрунту, а значить, і сільськогосподарської продукції, і може завдати шкоди навколишньому середовищу, збільшити ризик захворювання людини.

Особливо небезпечне в цьому відношенні передозування азотних добрив (нітратів). Надлишок нітратів в овочах і фруктах викликає порушення функції крові як переносника кисню і створює загрозу життю. Нітрати викликають набряк легень, кашель, блювоту, серцеву недостатність.

Нітрати в людському організмі перетворюються на нітрити й утворюють у шлунково-кишковому тракті високотоксичні речовини, що уражають печінку і сприяють розвитку злоякісних новоутворень.

Характерні ознаки надлишку нітратів в овочах:

• овочі занадто великого розміру;

• у кавунах прожилки мають неприємний жовтий колір;

• кольорова капуста має сіруватий відтінок;

• білокачанна капуста і картопля в місцях розрізу дуже швидко стають сірого кольору.

Для зменшення кількості нітратів в овочах після миття їх необхідно на 10—15 хвилин занурити в холодну воду, зрізавши перед цим шкірку разом із підшкірною м’якоттю. У капусти треба видалити верхні листи, викинути центральну частину і качан, у листових овочів обрізати черешки.

Овочі, що відварюються, треба різати на невеликі шматочки. Треба враховувати, у яких частинах рослин накопичується найбільша кількість нітратів: зовнішні листки і качан (капуста); серцевина (морква); шкірка (кабачки); шкірка і прилягаючий до неї незрілий шар (кавуни, дині); верхня і нижня частини коренеплоду (буряк); стебла, черешки листків (зелень).  

 

Надзвичайні ситуації, що загрожують добробуту людини та суспільства

Надзвичайні ситуації природного походження

Розрізняють надзвичайні ситуації (НС) геологічного (землетруси, зсуви, обвали); метеорологічного (сильний вітер, смерчі, пилові бурі, град, зливи, сильне налипання мокрого снігу, ожеледь, хуртовини, мороз); гідрологічного (ранній льодостав, відрив прибережного льоду, затори, селі, підвищення рівня ґрунтових вод, снігові лавини) походження.

До НС також належать пожежі: торф’яні (підземні), лісові (низові і верхові), степові.

  

 Стихійні пожежі

За характером поширення пожежі поділяють на торф’яні (підземні), лісові (низові та верхові), пожежі степових та хлібних масивів. За швидкістю поширення вогню і висотою полум’я розрізняють слабкі, середні та сильні пожежі.

При підземних пожежах частково або пов-ністю горить торф, що залягає під лісовими масивами. При цьому оголюється та обгоряє коріння дерев. Така пожежа поширюється дуже повільно, зі швидкістю 2—10 метрів на день, але її гасіння потребує величезних зусиль. Характерна особливість підземних пожеж — безполум’яне горіння торфу із виділенням великої кількості тепла. Навіть сильні дощі не можуть їх ліквідувати.

Підземні пожежі небезпечні раптовими проривами вогню із підземного вогнища і тим, що їх межа не завжди помітна. Ознакою підземної пожежі є гаряча земля та дим, що виходить із ґрунту.

Під лісовою пожежею розуміють неконтро-льоване горіння рослинності, що стихійно поширюється на лісовій території.

При сухій погоді й вітрі лісові пожежі охоплюють великий простір. За жаркої погоди достатньо того, щоб дощів не було протягом 15—18 днів, і ліс стає настільки сухим, що будь-яка необережність із вогнем може викликати пожежу.

Унаслідок пожеж зменшуються захисні, водоохоронні та інші корисні властивості лісу, знищується цінна фауна, порушується планове ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів.

Боротьба з лісовими пожежами вимагає нелюдських зусиль, величезних коштів, а іноді супроводжується і людськими жертвами.

Основні причини загоряння лісів відомі. У 90—97 % випадків винуватцем виникнення лісових пожеж є людина, а точніше, її недбалість при користуванні вогнем під час роботи або відпочинку в лісі.  

   

                     Епідемії

Епідемія — значне поширення будь-якої інфекційної хвороби, яке перевищує звичайний для даної місцевості рівень захворюваності.

Епідемії з найдавніших часів завдавали людству багато страждань. Сотні тисяч людей гинули при масовому розповсюдженні таких хвороб, як чума, віспа, холера, висипний тиф, грип та ін. Від чуми, що охопила усю Європу у XIV столітті, загинуло 25 млн осіб, тобто четверта частина населення материка. Більше 1,3 млн осіб помирали щорічно у Європі та Азії у ХIV—ХVIII століттях від віспи. Під час пандемії грипу, яка охопила декілька країн і континентів у 1918—1919 роках, із 500 млн хворих померли майже 20 млн осіб.

Зараз у нашій країні регулярно реєструються спалахи епідемій грипу, дизентерії, клещового енцефаліту, сказу та ін.

Джерелами інфекційних захворювань є хвороботвірні (патогенні) мікроорганізми.

Збудники інфекційних хвороб (віруси, риккетсії, бактерії та ін.) потрапляють в організм із повітрям, яке вдихається, із їжею і водою, при укусі кровосисними комахами та кліщами, через шкіряні покриви та слизові оболонки.

При всіх інфекційних захворюваннях від моменту зараження до появи перших видимих ознак захворювання проходить певний час, який називається інкубаційним періодом. Тривалість цього періоду при різних інфекціях неоднакова — від кількох годин до кількох місяців. Від тривалості інкубаційного періоду залежить строк встановлення карантину, ізоляції осіб, які були у контакті із хворими, та ін.

Збудники інфекційних захворювань, проникаючи в організм, знаходять там сприятливе середовище для розвитку. Швидко розмножуючись, вони виділяють отруйні продукти (токсини), які руйнують тканини, що призводить до порушення нормальних процесів життєдіяльності організму. Протягом інкубаційного періоду проходить розмноження мікробів і накопичення токсичних речовин без видимих ознак захворювання.

Найбільш типовими ознаками інфекційного захворювання є: озноб, жар, підвищення температури. При цьому виникає голов-ний біль, болі в м’язах та суглобах, нездужання, загальна слабкість, розбитість, іноді нудота, блювота, порушується сон, погіршується апетит.

Інфекційні захворювання виникають за наявності трьох основних факторів: джерела інфекції, сприятливих умов для поширення збудників та схильної до захворювання людини. Якщо вилучити із цього ланцюга хоча б одну ланку, епідемічний процес припиняється.

Метою попереджувальних заходів є вплив на джерело інфекції, щоб зменшити засівання зовнішнього середовища, локалізувати поширення мікробів, а також підвищити рівень стійкості населення до захворювань.  

Пожежна безпека

Пожежонебезпечні речовини — лакофарбові матеріали, пально-мастильні речовини, розчинники, аерозолі, газ.

Пожежонебезпечні матеріали — меблі, речі, газети, журнали, книги, папір, картон, дерев’яні будівлі й перекриття, пластмасові вироби й покриття, дрова, вугілля, тирса, стружка, тріски.

Під час роботи з пожежонебезпечними засобами не можна запалювати газові пальники, сірники, не можна палити, користуватися електронагрівальними приладами. Особливо вибухонебезпечними є пари горючих рідин. Тому найкраще працювати з подібними засобами (бензином, ацетоном) на повітрі, поза будинком.

Для гасіння осередку загоряння універсальним засобом є вода; однак її використання для гасіння легкозаймистих та горючих рідин (розчинників) є малоефективним, бо вона важча від цих рідин. Вода опускається униз, а горюча рідина спливає і продовжує горіти. Кращі результати досягаються використанням кошми або підручних засобів, які замінюють її в побуті,— вовняних і сукняних ковдр, старих пальт тощо, змочених водою. Вони застосовуються для гасіння невеликих осередків пожежі, які слід швидко накрити, намагаючись якнайскоріше ізолювати їх від доступу повітря.

Пісок і землю з успіхом застосовують для гасіння пальних рідин, які загорілися. Використовуючи пісок, треба обгорнути ним місце горіння (для запобігання поширенню вогню), а потім гасити сам осередок загоряння.

Після фарбувальних робіт залишається багато використаних обтиральних матеріалів, промащених і забруднених фарбами ганчірок, які можуть самозайматися. По завершенні роботи їх треба винести й викинути.

Основні причини пожеж

1) Несправність або неправильна експлуатація газових плит, електропобутових приладів;

2) вмикання до однієї розетки кількох побутових приладів великої потужності;

3) розігрівання лаків і фарб на відкритому вогні;

4) сушіння речей над газовою плитою;

5) користування саморобними електрогірляндами для ялинки, запалювання хлопавок і бенгальських вогнів поблизу хвої, використання легкозаймистих маскарадних костюмів із паперу та вати;

6) несправна або залишена без догляду побутова електротехніка;

7) необережне поводження з вогнем (відкритий вогонь, паління в ліжку тощо);

8) ігри дітей із вогнем;

9) удари блискавок;

10) несправність електропроводки;

11) зберігання на балконах, у гаражах пально-мастильних матеріалів і легкозаймистих речовин;

12) захаращеність горищ, підсобних приміщень, сходових майданчиків і сходів.

Правила поводження під час пожежі

1) Зателефонувати за номером 01 (якщо це можливо). Викликаючи пожежників, необхідно чітко відповідати на запитання диспетчера, повідомити: що саме горить, повну адресу, свій телефон, прізвище, ім’я та по батькові, скільки поверхів має будинок, як до нього під’їхати тощо. Не дивуйтеся великій кількості запитань: пожежна команда вже виїздить, диспетчер докладно з’ясовує обставини й трохи пізніше по рації передасть ці відомості пожежній команді, яка перебуває вже на шляху до вашого будинку;

2) вивести дітей та старих і тільки після цього почати гасити вогонь самотужки, використовуючи вогнегасник або підручні засоби. Підручними засобами можуть бути: мокра цупка тканина, вода й пісок;

3) штори, які зайнялися, зірвати, затоптати, кинути у ванну з водою. Так само гасити ковдри й подушки. Вікна відчиняти не можна — кисень підсилить полум’я;

4) пробиратися до виходу через задимлене приміщення — або поповзом, або рухаючись навкарачки, тому що внизу менше диму. По змозі йти вдвох, тримаючись за стіни для орієнтування, з мокрою ганчіркою на голові, носі й роті (утворюється ніби захисна шолом-маска від вогню та чадного газу). Краще накритися з головою шматком цупкої тканини або пальтом (плащем). Статистика показує, що під час пожежі люди гинуть переважно не від полум’я, а від диму, непритомніючи та отруюючись продуктами горіння синтетичних матеріалів;

5) намагатися якнайшвидше залишити приміщення, покликати на допомогу дорослих;

6) двері відчиняти обережно — вогонь може вирватися назовні. Якщо двері гарячі — не відчиняти їх. Зачинити всі двері по дорозі (зачинені двері затримують пожежу на 15 хвилин);

7) особливої уваги потребують діти: від диму вони ховаються в шафах, під столами, ліжками, в туалетах, ванних, під ковдрами й найчастіше не відгукуються;

8) узяти документи та найнеобхідніше. Якщо ви ще не зробили цього, зателефонуйте за номером 01 або до Служби порятунку (або попросіть зателефонувати сусідів).

У разі спалахування одягу, волосся тощо ні в якому разі не можна бігти.

Допомога потерпілому

1) Зупиніть його;

2) поваліть на землю;

3) якщо під рукою немає води, накиньте на потерпілого цупку тканину (пальто або ковдру);

4) як тільки вогонь згасне, відразу ж зніміть її, щоб гарячий матеріал не був довго притиснутий до обгорілої шкіри;

5) не вкутуйте людину, на якій горить одяг, із головою: гази, виділяючись під час горіння, можуть викликати серйозні ушкодження дихальних шляхів;

6) не зривайте одяг з обпаленого тіла;

7) акуратно розріжте ножицями і зніміть те, що знімається;

8) на опік до приїзду лікарів накладіть суху чисту пов’язку;

9) якщо людина притомна, можна дати їй знеболююче (наприклад анальгін).

Відшкодування матеріальних збитків від пожежі відбувається за рішеннями судів, куди звертаються потерпілі.  

 Поведінка людей у надзвичайних ситуаціях

Стихійні лиха, аварії та катастрофи вимагають високої морально-психологічної стійкості, витримки і рішучості, готовності надати допомогу потерпілим, врятувати матеріальні цінності. Особливі умови викликають у людини психологічну та емоційну напруженість. У всіх важких ситуаціях вирішальну роль відіграє моральне загартування і психічний стан людини. Вони визначають готовність до усвідомлених, впевнених і розважливих дій

Щоб легше впоратися зі своїми почуттями та емоціями, необхідно дотримуватись заходів запобігання стресу.

        Заходи запобігання стресу

1) Намагатися не залишатися на самоті або в оточенні людей, які перебувають у такому ж психічному стані; бажано проводити час у компанії тих, хто легше переніс катастрофу;

2) якомога більше займатися спільною роботою, іграми, малювати, займатися спортом, музикою, майструвати що-небудь, намагатися бути в оточенні людей;

3) дітям будь-якого віку бажано оточувати себе улюбленими іграшками або іншими предметами, читати улюблені книги;

  

 

Громадянська безпека

Надзвичайні ситуації, що загрожують безпеці громадянина

Поведінка у випадку нападу

Якщо є можливість бігти — біжіть негайно. У даній ситуації ця дія не оцінюється як боягузтво. На думку психологів, хоробрість — це розумне оцінювання своїх можливостей. Іноді необхідно мати мужність, щоб сказати собі: я повинен відступити.

Щоб швидше і надійніше відірватися від переслідувачів, необхідно враховувати правила.

Правила поводження під час нападу

1) Обирайте для відступу складний для хуліганів маршрут. Зрозуміло, щоб ви самі змогли його подолати (до триметрового паркана не біжить і з висоти третього поверху не стрибайте), щоб він не став для вас складнішим, ніж для переслідувачів (через глибокий сніг не біжіть, тому що по слідах вас доганяти легше);

2) вибирайте шлях з легкими для вас і неприємними для переслідувачів перешкодами (бруд, калюжа, кущі). Якщо переслідувачі і не припинять бігти за вами, вони на мить уповільнять біг перед неприємною перешкодою, може, оббіжать її, втративши ще декілька цінних для вас секунд. Часто переслідування припиняється, якщо перед цим не було принципової сутички і супротивники не оскаженіли до того, щоб перестати турбуватися про свій одяг;

3) якщо перед вами невисоке провалля, стрімкий схил, високий ґанок, можна і треба стрибати. Якщо на вашому шляху опинилася річка, ставок, сміливо забігайте (стрибайте) у воду, зрозуміло, якщо ви вмієте плавати і це не зима. Це така неприємна перешкода, що навіть хулігани, які вміють плавати, найвірогідніше зупиняться, а якщо ні, то у воді їм значно важче буде реалізувати свою кількісну перевагу та бойові навички.

Якщо зустріч із злочинцем усе ж сталася, як поводитися — покірно чи агресивно — вам доведеться вирішувати самому на темній вулиці або у безлюдному місці, де ви опинилися.

Безпечніше дотримуватися рекомендацій:

• на першу вимогу вуличного грабіжника віддати гроші (для цього невелику суму завжди носіть у кишені або сумочці);

• не тягти до себе сумку, якщо її виривають;

• не сперечатися, не відповідати на провокативну поведінку. Говорити спокійно і повільно, впевнено. Ваша мета: виплутатися із біди, а не перемогти у сутичці. Але варто пригнітити противника психологічно. Говоріть із ним сміливо, агресивно, підхоплюючи його лексику. Не розгублюйтеся, не давайте себе залякати.

Вимушено віддавши грабіжнику те, що він від вас вимагав, негайно повідомте про те, що сталося, у міліцію, спробуйте якомога детальніше змалювати зовнішність злочинця, прикмети, манери. Це підвищить шанси його затримати.

При загрозі вимагання, шантажу пам’ятайте: ніколи і ні за яких обставин не проводьте переговорів; краще вчасно припинити шантаж, ніж позбавитися здоров’я та життя; не роздумуючи, повідомте про те, що сталося, у міліцію.

Самозахист — спрямування захисних дій на самого себе. Самозахист, самооборона може здійснюватися за допомогою газового балончика, газового пістолета або табельної зброї у людей, які мають право на цю зброю за службою.

Газовий балончик може мати будь-яка людина без обмеження віку (крім дітей дошкільного віку).

Багато засобів індивідуального захисту, що з’явилися на нашому ринку останніми роками, заборонені для використання: деякі із засобів «захисту» являють небезпеку для своїх власників. Так, категорично заборонені різні електрошокові пристрої — їх застосування може потягти за собою смерть не тільки нападника, але й господаря: наприклад, у дощ або сиру погоду.

Віденська конвенція забороняє використання нервово-паралітичного газу як засобу індивідуального захисту — на власника такого балончика може бути накладений штраф. Дозволено використовувати лише офіційно придбані балончики із сльозоточивим газом, а також газову зброю.

Розрізняють такі види зброї:

холодна і пневматична; гладкоствольна мисливська; нарізна мисливська; спортивна.

Право на придбання холодної та пневматичної зброї мають громадяни від 18 років; гладкоствольної мисливської — від 21 року; нарізної мисливської — громадяни від 25 років. Газову зброю дозволено мати з 18 років.

У цілому ряді випадків особи скоюють вчинки, які нагадують злочинні дії. Наприклад, громадянин, захищаючи своє життя, вбиває нападника; працівник міліції, затримуючи злочинця, застосовує до нього певне насилля. Однак закон не визнає їх злочинами. Це може бути самозахист або виконання службового обов’язку.

Людські вчинки, зовні схожі з певними злочинами, але в силу їхніх сутнісних ознак, які виключають злочинні дії і, отже, кримінальну відповідальність, оскільки є правомірними або, в крайньому разі, прийнятими, називають обставинами, що виключають злочинність дії. До таких обставин належать: необхідна оборона; крайня необхідність; затримання злочинця; виправданий професійний ризик; виконання наказу; згода потерпілого; здійснення свого права та ін.

Необхідна оборона — це правомірний захист від соціально небезпечного замаху шляхом завдання шкоди особі, що вчинила замах. Мета оборони — захист від замахів, саме захист, не помста. Необхідна оборона має ознаки правопорушення, але тільки суд може вирішувати, чи ця дія була злочином або самообороною.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається яскрава невідповідність захисту характеру й небезпеці замаху. Крайня необхідність полягає в тому, що людина захищається від небезпеки, яка їй загрожує і яку в даних умовах неможливо було припинити іншими засобами, за умови, що шкода завдана менш значна, ніж шкода припинена.  

   Поведінка в натовпі

Якщо ви збираєтеся на мітинг, концерт, стадіон, будьте готові до того, що скупчення людей в будь-який момент може перетворитися у натовп.

Правила поведінки в натовпі

1) Займіться власною зовнішністю. Волосся зберіть у «хвіст», заховайте під хустку. Позбавтесь від речей, які заважають вашим рухам,— перш за все від окулярів, краваток, шарфів. Фотоапарат, відеокамера, парасолька теж можуть бути смертельно небезпечними у некерованому натовпі. В екстремальній ситуації небезпечна навіть авторучка або гребінець у нагрудній кишені. Застебніть блискавки і ґудзики на одязі, закрийте усі кишені, вільні краї шнурків заправте в черевики;

2) розрахуйте, куди прямує натовп. Ваше завдання: обрахувати шляхи відступу і, побачивши їх, виринути із натовпу не раніше і не пізніше. Порятунок у тому, щоб піти дворами або під’їздами;

3) не йдіть проти натовпу. Без особливої потреби не пересувайтеся на фланги: тих, хто опинився по краях, натовп може винести на вітрину, трубу, ґрати, дерево… Майже всі трагедії трапляються на розділювальних бар’єрах. Не тримайтесь ні за що руками, хоча б складіть їх на грудях — інакше зламають.  

   Соціально-політичні надзвичайні ситуації

Соціальними надзвичайними ситуаціями називаються НС, широко розповсюджені в державі, які загрожують життю і здоров’ю людей.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру пов’язані з протизаконними діями терористичного і антиконституційних напрямків. Це існування або реальна загроза терористичного акту (військовий напад, захоплення важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку і телекомунікацій, напад (або його загроза) на екіпажі повітряних або морських суден); крадіжка (спроба крадіжки) чи знищення суден; захоплення заручників; установка вибухових пристроїв у населених пунктах; крадіжка або захоплення зброї; виявлення старих боєзапасів.

Як поводитися, якщо вас затягнули в надзвичайних ситуаціях соціально-політичного характеру?

Правила поводження під час НС

1) Не панікувати;

2) проаналізувати те, що відбувається, зважити всі «за» і «проти», реально оцінити обстановку;

3) не намагатися зупинити учасників дій, не закликати до здорового глузду, не вступати в суперечки;

4) використовувати всі права і можливості (наприклад переговори) для захисту свого життя і здоров’я;

5) кинути місце НС (будь-якими можливими шляхами).

До виникнення НС, перебуваючи місцях великого скупчення людей: не вживати спиртних напоїв; бути готовим до дій на випадок виникнення НС.  

     Держава на захисті життя і гідності людини

 Права людини

Для забезпечення безпеки життєдіяльності держава піклується про раціональне використання природних ресурсів, захист навколишнього середовища, захист життя, здоров’я, свободи, майна своїх громадян, здійснює конт-роль за виконанням урядових розпоряджень, дотриманням законів і вимог щодо фінансових взаємин громадян, підприємств і організацій з державою.

В Україні джерелами права на безпечні умови життєдіяльності, що містять правові норми, є такі документи: Конституція України, Закон України.

Крім цього, існують постанови Верховної Ради України, накази і розпорядження Президента, інструкції, методики і правила різних галузей, рішення й акти місцевих референдумів, органів місцевого самоврядування і держ-адміністрацій, органів управління.

Відповідно до Конституції України, всі люди вільні й рівні, мають право на життя, працю, відпочинок, недоторканність, володіти і розпоряджатися своєю власністю, мають право на страйк, на житло, охорону здоров’я, освіту, правову допомогу тощо.

У Конституції використано рекомендації міжнародних документів.

Права громадянина містять у собі фізичні, особисті, культурні, економічні, політичні права людини та права її як громадянина.

Серед прав людини варто назвати як права, необхідні для фізичного існування людини, задоволення її біологічних і матеріальних потреб (право на життя, вибір місця проживання, житло, медичне обслуговування, відповідний рівень матеріального забезпечення), так і інші:

• право на честь і гідність, свободу совісті, переконань, збереження своєї індивідуальності;

• право на навчання, освіту, доступ до духов-них цінностей, навчання рідною мовою, користування досягненнями культури, мистецтва;

• право на власність, отримання професії, працю, справедливу оплату праці, відпочинок, дозвілля;

• право на громадянство, участь у державному і громадському житті, право обирати й бути обраним, право на державний захист від порушення прав людини.

Кримінальне законодавство України складається із кримінальних законів, які зведені у Кримінальний кодекс. Протягом 40 років за минулий період КК доповнювався і змінювався.  

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Суб’єкт злочину — це особа, що досягла на момент скоєння злочину певного віку: шістнадцяти або чотирнадцяти років. Вік суб’єкта злочину є не тільки критерієм нижчої вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, але й обставиною, яка визначає характер і ступінь кримінальної відповідальності неповнолітніх, тобто осіб, яким на час скоєння злочину не виповнилося 18 років.

До особливостей кримінальної відповідальності для неповнолітніх можна віднести

1) Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру;

2) види покарань, які застосовуються до неповнолітніх;

3) звільнення неповнолітніх від відбування покарання. Ці особливості виходять із психологічної характеристики цього віку: нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок соціальної поведінки, що призводить до нездатності повністю усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпеку такого складного соціального явища, як злочин, давати адекватну оцінку своїм вчинкам.  

 

Підліток у криміногенних обставинах

Криміногенна ситуація — це ситуація підвищеного ризику виникнення кримінального злочину проти суспільства та особистості. Зазвичай вона можлива у кримінальних зонах, до яких належать: вокзали, парки і місця масового скупчення людей, дискотеки, нічні клуби і ресторани, готелі, дальні поїзди тощо. Однак найкриміногеннішими місцями сьогодні вважають, на жаль, під’їзди великих будинків. Одне з найпоширеніших видів правопорушень — хуліганство, тобто здійснення умисних дій, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства.

Результатом здійснення злочинів є збудження карної справи. Мотивами до збудження карної справи є:

• заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

• повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, що затримали підозрювану особу на місці споєння злочину або з речовими доказами;

• явка з повинною;

• повідомлення, опубліковані у пресі;

• безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Щоб не стати жертвою, необхідно дотримуватись елементарних правил.

Заходи запобігання криміногенним ситуаціям

1) Не ходіть по вулиці поодинці в темний час доби. Якщо вам необхідно йти темною дорогою, перед виходом зателефонуйте додому, щоб ваші близькі могли вас зустріти. Використовуйте ритми життя свого мікрорайону. Ви можете розрахувати свій шлях так, щоб він збігся із закінченням сеансу у найближчому кінотеатрі або з приїздом електрички;

2) йдіть спокійно і впевнено;

3) намагайтеся не привертати до себе увагу коштовними прикрасами. Якщо ви наперед знаєте, що підете у темряві, вдягніться звичайно і зручно;

4) вибирайте маршрут не короткий, а безпечний, не спокушаючи себе бажанням проскочити прохідними дворами або під’їздами;

5) уникайте місць, де найбільш вірогідна зустріч із людиною, що уособлює небезпеку. Це стосується неосвітлених вулиць, підворіть, під’їздів і дальніх кутків у парках. Але злочинці рідко нападають на людей, якщо знають, що потенційній жертві хтось може прийти на допомогу. Отже, якщо уникнути небезпечних місць не вдається, намагайтеся не бути там наодинці;

6) не позбавляйте себе інформації про те, що відбувається навколо. Щоб небезпека не підкралась раптово, не мрійте по дорозі, не оглушуйте себе навушниками плеєра;

7) ніколи і ні за яких обставин не сідайте в машину до незнайомих або малознайомих людей; не заходьте у чужі будинки і квартири, навіть якщо вас будуть переконливо запрошувати;

8) підходячи до під’їзду будинку, будьте максимально зосереджені та обережні. Завжди майте із собою кишеньковий ліхтарик і свисток. Відчинивши двері під’їзду, переконайтеся, що там нікого немає, і тільки після цього заходьте;

9) очікуючи ліфт, стійте не перед дверима, а з боку, спиною до стіни. Не заходьте до ліфта з незнайомими людьми. Якщо це все ж трапилось, не повертайтеся до них спиною, а спостерігайте за їхніми діями.